АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

І ДОСЛІДЖЕННЯ РОТА ТА ОРГАНІВ РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ

Прочитайте:
  1. E. Лікування специфічної інфекції жіночих статевих органів
  2. III. Дані об'єктивного дослідження.
  3. Аналіз та оцінка результатів лабораторного дослідження крові, спинномозкової рідини, сечі, калу, мієлограми, медико-генетичних проб, ІФА-діагностики.
  4. Анатомо-фізіологічні особливості органів травлення у дітей.
  5. АФО органів дихання.
  6. АФО органів травлення
  7. Б. Дані інструментального дослідження структури ПЗ.
  8. Бактеріологічне дослідження на стафілокок
  9. БІОХІМІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ КРОВІ
  10. Будова зовнішніх чоловічих статевих органів. Їх функції.

Дослідження рота починають із зовнішнього огляду, визнача­ють стан губ і щік, правильність стуляння ротової щілини, наяв­ність слинотечі, свербіжу й мимовільних рухів губами. Потім звертають увагу на стан слизової оболонки рота, язика, зубів, ясен, поверхні щік, вміст ротової порожнини і запахів із неї.

У здорових тварин рот закритий, губи стиснуті, витікань із по­рожнини рота не спостерігається. При зниженні тонусу тканин, що буває у старих, знесилених і виснажених тварин, тяжких ко­ліках у коней, захворюваннях, які супроводжуються непритом­ністю, нижня губа може звисати, оголюючи слизову оболонку, ясна й зуби. При інших хворобах (енцефаліт і стовбняк коней) внаслідок підвищення тонусу м'язів губи щільно стиснуті, а рот так міцно закритий, що його не вдається відкрити навіть силою.

При деяких хворобах не закривається рот. Це буває через за­клинювання між зубами сторонніх предметів, опухання язика при актиномікозі, сибірці, паралічі нижньої щелепи (сказ собак), ви­пинанні твердого піднебіння при рахіті.

Особливої уваги потребує обстеження губ. Опухання їх зу-


стрічається при стахіботріотоксикозі, глибоких ураженнях слизо­вої оболонки ротової порожнини. Характерні нашарування на гу­бах знаходять при стригучому лишаї у телят. Зморшки, а потім тріщини губ бувають при стахіботріотоксикозі, на початку хворо­би в куточках рота, а в подальшому — по всій поверхні губ, при­чому розміщені вони перпендикулярно до ротової щілини (рис. 46). Різноманітні висипання на губах бувають у вигляді.пухирів — при ящурі у великої рогатої худоби і свиней, віспі у овець, папул — при стоматиті великої рогатої худоби, пустул — при пустульозному стоматиті у коней, виразок і рубців — при сапі та епізоотичному лімфангоїті. Порушення цілісності слизової обо­лонки та шкіри губ — садна, царапини, рани, синці від ударів — виникають при захворюваннях, пов'язаних з сильним болем, не-локоєнням і розладами функцій кори мозку, наприклад, при ко­ліках, інфекційному енцефаломієліті, деяких отруєннях. Некрози губ спостерігаються у випадку некробактеріозу, отруєннях корма­ми, які діють фотодинамічно (гречка, конюшина), що добре по­мітно на носовому дзеркальці.

Клінічне значення має слинотеча, яка може виникати внаслі­док розладів ковтання (при фарингіті, сказі, спазмах глотки та стравоходу) при стовбняку або внаслідок посиленого слиноутво­рення і слиновиділення при ящурі, везикулярному стоматиті, зміні зубів, ботулізмі. У слині, що виділяється, можна знайти клітини крові, епітелію. Вона може бути густою, клейкою, пінистою, про-


аорою, мутною, сіруватою або забарвленою у червонуватий колір.

Після зовнішнього огляду вивертають верхню і нижню губи, оглядають і пальпують слизову оболонку губ, ясна, різці (рис. 47).

Дослідження ротової порожнини здійснюють після відкривання рота без інструментів (глава III) або за допомогою зівників (рис. 48). У ротовій порожнині досліджують стан слизової обо­лонки, язика, зубів, запах із рота, вміст ротової порожнини. При огляді слизової оболонки рота звертають увагу на колір, воло­гість, цілісність, чутливість, різні нашарування, висипання, при­пухання (глава III). Насамперед привертають увагу зміни кольо­ру слизової оболонки. Обмежені почервоніння зумовлені гемора­гіями, характерними для інфекційних хвороб (сибірка, злоякісна катаральна гарячка та чума великої рогатої худоби, чума сви­ней) або травм. Ціаноз слизової оболонки — наслідок різкого ослаблення функції серцево-судинної системи, а жовтяничність — ознака багатьох хвороб печінки і тих, що супроводжуються гемо­лізом еритроцитів.

Слизова оболонка рота завжди помірно волога. Сухою, вна­слідок обмеженого виділення слини та слизу, вона стає при за­хворюваннях, що супроводжуються гарячкою, діареєю, поліурією.

У ротовій порожнині зустрічаються різні висипання. Невеликі вузлики розміром від конопляного зерна до горошини на слизовій оболонці губ, ясен, щік характерні для пустульозного стоматиту


коней. Потім вони перетворюються у пустули, які, розпадаючись, утворюють неглибокі виразки. Пухирці (везикули), наповнені прозорою рідиною, характерні для ящуру та везикулярного сто­матиту, їх спостерігають у великої рогатої худоби, а при вези­кулярному стоматиті і у коней на слизовій оболонці ясен, язика, твердого піднебіння, губ, щік. Через 2—3 дні тоненька стінка пухирця розривається, рідина виливається і залишається поверх­нева виразка. Пустули з гнійним вмістом зустрічаються при віспі овець, чумі свиней; глибокі виразки на вільному краї ясен навко­ло шийки різців особливо характерні для виразкового стоматиту собак.


Поодинокі виразки на слизовій оболонці дна ротової порожни­ни, ясен і язика часто супроводжують Т2-токсикоз свиней (спричи­няють гриби роду Fusarium), стахіботріотоксикоз коней, злоякіс­ну катаральну гарячку великої рогатої худоби. Виразки травма­тичного походження на щоках і язиці часто спостерігаються у ко­ней при неправильному стиранні корінних зубів.

У зв'язку з утворенням виразок, а інколи й самостійно на сли­зовій оболонці рота можна помітити своєрідні накладання або у вигляді щільних плівок, тісно пов'язаних із слизовою оболон­кою, або тістуватих, нашарувань, які легко зняти пінцетом, їх знаходять у птахів при віспі-дифтериті, у великої рогатої худо­би — некробактеріозі, чумі та злоякісній катаральній гарячці.

Припухання слизової оболонки рота у коней особливо харак­терні для хронічного гастриту, коли валики твердого піднебіння ніби звисають, досягаючи рівня корінних зубів.

Дослідження язика здійснюють оглядом і пальпацією, звер­таючи увагу на наявність нашарувань, цілісність, розмір, щіль­ність, рухливість. Нашарування на спинці язика бувають пухкими або досить щільними, забарвленими в сіро-білий чи зеленувато-бурий (за рахунок хлорофілу) колір; характерні вони для стома­титу, гастриту та інших шлунково-кишкових хвороб. Обкладений і сухий язик може бути при багатьох хворобах, які перебігають з високою температурою і розладами апетиту.

Збільшення об'єму язика спостерігається при травматичних пошкодженнях (рани, сторонні тіла), переході запального процесу з глотки, при сибірці, пастерельозі, а при актиномікозі він може так розпухати, що не вміщується у ротовій порожнині (рис. 49). При цьому він стає твердим, як дерево. Параліч язика спостері­гається при механічних ушкодженнях, а також таких інфекційних хворобах, як сказ, ботулізм, лістеріоз, чума. Паралізований язик безпомічно звішується з рота, не реагує на подразнення.

У курей при Т2-токсикозі характерним є некроз кінчика язи­ка, який часто завертається на його спинку і має вигляд обруба­ного.

Зуби досліджують оглядом,' пальпацією, інколи застосовують перкусію, зондування і рентгенографію. Особливо велика потреба в ретельному дослідженні зубів виникає при розладах жування, слинотечі, появі неприємного запаху з рота. Поганий стан зубів часто є причиною катарального гастриту, розширення шлунка, стоматиту. Під час дослідження зубів звертають увагу на прикус, колір, їх будову, цілісність, правильність стирання, стан ясен.

Неправильний прикус (щучий, короповий, хрестоподібний, схід­частий) спостерігається при порушенні розвитку верхньої і ниж­ньої щелеп, розладах вітамінно-мінерального обміну, інфекційно­му атрофічному риніті, карієсі зубів, остеомієліті. Інколи бувають відхилення у кількості зубів, їх положенні, розмірі й формі. У мо-


49. Збільшення язика при актиномікозі (за Лев­ченком В. І.)

. лодих тварин слід ураховувати зміни зубів. Розлади зміни зубів виявляють при рахіті, а хитання різців у великої рогатої худоби нерідко настає при остеодистрофії. У новонароджених те-лят-гіпотрофіків часто відсутні одна або більше пар різців, а навколо їх шийки на яснах добре помітна синьо-червоного кольору кайма.

Наявність на поверхні зубів корич­невого нальоту у вигляді цяток або смужок характерні для флюорозу, по­чорніння зубів і порушення цілісності їх — для карієсу. Одночасно з оглядом ротової порожнини та органів, які в ній розміщені, звертають увагу на запах із рота. Солодкуватий приторний запах свідчить про розкладання епітелію, що відшарувався від поверхні слизової оболонки, запах ацетону характерний для кетозу; неприємний (каріозний) — карієсу зубів або розпаду накладань, що утворилися на їхній поверхні, гниль­ний — розпадання слини, залишків корму, епітелію, що відшару­вався, та ексудату. Трупний запах виникає при виразковому сто­матиті, некробактеріозі поросят, лептоспірозі собак (Судаков М. О. з співавторами).


Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 658 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)