АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Сальмонельоз птиці

Сальмонельоз птиці (Salmonellosis avium, паратиф) — гостра контагіозна хвороба молодняку водоплавної птиці, що супроводжу­ється явищами септицемії та гострого ентероколіту.

Історична довідка. Хворобу, що спричинюється S. tuphimurium, вперше встановив у 1892 р. Леффлер у голубів. Згодом провідна роль сальмонел цього серовару була виявлена впатології різних видів диких і свійських водоплавних птахів, насамперед качок та гусей. Нині ця хвороба водоплавної птиці поширена в усьому світі, реєструється в Україні. Економічні збитки, яких завдає сальмоне­льоз птиці, визначаються високою летальністю (60 - 70 %), низькою продуктивністю перехворілої птиці та значними витратами на про­ведення оздоровчих заходів. Хвороба має епідеміологічне значення у зв'язку з можливістю захворювання людини у разі вживання не­достатньо проварених яєць та м'яса інфікованої птиці.

Збудники хвороби — Salmonella typhimurium, рідше Salmonella enteritidis, що належать до родини Enterobacteriaceae, роду Salmonella. Дуже поширені у природі, часто заселяють кишки здорової птиці. Са­льмонели являють собою дрібні рухливі палички із заокругленими кінцями, розміром (1...4) х (0,3...0,8) мкм, грамнегативні, спор і капсул не утворюють. Культивуються на звичайних та елективних живильних середовищах. На МПА утворюють невеличкі (діаметром 1-4 мм) ко­лонії, округлі, з рівними краями, сіро-білого кольору з блакитним від­тінком. На середовищі Ендо сальмонели утворюють прозорі або напів­прозорі рожеві колонії з блакитним відтінком, на середовищі Левіна — прозорі ніжно-рожеві або рожево-фіолетові колонії, на середовищі Плоскирєва — безбарвні, щільні колонії, на бісмут-сульфітному агарі — чорні, з характерним металічним блиском колонії. В МПБ спричиню­ють інтенсивне помутніння середовища, утворюють на дні пробірки сіро-блідий осад, на поверхні — тонку плівку. Сальмонели стійкі проти дії факторів зовнішнього середовища: зберігаються в посліді птиці понад 3 міс, у землі — більше року, в заритих у землю трупах — улітку 25 - 40 діб, восени — 27 — 32 доби, взимку — 21-31 добу, в стоячій воді — до 7 міс. Інактивуються при 60 °С через 30 хв, при кип'ятінні — через 1 хв, під дією прямих сонячних променів — через 5 — 9 год.

Епізоотологія хвороби. На сальмонельоз частіше хворіє водо­плавна птиця й голуби, рідко — гуси, кури, індики. Більш сприйнят­ливий молодняк 1 - 20-денного віку, у дорослих птахів перебіг ін­фекції безсимптомний і супроводжується тривалим (до 2,5 року) саль-монелоносійством. Джерелом збудника інфекції часто стають одно­денні каченята й гусенята, які вилуплюються в інкубаторах з інфі­кованих яєць, та доросла птиця — сальмонелоносії. Сальмонели виділяються з організму хворих пташенят з фекаліями, дорослої птиці — з фекаліями та інфікованими яйцями. Передавання збуд­ника хвороби відбувається трансоваріально, а також через забруд­нені виділеннями інфікованої птиці корми, воду, підстилку, шкара­лупу яєць, пір'я й пух, незнезаражені інкубаційні відходи та пред­мети догляду за пташенятами. Спалахи сальмонельозу серед птиці реєструються в будь-яку пору року, однак масове поширення спосте­рігається навесні та влітку, особливо в дощову погоду. Поширенню хвороби сприяють різні порушення зоогігієнічних умов утримання та годівлі молодняку (вологість приміщень, незадовільна вентиля­ція, скупченість, спільні водойми для птиці різного віку, неповно­цінність корму відносно білків та вітамінів), інтенсивна яйцеклад­ка, зараження гельмінтами. Тривале бактеріоносійство, висока стійкість збудника, систематичне надходження сприйнятливих пта­шенят зумовлюють стаціонарність сальмонельозної інфекції. При цьому захворюваність каченят і гусенят може становити 40 - 50 %, летальність — 70 % і більше.

Патогенез. Сальмонели після розмноження в слизовій оболонці тонкого відділу кишок проникають у кров, спричинюють септицемію, заносяться течією крові в паренхіматозні органи, де швидко розмно­жуються, зумовлюючи запальні, дистрофічні та некротичні зміни в тканинах, крововиливи в серозних покривах та слизових оболонках.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період у молодняку триває 12 - 48 год, у дорослої птиці — 6-8 діб. Перебіг хвороби у пташенят гострий, молодняку віком понад 2,5 міс — під­гострий, дорослої птиці — хронічний. За гострого перебігу у молод­няку до 20-денного віку спостерігається відсутність апетиту, малорухливість, байдужість до оточення, іноді нежить, сльозотеча. Шви­дко розвивається пронос, загальна слабкість. Тривалість хвороби — 1-3 доби. Напередодні загибелі у каченят можуть виникати нерво­ві явища — тремтіння лапок, відкидання голови на спину, плава­льні рухи, перевертання на спину. У гусенят нервових розладів не буває. Більшість (50 - 80 %) пташенят гине, у перехворілих розви­ваються хронічні запальні явища в яєчниках, яйцепроводі, клоаці.

Підгострий перебіг частіше виявляється у молодняку старшого віку, характеризується серозно-гнійним кон'юнктивітом, ринітом, проносом, запаленням суглобів. Хронічний перебіг реєструється у дорослого молодняку та качок, супроводжується ура­женням легень, затримкою в рості та розвитку, незначним проно­сом. Летальність становить 10 - 15 %. У дорослої птиці перебіг хво­роби безсимптомний, хвороба виявляється при розтині трупів.

Патологоанатомічні зміни. При гострому та підгострому пере­бігу сальмонельозу характеризуються збільшенням печінки, наяв­ністю на її поверхні та в паренхімі дрібних некротичних вузликів. Виявляється також гостре катаральне запалення слизових оболонок тонкого та товстого відділів кишок, крапчасті крововиливи. Хроніч­ний перебіг у дорослої птиці супроводжується ознаками запалення яєчників, яйцепроводів і клоаки. Іноді спостерігаються осередковий чи дифузний жовтковий перитоніт, сирнисто-фібринозний наліт на поверхні слизової оболонки сліпої кишки.

Діагноз г рунтується на аналізі епізоотологічних та клінічних даних, патологоанатомічних змін, результатів бактеріологічних до­сліджень.

Лабораторна діагностика. Включає виділення сальмонел на елективних живильних середовищах (Ендо, Левіна, Плоскирєва) і середовищах накопичення (Мюллера, Кауфмана), а також серологіч­ні дослідження маточного поголів'я качок для орієнтовної перевірки їх благополуччя щодо сальмонельозу перед початком збирання яєць для інкубації. У лабораторію надсилають свіжі трупи пташенят, за­гиблі ембріони або хвору птицю; від дорослих качок відбирають кров з шдкрильцевої вени. У лабораторії проводять посіви з жовтка, печі­нки, жовчного міхура, мозку пташенят, з уражених фолікулів дорос­лої птиці; вирощування постів упродовж 12-48 год; пробну реакцію аглютинації виділеної культури з сумішшю специфічних аглютину­вальних сироваток сальмонел групи В, С, D, Е. Наявність на середо­вищах характерного росту колоній, позитивна реакція аглютинації, виявлення грамнегативних рухливих паличок дають підставу для встановлення діагнозу на сальмонельоз. Повне серологічне типування виділеної культури здійснюють у краплинній реакції аглютинації з монорецепторними сальмонельозними сироватками. Для серологі­чної діагностики сальмонельозу у дорослих качок застосовують реак­цію аглютинації. Під час установлення діагнозу слід завжди мати на увазі, що збудник паратифу каченят часто ізолюється як секундарна інфекція, яка супроводжує різні вірусні захворювання.

Диференціальна діагностика. Передбачає необхідність ви­ключення вірусного гепатиту каченят, грипу качок, орнітозу та ко­кцидіозу. При вірусному гепатиті каченят основною патоло­гією хвороби є ураження печінки, що характеризується розм'як­шенням паренхіми до желатиноподібної консистенції, масовими крововиливами на поверхні органа. М'яз серця має вигляд вареного м'яса. Під час лабораторних досліджень установлюють вірусну етіо­логію хвороби. Грип качок супроводжується ураженням верхніх дихальних шляхів, кон'юнктивітом, кератитом, фібринозними від­кладеннями в повітроносних мішках. Збудником хвороби є міксовірус. Орнітоз проявляється ураженням дихальних шляхів і кон'юнктиви, у пташенят можливі парези й паралічі кінцівок. У каченят і гусенят може спричинювати дуже високу летальність. Збудником хвороби є Chlamydia psittaci. Кокцидіоз супрово­джується геморагічним запаленням і виразковим ураженням слі­пих відростків та прямої кишки. Під час мікроскопічного дослі­дження препаратів з некротичних вузликів слизової оболонки ки­шок виявляють ооцисти.

Лікування. Проводять антибіотиками й нітрофурановими пре­паратами, які дають з кормами: каченятам — біоміцин по 15 мг 2 рази на день, фуразолідон — по 2 - 4 мг до повного видужування; гусенятам — біоміцин по 20 мг, фуразолідон по 3 - 5 мг 2 - 3 рази на день до повного видужування. Застосовують також сальмонельоз­ні фаги та різні хіміотерапевтичні препарати. З профілактичною

метою рекомендують давати 2-3 рази на день біоміцин або левомі­цетин по 5 - 10 мг, синтоміцин — по 10 - 15 мг упродовж 5-6 діб.

Імунітет. Дорослі качки та гуси мають природну стійкість щодо захворювання на сальмонельоз. Для профілактики хвороби у моло­дняку в неблагополучних господарствах запропоновано вакцину живу суху проти сальмонельозу водоплавної птиці. Використовують перорально каченятам і гусенятам з 3-денного віку: вперше випою­ють одну дозу вакцини, через 2 доби — дві дози вакцини. Імунітет настає через 3 - 5 діб і триває до 3 міс.

Профілактика та заходи боротьби. Ґрунтуються на ретельній підготовці до збирання яєць для інкубації та створення нормальних умов утримання, годівлі й догляду за каченятами. Для інкубації використовують повноцінні племінні яйця тільки від здорових ка­чок. Маточне стадо розміщують на водних вигулах із розрахунку 200 качок на 1 га площі або в просторих, ретельно очищених та продезінфікованих приміщеннях. Яйця перед інкубацією дезінфі­кують формальдегідом або гексахлорофеном у триетиленгліколі. Каченятам не пізніше ніж через 8 год після вилуплювання згодо­вують повноцінні корми з додаванням препаратів АБК, ПАБК, су­хого ацидофільного препарату. В приміщеннях перед прийманням каченят для вирощування проводять ремонт і ветеринарно-санітарну обробку обладнання. Приміщення ретельно очищають, дезінфікують і висушують, температуру повітря підтримують на рів­ні 28 - 30 °С. Усі проходи посипають гашеним вапном. Забороняєть­ся заповнювати приміщення каченятами різних вікових груп. На водойми каченят випускають не раніше 15-денного віку і за умови, що температура води становить не менш як 17 °С.

У разі появи захворювання в господарстві вводять карантинні обмеження, забороняється вивезення птиці та племінних яєць, а також переміщення птиці всередині пташника. Клінічно хвору й підозрювану щодо захворювання на сальмонельоз птицю негайно вибраковують і забивають. Для решти птиці з профілактично-лікувальною метою застосовують сульфаніламідні препарати та ан­тибіотики з кормами. Синтоміцин призначають каченятам і гусеня­там у дозі 10 - 15 мг, біоміцин — у дозі 5 - 10 мг 2 - 3 рази на день упродовж 5 - 6 діб. Одночасно з кормами дають фуразолідон і фуразидин з розрахунку 2 - 4 мг для каченяти або 3 - 5 мг для гусеняти. Для одержання несприйнятливого потомства рекомендують імуні­зацію качок перед яйцекладкою і 2 - 3 рази — у період збирання яєць. У благополучних пташниках проводять щеплення усього мо­лодняку птиці сухою живою вакциною проти сальмонельозу водо­плавної птиці. У приміщеннях для птиці та інкубаторах проводять ретельне очищення та дезінфекцію гарячим 2 %-м розчином їдкого натру або 1-2 %-м розчином формальдегіду. Напувалки й годівни­ці миють гарячою водою, дезінфікують 5 %-м розчином хлорного вапна. Пташиний послід знезаражують біотермічним способом. Об­меження з господарства знімають через ЗО діб після ліквідації саль­монельозу та проведення остаточної дезінфекції.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 642 | Нарушение авторских прав