АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ЗАГОТІВЛЯ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН, ПРИГОТУВАННЯ ЛІКІВ

ВСТУП

Лікувати — означає відбирати в ор­ганізму шкідливе і додавати те, чого йому не вистачає.

Гіппократ

Автор, грунтуючись на досвіді майже п'ятдесятирічної робо­ти лікарем-алопатом, прагне узагальнити всі досягнення в галузі фітотерапії (лікування травами), показати, чого може домогтися лікар, користуючись рослинами, які ми зустрічаємо скрізь навко­ло себе: на Поліссі, в Лісостепу, Степу, Розточчі-Опіллі, з Карпа­тах та Криму, а також на підвіконнях наших квартир.

Сучасна фітотерапія, як ібудь-який інший метод, має свої Переваги й недоліки. Розпочинаючи лікування травами, треба за­пастися терпінням, дотримуючись певної системи в ньому.

У природі рослинний і тваринний світ один одного гармоній­но доповнюють. В її лабораторіїє проти кожної окремої хвороби чи навіть комплексу хвороб ліки. Пояснюється це тим, що вищі тварини розвивалися протягом мільйонів років у тісному зв'язку з вищими рослинами, які були і є для них основним джерелом їжі, з якої внаслідок перетворення будується тіло вищих тварин, усі його клітини і органи. Рослини виробляють багато складних хімічних сполук, яких бракує тваринному організмові і які йому потрібні, оскільки сприятливо впливають нарізні функції органів, посилюючи або послаблюючи їх, приводячи до норми (див. «Алое» і «Біогенні стимулятори»). Оце й є та «життєва сила», яка утво­рює складні молекулярні сполуки, насичені енергією, корисні для людського організму. Проте слід враховувати, що деякі рослини розладнують діяльність організму, наприклад тютюновий дим спричинює захворювання на рак, оскільки містить радіоактивний полоній-210 і 3,4-бензпірен.

Рослинні ліки – продукт живих клітин. Закони побудови речовин рослинної і тваринної клітини однакові. Оскільки між тваринним і рослинним організмом багато спільного, людина пeреносить ці ліки добре, їх можна застосовувати тривалий час. що дуже важливо при лікуванні хронічних xвороб. Крім того, рослинні ліки доступні всім.

Наявність у лікарських рослинах фітогормонів, які вступають у біохімічні реакції, не раз у зовсім малих кількостях, надає рослинним лікам властивостей змінювати різні життєві процеси (при потребі замінної терапії). Характеризуючись великою фізіологічною активністю, вони відіграють роль стимуляторів функцій хворих органів, нормалізуючи їх.

Отже, цілющі рослини треба вміло підшукувати і застосовувати. Проте слід пам'ятати, що лікування ними буває тривале – до 2 років, з перервами на 10 – 15 днів через кожні 2 місяці. Дикорослі рослини в фітотерапії застосовують ширше через наявність у них антибіотичних речовин, так званих фітоалексинів, що дає їм перевагу над культурними.

ЗАГОТІВЛЯ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН, ПРИГОТУВАННЯ ЛІКІВ

Збирати лікарські рослини треба в момент найбільшого вмісту в них, діючих речовин – під час цвітіння; коріння – ранньої весни чи восени; насіння і плоди – влітку чи восени; кору – напровесні, під час руху соків. При цьому з рослиною слід поводитись дбайливо, не допускаючи варварського винищування, щоб наступного року хтось мав змогу так само з неї скористатись*. Найкраще збирати повноцінні рослини в погожу, суху, сонячну погоду, після дощу чи омиті росою, але вже обсохлі (крім насіння кмину чи спорів плауна). Якщо на одному квадратному метрі ростуть чотири-п'ять однакових рослин, то потрібно викопати не більше одніеї-двох, краще дерев'яною лопатою.

^*Щоб такі популярні у нас дикорослі рослини, як звіробій звичайний, ромашка лікарська, валеріана лікарська, подорожник великий, конвалія травнева, або звичайна, горицвіт весняний та багато інших, про які розповідається в цій книзі, а також арніка гірська, баранець звичайний, родіола рожева, росичка круглолиста, тирлич жовтий, яких з нашої вини стає дедалі менше, не опинились серед тих рослин, котрі, згідно з передбаченням екологів, мають зникнути з лиця Землі до кінця ще цього століття, слід, поки не пізно, організувати на Україні, яка дає переважну частину лікувальної сировини (близько 6000 тонн на рік), достатню кількість заповідників і плантацій для їх культивування.

Зібрані рослини треба законсервувати так, щоб зберігся їхній вигляд – щоб зелені частини не змінили свого кольору, квітки не почорніли, не вицвіли. Висушувати їх потрібно у затінку, на протязі (наприклад, на горищі), укладаючи тонким шаром, щоб не попріли, надійно захищаючи від дощу чи роси.

Належно висушені рослини тримають у сухому місці, в скляних банках з кришками, в окремих картонних чи дерев'яних, вистелених чистим папером, коробках або скриньках, з етикеткою, на якій позначено назву рослини й дату її збору. Внаслідок розкладу діючих речовин рослини з часом «видихаються», втрачають свої лікувальні властивості. Тому поновлювати їхні запаси треба згідно з термінами зберігання лікарської сировини, встановленими фармацевтами.

Найкраще діє сік, вичавлений із свіжих рослин (у спирті), бо в ньому зберігається найповніший комплекс діючих речовин рослини*.

*У ряді випадків ефективніше діють не очищені препарати з рослин, а самі лікарські рослини. Тому слід надавати перевагу наявному в лабораторії природи комплексові діючих речовин перед окремими його компонентами. Ми знаємо, наприклад, що при наявності папаверину морфій діє сильніше, ніж взятий ізольовано. Описано також випадки, коли малярія не піддавалася дії хініну, а минала внаслідок вживання хінної кори. Ментол як жовчогінний засіб набагато менш ефективний, ніж еквівалентна кількість листя м'яти. В лікарських рослинах часто приховані дуже великі комплекси лікувальних речовин, котрі діють синергічно, причому деякі з них містяться там в дуже малих кількостях, які іноді залишаються не поміченими при хімічному аналізі. Тому не може бути мови про якісь так звані баластні речовини, від яких треба очищати препарати. Зростатиме терапевтичне значення неочищених препаратів (ліофілізованих – заморожених і відпарованих у порожнечі) у вигляді стандартних гранульованих сумішей, а також після обробки сучасними методами при зберіганні сирівцю згідно з найновішими досягненнями науки і техніки (застосування вакуум-сушіння, інфрачервоних променів, ультразвуку, холодної стерилізації, сублімації тощо) – щоб не руйнувалися лікувальні речовини, на які багаті свіжозібрані, сирі.

Відвар чи напар приготовляють в емальованій посудині, щодня свіжий. Перед приготуванням ліків рослину подрібнюють, щоб витягнути з неї всі цілющі речовини, яких у ній не так уже й багато. Один раз використане зілля треба викинути.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 722 | Нарушение авторских прав