АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ОПУЩЕННЯ ТА ВИПАДІННЯ МАТКИ

З огляду на тісний анатомічний зв'язок між маткою, піхвою, придатками, сечовим міхуром і прямою кишкою опущення та випадіння матки є єдиним патологічним процесом. Залежно від стадії цього процесу, розрізняють опущення матки і стінок піхви та їх випадіння

Опущення стінок піхви — стінки піхви втратили тонус, опущені, але не виходять за межі входу в піхву.

Випадіння стінок піхви — стінки піхви знаходяться нижче входу в піхву.

Опущення матки — вагінальна частина шийки матки знаходиться нижче сідничних остей (linea interspinalis), проте не виходить за межі статевої щілини навіть при натужуванні.

Випадіння матки. Матка частково або цілком виходить за межі статевої щілини. Розрізняють повне й неповне випадіння матки. При неповному випадінні матки із статевої щілини виходить лише частина тіла матки. Часто виникаєвидовжування — елонгація шийки матки.

Разом із передньою стінкою піхви опускається та випадає стінка сечового міхура — формується цистоцеле (cystocele). Опущення й випадіння задньої стінки піхви призводить до утворення грижі прямої кишки — ректоцеле (rectocele).

При повному випадінні матки тіло її разом із шийкою знаходиться нижче входу в піхву, піхва вивертається слизовою оболонкою назовні. Слизова оболонка піхви стоншується або потовщується, висихає, можуть розвиватися вторинні трофічні зміни — трофічні (декубітальні) виразки на шийці матки та стінках піхви, поліпи біля зовнішнього вічка.

Етіологія та патогенез. Зміщенню матки донизу сприяють чинники, що призводять до послаблення або порушення структури підвішувального, підтримуючого й фіксуючого апарату матки: багаторазові пологи, розриви піхви та промежини під час пологів, закрепи, підняття вантажів, важка фізична праця. Частіше опущення та випадіння матки розвивається у жінок після 50 років у зв'язку із початком вікової атрофії статевих органів і зв'язкового апарату.

Клініка. Опущення та випадіння матки — тривалий процес. Жінка скаржиться на тягнучий біль внизу живота та в ділянці крижів, часте сечовипускання, нетримання сечі, що виникає при найменших фізичних навантаженнях — кашлі, різких рухах. Згодом із піхви з'являється пухлиноподібне утворення — шийка матки з отвором — зовнішнім вічком шийки матки. Якщо жінка менструює, можливе виникнення менорагій. Статеве життя можливе після вправлення матки. Можлива вагітність. Якщо вагітність розвивається, у перші місяці трапляються випадки мимовільного її переривання, після 12 тижнів вагітності матка перестає випадати з огляду на її великі розміри, після пологів випадіння відновлюється.

Діагностика. Діагноз особливих труднощів не складає, випадіння виявляється при огляді зовнішніх статевих органів. Важливо встановити, повне чи неповне випадіння матки. Для цього органи, що випали, охоплюють вказівним і великим пальцями на рівні входу в піхву. Якщо між ними пальпується тіло матки — випадіння неповне. Якщо пальці сходяться за дном матки — йдеться про повне випадіння матки.

Оглядають промежину, щоб виявити наявність на ній рубців та оцінити функціональний стан м'язів тазового дна.

Лікування. Метод лікування для кожної хворої добирають індивідуально, залежно від віку, загального стану хворої, наявності менструальної та статевої функцій.

Консервативне лікування показане жінкам при невеликому опущенні матки, у репродуктивному віці або виснаженим хворим, вік чи загальний стан яких не дозволяють застосувати оперативне втручання. Дуже важливий лікувально-охоронний режим із виключенням фізичних навантажень. Варто рекомендувати заняття лікувальною фізкультурою, спрямовані на зміцнення м'язів черевного пресу й тазового дна, раціональне харчування для запобігання закрепам.

Ортопедичний метод полягає у введенні в піхву спеціаль­них пристроїв для утримання матки на місці (гумові кільця). Слід звертати велику увагу на гігієну статевих органів при ко­ристуванні пеєаріями, регулярно їх виймати та стерилізувати кип'ятінням.

Консервативна терапія полягає також у лікуванні трофічних виразок і кольпітів, що часто розвиваються у таких хворих. Ліку­вання призначає лікар, виконувати його призначення може акушерка або медична сестра. Стінки піхви, що випали, та шийку матки обробляють антисептичними розчинами (перман­ганату калію, фурациліну, перекису водню,хлоргексидину біглюконату). Після обробки тканини, що випали, висушують стерильною марлевою серветкою. На поверхню декубітальної виразки наносять мазь або лінімент з антисептиками, накри­вають поверхню стерильною серветкою, вправляють матку. У піхву можна вводити тампон з антисептичними середниками, величина тампона залежить від об'єму піхви. Після ліквідації запальних явищ і кольпіту для прискорення регенерації тка­нин на ділянкудекубітальної виразки можна наносити мазь із солкосерилом. Такі процедури проводять щодня впродовж 1-2 тижнів до повного загоєння виразки. Ефективність лікування значно підвищується при застосуванні лазеротерагії, особливо у поєднанні з дією постійного магнітного поля. Якщо за цей час виразка не загоїлася, слід провести біопсію для дифдіа-гностики з раком шийки матки. Ретельного спостереження з боку акушерки та фельдшера, що працюють на ФАПІ, потре­бують жінки похилого віку, які користуються вагінальними песаріями, оскільки тривале їх використання може призвести до розвитку пролежнів на шийці матки та піхві.

Якщо тканини, що випали, защемлюються, виникає гостра затримка сечі, сечу слід вивести катетером, а хвору госпіталізу­вати. При катетеризації слід спрямовувати катетер не вгору, до симфізу, а навпаки, донизу, оскільки уретра, з'єднана з пе­редньою стінкою піхви, змінює свій звичайний хід.

Хірургічне лікування є найбільш радикальним методом. Основною метою лікування є відновлення цілості м'язів тазо­вого дна, створення опори для матки, а також відновлення нор­мальної будови та функції зв'язок матки.

Основними методами оперативних втручань є: пластика передньої стінки піхви (colporrhaphia anterior), пластика зад­ньої стінки піхви та промежини (colporrhaphia posterior, colpoperineorrhaphia) — проводиться пластика тазового дна та промежини; вкорочення круглих зв'язок матки (використо­вується у жінок репродуктивного віку); вентрофіксація — мат­ка фіксується до передньої черевної стінки (поєднується з пе­редньою та задньою пластикою вагіни); екстирпація матки через піхву (у старечому віці при повному випадінні матки у поєднанні із супутньою патологією: пухлини матки тощо).

Профілактика опущення та випадіння матки та стінок піхви є важливою у медичному та соціальному аспектах. Важливо, щоб протягом життя жінка виконувала посильне фізичне на­вантаження, займалася спортом, тренувала м'язи черевного пресу і тазового дна. При прийомі пологів необхідно вчасно діагностувати та повноцінно відновлювати розриви промежи­ни, якщо вони виникають. Лікар і акушерка післяпологового відділення повинні стежити за режимом і поведінкою жінки в післяпологовому періоді, не дозволяти жінці із розривами про­межини передчасно вставати з ліжка та сідати, проводити ре­тельний догляд за швами.

Дата добавления: 2015-11-02 | Просмотры: 1102 | Нарушение авторских прав