АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

КРОВООБІГ ПЛОДА

Зачаток серця зародка утворюється на 2-му тижні формування, завершується загалом на 2-му місяці вагітності (набуває рис чотирикамерного серця). Поряд із формуванням серця диференціюється судинна система плода: на кінець 2-го місяця вагітності утворюються магістральні судини, у наступні місяці відбувається подальший розвиток судинної мережі. Анатомічними особливостями серцево-судинної системи плода є овальний отвір між правим і лівим передсердями і артеріальна протока (боталова протока), яка з'єднує легеневу артерію з аортою.

Кров, збагачена в плаценті киснем і поживними речовинами, притікає в організм плода веною пуповини. Пройшовши через пупкове кільце в черевну порожнину плода, вена пуповини підходить до печінки, віддає там гілочки, далі йде до нижньої порожнистої вени, в яку вливає артеріальну кров. У нижній порожнистій вені артеріальна кров змішується з венозною, що надходить із нижньої половини тіла і внутрішніх органів плода. Ділянка вени пуповини від пупкового кільця до нижньої порожнистої вени називається аранцієвим проходом.

Кров із нижньої порожнистої вени надходить у праве передсердя, куди влива­ться також венозна кров з верхньої порожнистої вени.

Між місцем впадіння нижньої і верхньої порожнистих вен є заслінка, яка перешкоджає змішуванню крові, що надходить із верхньої і нижньої порожнистих вен. Заслінка спрямовує течію крові нижньої порожнистої вени з правого передсердя через овальний отвір, розташований між обома передсердями; з лівого передсердя кров надходить у лівий шлуночок, з шлуночка — в аорту. З висхідної аорти кров, що містить порівняно багато кисню, потрапляє в судини, які живлять голову і верхню частину тулуба плода.

Венозна кров, що надійшла в праве передсердя з верхньої порожнистої вени, йде у правий шлуночок, а з нього — в легеневі артерії. З легеневих артерій незначна частина крові надходить у нефункціонуючі легені. Основна ж маса крові з легеневих артерій надходить через артеріальну (боталову) протоку в нисхідну аорту.

Нисхідна аорта, кров якої значно розбавлена венозною кров'ю, забезпечує кров'ю нижню половину тулуба і нижні кінцівки. Бідна на кисень кров плода надходить з артерії пуповини (гілки клубових артерій) і через них—у плаценту. В плаценті кров збагачується киснем і поживними речовинами, звільняється від вуглекислоти продуктів обміну й повертається в організм плода веною пуповини. Таким чином, суто артеріальна кров у плода міститься тільки у вені пуповини, в аранцієвій протоці гілочках, що йдуть до печінки. У нижній порожнистій вені і висхідній аорті кров змішана, але містить більше кисню, ніж кров у нисхідній аорті. Внаслідок цих особливостей кровообігу печінка і верхня частина тулуба плода забезпечуються артеріальною кров'ю краще, ніж нижня половина тіла. Тому печінка плода досягає вели­ких розмірів, голова і верхня частина тулуба в першу половину вагітності розвиваються швидше, ніж нижня частина тіла.

У міру розвитку плода дещо звужується овальний отвір і зменшується євстахієва заслінка. У зв'язку з цим артеріальна кров рівномірніше розподіляється по організму плода, вирівнюється відставання в розвиткові нижньої половини тіла.

Відразу ж після народження у плода настає перший вдих. З цього моменту починаються легеневе дихання іпозаутробний кровообіг.

При першому вдиху розправляються легеневі альвеоли і кров притікає до легень. Кров із легеневої артерії надходить тепер у легені, артеріальна протока спадається, запустіває також аранцієвий прохід.

Кров, збагачена в легенях киснем, надходить легеневою веною у ліве передсердя, потім — у лівий шлуночок і аорту. Овальний отвір між передсердями закривається. Таким чином у новонародженого встановлюється позаутробнийтип кровообігу.

Серцебиття плода. На найраніших стадіях розвитку ритм серцевих скорочень зародка сповільнений. Після встановлення симпатичної і вагусної регуляції серцебиття частішає вдвічі.

При аускультації через черевну стінку і стінку матки серцебиття плода вислуховується з другої половини вагітності (інколи з 18—20 тиж). Серцеві тони подвійні, ритмічні, частота їх становить 120—160 за 1 хв. Частота серцебиття змінюється залежно від багатьох фізіологічних (рух плода, дія на матір тепла, холоду, м'язового навантаження) і патологічних (нестача кисню і поживних речовин, інтоксикація тощо) чинників. Особливо значно змінюються ритм, частота і характер серцевих тонів при гіпоксії.

За допомогою фонокардіографа серцеві тони плода можна вислухати з 16— 17 тиж.

Дата добавления: 2015-11-02 | Просмотры: 791 | Нарушение авторских прав