АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Невідкладна допомога i лікунання

Лікування спрямоване на усунення причин, які зумовили розвиток ателектазу. До загальних методів терапії обструктивного синдрому належать:

1. Антибактеріальна терапія (антибіотики i сульфаніламіди).

2. Усунення гіпоксії i пов'язаного з нею ацидозу.

3. Відновлення прохідності дихальнин шляхів.

4. Корекція порушень серцевої діяльності.

5. Вплив на причинний фактор. При цьому виділяють два принципових варіанти:

- у випадках, коли можливості лікування обмежені: наприклад, при атопічній БА - припинення дії алергену або гіпосенсибілізація;

- у ситуаціях, коли можливості лікування реальні: наприклад, видалення механічної обтурації 6ронхів (пухлина, стороннє тіло та ін.), видалення застійних явищ в легенях на фоні серцевої недостатності або проведення антибактеріальної терапії хронічного обструктивного бронхіту (ХОБ);

б) дія на патогенез БОС є основою лікування хворих із БОС, спрямованого на механізм розвитку патології, що дозволяє значно покращити бронхіальну прохідність.

6. У випадку розвитку туберкульозу бронхів використовують стрептолтіцин, фтивазид та інші протитуберкульозні препарати. Невідкладні стани при бронхообструктивному синдромі здебільшого виникають під час загострення хронічного бронхіту. При цьому призначають антибіотики i сульфаніламідні препарати, відхаркувальні засоби. 3астосовують інгаляції теплого 2% розчину натрію гідрокарбонату 3 настоєм трав, які мають відхаркувальний ефект, а також відповідні патентовані препарати (амброксол, ацетилцистеїн та ін.). Кортикостероїдні препарати (преднізолон, гідрокортизон, тріамцинолон, дексаметазон) дають можливість зменшити запальне набухання слизової оболонки, секрецію слизу, розширити бронхи. Для усунення бронхоспазму призначають ксантинові похідні (еуфілін), гемосорбцію. Досить ефективним є введення гепарину підшкірно або внутрішньовенно по 2500 - 5000 ОД, 2 рази на день. Інколи 3 переліченими препаратами рекомендують поєднувати гангліоблокатори (бензогексоній, арфонад, темехін). При газовому ацидозі внутрішньовенно вводять 200 мл 1 % розчину натрію гідрокарбонату. 3астосовують оксигенотерапію (40 % суміш кисню i азоту або гелію), сечогінні засоби (діакарб, фуросемід, урегіт). 3 метою корекції обмінних процесів використовують кокарбоксилазу, унітіол, метилурацил, тіотриазолін, рибоксин, предуктал. Інколи для знятгя псиноемоційної напруги призначають седуксен, оксибутират натрію.

7. Лікувальна бронхоскопія дає можливість «відмити» та видалити харкотиння, встановити етіологію бронхообструкції, провести біопсію,

вилучити стороннє тіло i проводиться тоді, коли використана комплексна терапія не дала позитивного ефекту. 3 цією метою використовують теплий ізотонічний розчин натрію хлориду разом із хімопсином, хімотрипсином або трипсином. Доцільно після проведення лаважу ендобронхіально вводити половину добової дози антибіотиків та еуфіліну. При наявності доброякісних пухлин дуже великих розмірів, які стискають бронх, рекомендують хірургічне лікування.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 467 | Нарушение авторских прав