АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ТВАРИННИЙ ОРГАНІЗМ

Подібно до біосфери, яка, як цілісне утворення, має свої структурні підрозділи (екосистеми, біогеоценози, біоценози тощо), організм будь-якої тварини, як цілісної системи, також має певні структурні підрозділи (системи органів, органи), які і дозволяють йому зберігати свою цілісність в умовах середовища, які постійно змінюються. Ця здатність підтримувати ГОМЕОСТАЗ (відносну сталість внутрішнього середовища) притаманна будь-якому ЖИВОМУ ОРГАНІЗМУ і є головною у його функціонуванні. Вона забезпечується завдяки процесам САМОРЕГУЛЯЦІЇ – автоматичному підтримуванні життєво важливих функцій організму на сталому рівні.

Виділяють такі функціональні системи організму тварини: опорно-рухова, травна, дихальна, транспортна (кровоносна), система регулювання хімічного складу (видільна), статева та системи регуляції функцій (нервова та ендокринна).

Чому саме ці?

Тіла тварин побудовані певним чином і мають більш менш специфічну форму, що слугує основою для всіх операцій і процесів. Зовнішній шар тканин утворює шкіру різною товщини та щільності. У багатьох тварин існує ще й внутрішня опорна система - скелет. Скелет (зовнішній та внутрішній) та м’язи дозволяють тваринам виконувати різноманітні рухи та пересуватися у просторі.

Крім опорної системи, тварині необхідні ті чи інші види “палива”, тобто їжа. Вона здобувається у навколишньому середовищі з допомогою таких дій як пошук, переслідування, проковтування здобичі. Але перш ніж їжа увійде до складу тіла тварини, вона повинна пройти ряд перетворень. Цей процес, який називають ТРАВЛЕННЯМ, являє собою механічне та хімічне подрібнення їжі на молекули, які у подальшому й підуть на безпосереднє виробництво енергії, ріст та розвиток організму.

Для того, щоб отримати таку необхідну енергію, треба окислити отримані речовини. Для цього потрібен постійний приток кисню. Крім того, при окисленні речовин виділяється вуглекислий газ і його треба постійно видаляти з організму. Отримання кисню та видалення вуглекислого газу - головна функція дихальної системи, яка у водних тварин представлена зябрами, а у наземних - легенями або трахеями.

Більшості тварин потрібна особлива система кровообігу, яка і доставляє необхідні речовини до різних систем органів, окремим органам та тканинам. Тому кровоносні судини й серце надзвичайно важливі для організму і порушення їх роботи швидко призводить до його смерті. Але для підтримання життєдіяльності та якісної роботи вищезгаданих систем недостатньо, бо жива механіка занадто складна і потребує спеціальної регуляції та контролю. Особливо важливою є регуляція хімічного складу тканин, оскільки життя організму можливе лише при певній концентрації солей та інших неорганічних сполук. Тому нормальне існування високоорганізованих тварин підтримується точною регуляцією іонного складу соків їх тіла. Ця регуляція водного і іонного балансу організму звичайно виконується нирками, на долю яких випадає також і очищення крові від продуктів обміну речовин.

Всі структури тіла тварини рано чи пізно зношуються і організм вмирає. Однак більш частими причинами загибелі тварин є хвороби, хижаки та випадок. Але загибель одного організму не означає загибелі виду в цілому тому, що одночасно з цим з’являються нові покоління тварин. Відтворення собі подібних потребує від дорослих тварин великих енергетичних витрат. При цьому з’являються (завдяки статевому процесу) не точні копії батьківських організмів. При цьому у багатьох тварин є особливі органи, які забезпечують благополучне виживання нащадків.

Сукупність органів - це ще не тварина. Бо є необхідність у координації мільярдів процесів, що відбуваються у організмі. Деякі регулюючі процеси йдуть швидко, у якісь долі секунди, інші - продовжуються на протязі годин або й днів, але й вони потребують такої ж самої чіткої координації. У відповідності до цих вимог у організмі діє ряд механізмів, що здійснюють регуляцію м’язових скорочень, секреторної діяльності залоз і ритмів роботи інших органів. Така регуляція досягається шляхом переносу від однієї частини тіла до іншої особливих “молекулярних послань”, які виробляються ендокринною системою. Ці “послання” або мають широку, неспецифічну дію, або навпаки, регулюють роботу лише певного органа. Координація швидких рухів і дій досягається більш спеціалізованими сигналами, які розповсюджуються по поверхні нервових клітин. Тому у більшості тварин є добре виражена нервова система. Її задача - проводити тисячі і тисячі сигналів у прямо протилежних напрямках для підтримання правильної роботи всіх частин організму в особливому скоординованому ритмі. Нервова система, більше ніж якась інша, робить тварини тим, чим вони є - незалежними “операторами”, організмами, що діють за своєю ініціативою.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 621 | Нарушение авторских прав