АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

II – потенційні. 1. Ризик виникнення пролежнів.

1. Ризик виникнення пролежнів.

2. Ризик виникнення застійної та аспіраційної пневмонії.

3. Тривога.

4. Ризик падіння.

5. Порушення спілкування.

6. Ризик виникнення анафілактичного шоку при введенні сироватки.

Сестринська оцінка загального стану хворого при ботулізмі

1.Медсестра звертає увагу на положення хворого у ліжку, активність, адекватність, стан свідомості, порушення сну.

2.Стан гемодинаміки – артеріальний тиск, пульс.

3.Вимірює температуру, частоту дихання, характер дихання.

4.Колір шкіри та склер, блідість, ціаноз, липкий холодний піт, холодні кінцівки.

5.Порушення ковтання, зору, артикуляції мови.

6.Характер випорожнень –запори, метеоризм.

Діагностика –

1) клініка

2) епіданамнез

3) біологічна проба на мишах.

Лікування –

1) госпіталізація у реанімацію

2) зондове промивання шлунку 5% розчином гідрокарбонату натрію до 10 літрів

3) сифонна клізма кожних 30 хвилин до чистих вод

4) введення у шлунок сорбентів (активоване вугілля)

5) введення протиботулінічної сироватки за Безредко з попереднім забором крові для постановки біологічної проби на білих мишах

6) для запобігання утворення вегетативних форм призначають левоміцетин по 0,5 г 4 рази на добу протягом 7 діб, або тетрациклін по 0,25 г по 4 рази на добу 7 діб

7) протиботулінічний анатоксин тричі підшкірно з інтервалом у 5 днів

8) внутрішньовенно краплинно 5% розчин глюкози, гемодез, реополіглюкін

9) серцеві засоби

10) гіпербарична оксигенація.

Догляд -

- забезпечення індивідуального поста

- годування хворого через зонд

- вимірювання Ps, АТ, ЧД та t° кожних 6 год.

- подавання кисню

- при недостатності дихання негайно сповістити лікаря для вирішування питання про переведення хворого на ШВЛ

- розташування хворого в зручному положенні

- при метеоризмі постановка газовідвідної трубки

- догляд за шкірою та слизовими оболонками

- зміна натільної та постільної білизни

- запобігати приеднанню вторинної інфекції

- профілактика пневмонії

- профілактика флебіту, напівспиртові компреси на область венепункції

- догляд при блюванні та проносі

- саносвітня бесіда з пацієнтом та його родиною по профілактиці кишкових інфекцій та отруєнь.

Профілактика -

- дотримання правил приготування, транспортування та зберіганнярибних та м`ясних напівфабрикатів, консервованих продуктів, ковбас тощо

- дотримання правил консервуванн - консервують ретельно вимиті та очищені овочі, фрукти, гриби; в маринадах та сиропах витримуються пропорції солі, оцту та цукру

- приготування домашніх ковбас проводиться за умов дотримання правил санітарної гігієни

- для консервації м`яса та риби використовують метод автоклавування

- перед вживанням підозрілих продуктів, доцільно їх прокип`ятити протягом 15 хвилин

- бомбажні консерви вилучаються із споживання.

Питання для самоконтролю:

1. Дайте визначення ботулізму.

2. Дайте характеристику збудника ботулізму.

3. Які особливості зараження? Перелікуйте небезпечні по ботулізму харчові продукти.

4. Назвіть основні клінічні ознаки. Ускладнення.

5. Визначте проблеми пацієнта і дайте сестринську оцінку стану пацієнта.

6. Перелікуйте методи лабораторної діагностики.

7. Які принципи лікування? Перелікуйте етапи невідкладної допомоги при підозрі на ботулізм.Значення організації зондового годування.

8. Профілактичні заходи.

ДИЗЕНТЕРІЯ (Шигельоз)

План:

1. Основи етіології і епідеміології дизентерії.

2. Основні клінічні ознаки. Проблеми пацієнта. Ускладнення.

3. Сестринська оцінка загального стану хворого на дизентерію.

4. Лабораторна діагностика.

5. Принципи лікування. Значення організації режиму: лікувальної дієти та догляду за хворими.

6. Профілактичні заходи.

Дизентерія (шигельоз) – гостра інфекційна хвороба з фекально – оральним механізмом передачі, спричиняється різними видами шигел, характеризується загальною інтоксикацією, ураженням дистального відрізку товстої кишки (сигмовидної та прямої кишки), явищами геморагічного коліту, схильністю до хронічного перебігу.

Етиологія – збудник дизентерійна паличка, роду шигел, нерухлива, грамнегативна, добре росте на штучних середовищах, здатна проникати у клітини епітелію кишки та розмножуватись там.

Розрізняють 4 підгрупи шигел – підгрупа А(Sh.Dysenteriae)

підгрупа В (Sh. Fleksneri), підгрупа С (Sh. Sonne), підгрупа D (Sh. Boidii). Ендотоксин шигел викликає подразнення кишки.

Патогенність різних видів неоднакова – інфікуюча доза шигел Григор`ева-Шига становить 5 – 10 мікробних тіл, для шигел Флекснера близько 100 мікробних тіл, Зонне – 10 млн. бактеріальних клітин.

Шигели стійкі у зовнішньому середовищі, зберігаються у молоці протягом 10 днів, у воді до місяця, у вологому грунті близько 40 днів, на сонці гине через 30-40 хвилин, при кип`ятінні відразу гинуть, під діею дезрозчинів через 1-3 хвилини.

Епідеміологія – джерелом інфекції є хворі на гостру або хронічну дизентерію люди або бактеріоносії. Хворі най-більш заразні в перші 3-4 дні хвороби. Найнебезпечнішими є бактеріоносії та хворі на стерті та легкі форми дизентерії.

Бактеріоносійництво розрізняють: гостре (протягом 3 мі-сяців), хронічне (понад 3 місяці), транзиторне.

Механізм зараження – фекально-оральний.

Шлях передачі – 1) водний; 2) харчовий; 3) контактно-побутовий. (Див. таблицю)

Хворіють частіше діти. Характерна літньо-осіння сезонність.

Клініка –

1. Гостра дизентерія (близько 3 місяців):

а) типова колітична форма;

б) токсикоінфекційна (гастроентероколітична) форма;

2. Хронічна дизентерія (більше 3 місяців):

а) рецидивуюча;

б) безперервна;

3. Бактеріоносійництво.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 557 | Нарушение авторских прав