АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ХОЛЕРА -

План:

1. Основи етіології і епідеміології холери, як особливо небезпечної інфекції.

2. Основні клінічні ознаки. Проблеми пацієнта. Ускладнення.

3. Сестринська оцінка загального стану хворого на холеру.

4. Лабораторна діагностика.

5. Принципи лікування.

6. Профілактичні заходи. Значення організації карантинного режиму.

це гостре карантинне інфекційне захворювання з фекально-оральним механізмом зараження, яке проявляється профузним блюванням та проносом з розвитком зневоднення, гіпотермією.

Етиологія - збудник холерний вібріон, у мазку нагадує кому, рухливий, грамнегативний. Живе у лужному середовищі, не витримує соляної кислоти, кип`ятіння та дії дезрозчинів. Витримує заморожування. За антигенною структурою існують вібріони Інаба, Огава та Гікошима. У великій кількості під мікроскопом нагадують зграю риб. У водоймищах, мулі, молюсках та криветках довго зберігається і розмножується.

Епідеміологія - джерело інфекції а) хвора людина

б) вібріоносій. Заразними є виділення та блювотні маси. Механізм зврвження фекально-оральний. Шляхи зараження а) водний б) контактнопобутовий в) харчовий. Фактори передачі - слабопосолена або в`ялена риба, м`ясні та молочні продукти, питна вода, овочі та фрукти, предмети побуту, брудні руки, мухи. Першими захворюють діти та літні люди, хворі на гастрит з пониженою кислотністю. Епідемії виникають у приморських містах при антисанітарії. На Україні вібріон виділяють у воді поблизу Одеси, Миколаєва, Херсона, Запоріжжя.

Клініка - інкубаційний період 1 - 6 діб. Початок гострий, раптово без нудоти починається блювання, блювотні маси рясні, за виглядом нагадують рисовий відвар. Так само раптово, без болю у животі та позивів, починається пронос, виділення спочатку мають каловий характер, надалі нагадують рисовий відвар із запахом риби або сирої картоплі.

Швидко розвивається зневоднення, ступінь якого і визначає важкість хвороби. Виділяють 4 ступеня зневоднення: І, ІІ, ІІІ, ІV.

І ст. - блювання та пронос не частіше 2-5 раз на добу, втрата маси тіла до 3%. Самопочуття задовільне, специфічне лікування непотрібне.

ІІ ст. - блювання та проноси 15-20 раз на добу, втрата рідини до 6% маси тіла. Виникає слабкість, спрага, сухість шкіри, оиплість голосу, поодиноку судомисті скорочення м`язів литок кистей, стоп. Визначається тахікардія, гіпотонія, олігурія. Потрібне лікування.

ІІІ ст. - втрата маси тіла до 9%. Спрага, болючі судомні скорочення м`язів, ціаноз, гіпотермія, афонія, зниження тургора шкіри, олігоанурія, може бути колапс.

ІV ст. - втрата маси тіла більше 9%. Важке зневоднення - холерний алгід. Безперервне блювання та пронос. Симптоми Ексикоза - загострення рис обличчя, симптом "окулярів", холодний липкий піт, "руки пралі", анурія, афонія, згущення крові. Необхідна термінова регідратація.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 484 | Нарушение авторских прав