АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Г л а в а VI ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ

Серед різноманітних спорадичних випадків захворювань особ­ливо часто спостерігаються хвороби органів травлення, причиною яких є різні порушення годівлі: незбалансований за поживними речовинами раціон, недостатня підготовка кормів до згодовуван­ня, порушення режиму годівлі, згодовування неякісних кормів. Серед незаразних захворювань органів травлення досить значно поширені порушення моторної функції передшлунків (атонія і гі­потонія), переповнення рубця газами (гостра тимпанія), травму­вання сітки гострими металевими предметами (травматичний ре-тикуліт), запалення слизової оболонки шлунка (гастрит) та ки­шечника (ентерит), захворювання з симптомокомплексом кольок (гостре розширення шлунка, метеоризм кишечника, хімо- і копро-стаз та ін.).

Крім названих хвороб, великі збитки тваринництву наносять різноманітні інфекції, збудники яких локалізуються у шлунку або кишечнику (колібактеріоз, сальмонельоз, дизентерія, вірусний гастроентерит свиней, чума свиней, паратуберкульоз, ентеровірус-ний гастроентерит, ротавірусний ентерит та багато інших). Най­більш поширені шлунково-кишкові хвороби новонароджених телят незаразно-інфекційної природи, які зустрічаються у деяких госпо­дарствах у 70—100 % телят і загибель від яких досягає 10—50 % від захворілих. Органи травлення е місцем локалізації багатьох

паразитів — шлункового овода (гастрофільоз коней), монієзій, ас­карид, езофагостом, тріхоцефал та ін.

І накінець, необхідно завжди пам'ятати, що при всіх важко-перебігаючих хворобах, наприклад серця, печінки, легень, нирок, інфекціях і гельмінтозах спостерігаються функціональні розлади органів травлення: пригнічення секреторної функції, зниження активності ферментів, апетиту, що призводить до загального зане­паду сил. Все це примушує лікаря з особливою увагою стежити за станом органів травлення, коригувати їх функції, що буде зов­сім неможливим при відсутності знань в області методики до­слідження.

При дослідженні органів травлення широко застосовують за­гально-клінічні методи — огляд, пальпацію, аускультацію, менше перкусію, а також додаткові — зондування, руменографію, гастро­скопію, ендоскопію, рентгенографію, фізико-хімічне та мікроско­пічне дослідження слини, шлункового та кишкового соків, вмісту рубця, калу і т. д.

Дослідження органів травлення проводять за такою схемою: дослідження приймання корму та води; ротової порожнини, глот­ки й стравоходу; передшлунків і сичуга жуйних; шлунка і кишок; ректальне; акту дефекації і екскрементів; додаткове або специ­фічне дослідження.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 550 | Нарушение авторских прав