АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Чума качок

Чума качок (Pestis anatinum, Duck plaque, вірусний ентерит качок) — гостра висококонтагіозна хвороба водоплавної птиці, що характеризується геморагічним діатезом, діареєю, зниженням несу­чості качок та високою летальністю.

Історична довідка. Захворювання вперше зареєстровано Боддетом у 1923 р. в США, де воно супроводжувалось масовою (90 - 100 %) летальністю каченят. Пізніше хвороба неодноразово спостерігалась у Голландії (1930 - 1963 pp.), Китаї (1961), Західній Бенгалії (1968). Нині спалахи хвороби реєструються в країнах Європи (Франція, Бельгія, Нідерланди), Америки, Азії.

Економічні збитки визначаються загибеллю всієї птиці неблаго­получної птахоферми.

Збудник хвороби — ДНК-геномний вірус із родини Herpesvi-ridae. Віріони сферичної форми, діаметром 90 - 180 нм, вкриті ліпог-лікопротеїдною оболонкою. Усі штами вірусу, що були ізольовані від качок у різних географічних зонах, виявились ідентичними в анти­генному та імунологічному відношенні. Добре культивуються на хо-ріоналантоїсній оболонці або в алантоїсній порожнині 12-денних ка­чиних ембріонів, зумовлюють їх загибель на 4 - 6-ту добу після зара­ження. Крім того, вірус чуми репродукується в первинних культурах клітин фібробластів качиного ембріона, утворює бляшки. Вірус аглю­тинує еритроцити качок, курей, коней та барана, викликає утворення віруснейтралізуючих антитіл. Тривалий час зберігається при мінус 20 °С, чутливий до трипсину і панкреатину, руйнується при 50 °С че­рез 2 год, при 56 - 60 °С — через 10 хв, дуже швидко — при рН = 3,0 або рН = 11,0. У зовнішньому середовищі збудник чуми качок мало­стійкий, швидко інактивується під дією дезінфектантів.

Епізоотологія хвороби. У природних умовах на чуму хворіє свійська та дика водоплавна птиця — качки, гуси, лебеді й казарки незалежно від віку. Джерелом збудника інфекції є хвора та перехво­ріла птиця, що виділяє вірус з фекаліями та витіканнями з дзьоба і очей. Зараження відбувається при контакті здорової птиці з хворою, а також через контаміновані вірусом корми, воду, повітря. Факторами передавання вірусу можуть бути незнезаражені яйця, пух, пір'я, ін­вентар, тара, транспортні засоби, одяг і взуття обслуговуючого персо­налу. Механічними переносниками збудника можуть стати собаки, коти, гризуни, кліщі, москіти. На далеку відстань збудник може по­ширюватись мігруючими дикими водоплавними птахами. В організм птиці збудник хвороби проникає перорально, аероген­ним шляхом, а також через травмовану шкіру. Чума качок виникає раптово, в будь-яку пору року, часто її спалахи зумовлюються різки­ми змінами погоди. Поширення чуми качок спостерігається переважно влітку, під час перебування птиці на відкритих водоймах. Не­зважаючи на гострий перебіг, чума качок поширюється повільно (2 — З тижні) і обмежується невеликою зоною. Характерною особливістю чуми качок є майже 100 %-ва летальність захворілої птиці.

Патогенез вивчений недостатньо. Після проникнення в орга­нізм вірус починає швидко розмножуватись в ендотелії дрібних кровоносних судин, спричинює порушення цілісності їхніх стінок, що призводить до розвитку геморагічного діатезу. Разом з кров'ю вірус розноситься по всьому організму, накопичується в печінці, се­лезінці, стравоході, клоаці, зумовлює дистрофічні зміни та розвиток у них патологічного процесу. Поряд з судинними ураженнями вірус спричинює порушення структури лімфоцитарних і ретикулярних клітин у лімфоїдних органах.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 3-7 діб, рідко затягується до 15 діб. Перебіг хвороби надгост-рий, гострий або хронічний. У разі надгострого перебігу пти­ця гине впродовж 18 - 24 год, раптово, без будь-яких ознак хвороби. За гострого перебігу виявляються підвищення температури тіла до 44 °С, гіперемія і набряк третьої повіки та кон'юнктиви, се­розне виділення з очей і дзьоба, зниження несучості на 25 - 40 %. Згодом з'являється водянистий пронос яскраво-зеленого кольору, сильна спрага. Повіки набрякають і злипаються, пір'я навколо очей та дзьоба вкривається гноєм; набряки підшкірної сполучної ткани­ни сильно деформують голову («совина голова»). Швидко настає ви­снаження, малорухливість, депресія. У молодих качок іноді розви­ваються неповні паралічі крил та кінцівок. Пташенята не можуть ходити, повзають або лежать з витягнутими вздовж тулуба кінців­ками. Хвороба триває 5-12 діб. Через 2-7 діб після появи проносу більшість захворілої птиці гине. Одужання буває рідко. Летальність становить у середньому ЗО - 60 %. Особливо висока летальність (до 100 %) відмічається в господарствах з незадовільними умовами утри­мання птиці, а також у разі ускладнень секундарною інфекцією. Хронічний перебіг хвороби характеризується переважно зниженням несучості качок на 25 — 40 %.

Патологоанатомічні зміни. В загиблої птиці виявляються чи­сленними крапчасто-плямистими крововиливами в серозних покри­вах грудної й черевної порожнин, слизових оболонках респіратор­них шляхів та травного каналу, в підшлунковій залозі, легенях, пе­чінці, тимусі, під ендо- й епікардом. У вигляді суцільних «кільцевих ліній» геморагії та некрози часто спостерігаються на межі залозис­того шлунка зі стравоходом, а також у тонкому відділі кишок, де вони розмішуються через однакові проміжки. Носова порожнина, гортань і трахея набряклі, гіперемійовані, з крововиливами та диф­теритичними нашаруваннями. Слизові оболонки глотки, стравоходу, залозистого шлунка й кишок гіперемійовані, потовщені, з крово­виливами та дифтеритичними плівками, під якими виявляються виразки. Характерними є значні дифтероїдні осередки некрозу в стравоході, прямій кишці та клоаці. У м'язовому шлунку виявляють кутикуліт, крововиливи, виразки. Серцевий м'яз дегенерований, має колір вареного м'яса, іноді спостерігається сильний випіт у порожнину серцевої сорочки. Селе­зінка темного кольору, зменшена в розмірі. Печінка, навпаки, збіль­шена в розмірах, в'ялої консистенції, бронзового кольору, з крапчас­тими крововиливами на поверхні. У молодої птиці часто уражається фабрицієва сумка; у загиблих несучок виявляють перитоніт, дифтеритичне запалення стравоходу. Під час патологогістологічного дослідження в печінці, селезінці, серцевому м'язі та підшлунковій залозі виявляють осередковий не­кроз, білкову дегенерацію гепатоцитів, м'язових волокон і каналь-цевого епітелію нирок. В ендотелії дрібних кровоносних судин та клітинах печінки виявляють цитоплазматичні включення, у кліти­нах нирок та епітеліальних клітинах слизової оболонки стравоходу й клоаки — внутрішньоядерні включення.

Діагноз ґрунтується на аналізі епізоотологічних даних, клініч­них ознак хвороби, патологоанатомічних змін та результатів лабо­раторних досліджень. Для масових обстежень качок на чуму засто­совують спеціальний діагностичний тест — виявлення тілець-включень у мазках зі слизової оболонки стравоходу й клоаки, про­водять дослідження сироваток крові за допомогою реакції нейтралі­зації.

Лабораторна діагностика. Включає виділення збудника хво­роби в качиних ембріонах або в первинній культурі клітин качиних фібробластів; ідентифікацію виділеного вірусу за реакцією нейтра­лізації; проведення біопроби на каченятах; дослідження сироваток крові перехворілих качок для виявлення специфічних віруснейтра-лізуючих антитіл. У лабораторію надсилають 5-6 хворих качок, від яких для віру­сологічних досліджень відбирають печінку, нирки та серце. Для ви­ділення вірусу 10 %-ю суспензією патологічного матеріалу заража­ють 10 - 12-денні качині ембріони або 9-денні курячі ембріони, а також первинну культуру клітин качиних фібробластів. Загибель іаражених ембріонів настає через 4-6 діб, супроводжуючись чітко вираженою картиною геморагічного діатезу. Виділений вірус іден­тифікують за реакцією нейтралізації специфічною протичумною сироваткою. Біопробу ставлять на 15 - 20-денних каченятах або 120 - 150-денних качках з благополучного господарства. Досліджуваний па­тологічний матеріал наносять на кон'юнктиву ока в об'ємі 0,2 - 0,5 мл і втирають у слизову оболонку клоаки. У разі наявності в па­тологічному матеріалі вірусу чуми заражена птиця через 3-4 доби захворює й гине. Для серологічної діагностики хвороби досліджують парні сирова­тки крові, які відбирають на початку хвороби, а потім через 10 - 15 діб. Виявлення специфічних віруснейтралізуючих антитіл та зрос­тання титрів у другій пробі крові дає підставу для встановлення по­зитивного діагнозу на чуму качок.

Диференціальна діагностика. Передбачає виключення вірус­ного гепатиту каченят, грипу качок і пастерельозу птиці. Вірус­ний гепатит уражає каченят до 10-денного віку, тоді як на чу­му хворіє птиця незалежно від віку. Характеризується ураженням печінки, що не спостерігається при чумі качок. Виділення з патоло­гічного матеріалу вірусу гепатиту в 12 - 14-денних качиних ембріо­нах або в первинних культурах клітин качиних фібробластів, інди­кація та ідентифікація за РІФ, РІД і РН дають змогу надійно дифе­ренціювати його від збудника чуми качок.

Грип качок (вірусний синусит каченят) характери­зується катарально-фібринозним запаленням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів та підочних синусів у каченят віком до 1 міс. Під час грипу не спостерігається явищ геморагічного діатезу та значних фібринозно-некротичних уражень травного каналу, ха­рактерних для чуми качок. Виділення з патологічного матеріалу вірусу грипу в 14 - 15-денних качиних ембріонах та ідентифікація його за РТГА забезпечують надійність діагностики цієї хвороби.

При пастерельозі (холері) птиці, як і при чумі качок, спо­стерігається геморагічний діатез, а також ураження різних органів і тканин. Проте посіви з крові та органів загиблих качок на бактеріо­логічні живильні середовища вже через 24 год дають змогу встано­вити достовірний діагноз на пастерельоз.

Лікування не розроблено.

Імунітет. Перехворіла птиця набуває тривалого імунітету і пе­редає пасивний захист потомству. Для специфічної профілактики запропоновано вірусвакцини із атенуйованих штамів, які після щеплення забезпечують захист птиці впродовж 3-4 міс.

Профілактика та заходи боротьби. Ґрунтуються на суворому виконанні ветеринарно-санітарних правил з метою запобігання за­несенню збудника хвороби ззовні. Завозити інкубаційні яйця та ку­рчат дозволяється тільки з благополучних господарств, оборотну тару й транспортні засоби слід піддавати ретельній санітарній об­робці та дезінфекції. Всю новоприбулу птицю карантинують упро­довж 30 діб і встановлюють над нею пильний ветеринарний нагляд. Не допускається контакт свійських качок з дикими перелітними водоплавними птахами. У разі виникнення чуми качок у господарстві негайно вживають заходів щодо запобігання поширенню інфекції згідно з чинною ін­струкцією. Терміново запроваджують карантинні заходи, згідно з якими забороняється вивезення та завезення птиці, яєць, пуху, пір'я, кормів, перегрупування птиці, перебування на птахофермі сторонніх осіб. Припиняється перебування водоплавної птиці на відкритих водоймах, доступ диких перелітних птахів. Усю хвору та підозрювану щодо захворювання птицю забивають і утилізують, трупи спалюють. Решту умовно здорової птиці в небла­гополучному пташнику забивають на м'ясо, яке після проварювання використовують для місцевого харчування. Яйця проварюють на місці й відправляють для виготовлення кулінарних виробів. У приміщеннях, де знаходилась хвора птиця, а також на вигуль­них майданчиках проводять механічне очищення та дворазову дезінфекцію 3 %-м розчином їдкого натру, 2 %-м розчином формалі­ну, 5 %-м проясненим розчином хлорного вапна за експозиції 3 год. Пух і пір'я знезаражують 1,5 %-м розчином формальдегіду або 0,5 %-м розчином їдкого натру впродовж 1,5 год. У загрозливій зоні усю здорову птицю негайно щеплюють атенуйованою вірусвакци­ною проти чуми качок. Проводять комплексні заходи щодо захисту птахоферми від занесення вірусу чуми качок.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 570 | Нарушение авторских прав