 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Діагностика. Туберкуліновий тест (проба Манту – 5 одиниць) необхідно проводити у всіх немовлят, підозрюваних на наявність вродженого або набутого перинатального ТВТуберкуліновий тест (проба Манту – 5 одиниць) необхідно проводити у всіх немовлят, підозрюваних на наявність вродженого або набутого перинатального ТВ. Тест може не бути позитивним, якщо інфекція неіснує вже протягом 4-6 місяців. Кислостійке фарбування та дослідження культур необхідно провести із кров’ю, сечею, шлунковим вмістом, трахеальним аспіратом та ліквором. Тканини, отримані з лімфатичних вузлів, печінки, легень, кісткового мозку та плаценти, можуть виявити мікроби при гістологічному та культуральному дослідженні. У мікроба, що виріс на культурах, необхідно визначити чутливість до препаратів. Якщо у матері недавно був активний ТВ або у неї з’явились активні ушкодження в постнатальний період, необхідно провести ретельне дослідження анамнезу та епідеміології, фізикального стану та лабораторних аналізів плода. Якщо всі прямі мазки негативні, а дитина хвора, слід розпочинати антибактеріальну терапію до того, як буде остаточно встановлений діагноз. Яка тактика лікаря? Якщо у немовляти підозрюється вроджений ТБ, необхідно зробити пробу Манту, рентгенографію грудної клітки, люмбальну пункцію, а такаж дослідження культури. Дитину необхідно почати лікувати, незважаючи на результати шкірних тестів. Лікування із самого початку повинно включати ізоніазид, рифампіцин та піразинамід до визначення чутливості бактеріїї, виділеної від дитини. За наявності резистентності до препарату слід розглянути можливість лікування стрептоміцином або канаміцином. Оскільки у новонароджених існує підвищений ризик розвитку позалегеневого ТВ (менінгіт, міліарний ТВ), їм із самого початку призначають лікування, як при туберкульозному менінгіті, з використанням ізоніазиду та рифампіцину протягом 2 місяців з подальшим введенням цих препаратів щоденно протягом 9-12 місяців. Терапія повинна включати два бактерицидних препарати, до яких мікроб чутливий. Дексаметазон слід вважати додатковою терапією при ТВ-менінгіті. Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 358 | Нарушение авторских прав |