АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

В ДРУГУ ПОЛОВИНУ ВАГІТНОСТІ І ПІД ЧАС ПОЛОГІВ

До основних методів акушерського дослідження в другу половину вагітності і під час пологів належать опитування, огляд, пальпація та аускультація живота вагітної (плода), вимірювання та піхвове дослідження.

ПАЛЬПАЦІЯ ЖИВОТА — основний метод зовнішнього акушерського дослідження. При пальпації визначають частини плода, його величину, положення, позицію, передлежання, відношення передлеглої частини плода до таза вагітної (високо над входом у таз, притиснута до входу, малим сегментом у вході тощо). Відчувають рухи плода, а також дістають уявлення про кількість навколоплідних вод і стан матки. При обмацуванні визначають стан черевної стінки (надмірне відкладання жиру, перерозтягнення м'язів, розходження прямих м'язів та ін.).

Пальпацію живота вагітної проводять за певним планом, послідовно застосовують чотири прийоми зовнішнього дослідження (за методом Леопольда — Левицького). (Див. алгоритм).

Першим прийомом визначають частину плода, що лежить у дні матки. Найчастіше це тазовий кінець плода. Тазовий кінець — велика, але не така щільна й не така округла частина, як голова.

Другим прийомом зовнішнього акушерського дослід­ження визначають положення спини й інших частин плода. За поло­женням спини роблять висновок про позицію і її вид.

При поздовжньому положенні плода з одного боку промацується спина, а з про­тилежного — кінцівки, інші частини плода. Спина промацується у вигляді рівномір­ної площини, дрібні частини — невеликих виступів, які часто змінюють положення. За розташу­ванням спини і дрібних частин роблять висновок про позицію і її вид.

Другий прийом зовнішнього дослідження дає змогу визначити також тонус матки і її збудливість (скорочення у відповідь на подразнення, зумовлене пальпацією), прома­цати круглі зв'язки матки, встановити їхню товщину тощо. За розташуванням круг­лих зв'язок роблять висновок про місце прикріплення плаценти. Якщо круглі зв'язки донизу розходяться, плацента розташована на передній стінці, якщо сходяться — на задній. При дослідженні треба уникати різких рухів, які можуть спричинити силь­не скорочення матки.

Третій прийом зовнішнього акушерського досліджен­ня застосовують для визначення передлеглої частини плода.

Голова промацується у вигляді щільної округлої частини з виразними контурами. При тазовому передлежанні промацується велика, м'якувата частина, яка не має круглої форми. При поперечному і косому положенні передлегла частина не пальпується.

Третім прийомом можна визначити рухомість голови.

Четвертий прийом зовнішнього акушерського дослідження застосовується як доповнення і продовження третього. Він дає змогу визначити не тільки характер передлеглої частини, а й рівень її стояння.

Цей прийом дозволяє виявити розташування голівки: чи вона над входом у малий, чи пройшла через площину входу в таз малим або великим сегментом. Якщо голівка значно опустилася в порожнину таза, то промацується тільки її основа. Також визначають висоту стояння передлеглого тазового кінця плода. За допомогою четвертого прийому на передлеглій голівці можна визначити потилицю і підборіддя, а також встановити величину голівки, щільність її кісток та ступінь опускання в таз під час пологів. За положенням потилиці (справа або зліва) уточнюють позицію плода.

Дата добавления: 2015-11-02 | Просмотры: 522 | Нарушение авторских прав