АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Травлення в порожнистій і клубовій кишці

Травлення в тонкому кишечнику характеризується такими процесами, що відбуваються в ньому:

— перемішуванням хімуса з травними секретами;

— розщепленням живильних речовин;

— всмоктуванням гомогенізованої їжі;

— просуванням неперетравленого матеріалу по травному тракту. Склад і властивості кишкового соку. Кишковий сік — мутна, в'язка

рідина, являє собою секрет залоз, розташованих у слизовій оболонці протягом усього кишечника (кишкові крипти, ліберкюнові залози).

Щільна частина кишкового секрету представлена органічними і неорганічними речовинами. До неорганічних речовин належать гідрокарбонати, хлориди і фосфати натрію, калію, кальцію. рН соку складає 7,2—7,5. Органічні речовини представлені ферментами, амінокислотами, слизом, сечовиною й іншими продуктами обміну речовин.

Кишковий сік містить три групи ферментних систем, що діють на білкові, вуглеводні і ліпідні структури. Крім кишкової ентерокінази в кишковому соку містяться пептидази. Вони не діють на нативний білок і його високомолекулярні проміжні продукти гідролізу, але під їх дією відбувається розщеплення до окремих амінокислот пептидів різного ступеня склад

ності. Амілолітичні ферменти кишкового соку представлені р-фрукто-фуранозидазою, що розщеплює сахарозу. Ліпаза кишкового соку звичайно характеризується слабкою ферментативною активністю.

Основним збудливим фактором у реґуляції утворення і виділення кишкового соку є харчова кашка. Реґуляція здійснюється як нервово-рефлекторним, так і гуморальним шляхом.

Нервово-рефлекторна реґуляція секреції кишкового соку здійснюється периферичною нервовою системою за рахунок нервових сплетінь, розташованих у стінці кишечника. Симпатична і парасимпатична рефлекторна реґуляція кишкового соковиділення здійснюється волокнами блукаючого і черевного нервів.

Сокогенний ефект мають декілька хімічних речовин, що є проміжними продуктами гідролізу білків, жирів і вуглеводів.

Гуморальна реґуляція соковиділення в тонкому кишечнику здійснюється збудливими і гальмуючими гормонами. Так, наприклад, стимулює секрецію кишкових залоз гормон ентерокринін, а сомато-статин чинить гальмівну дію.

14.5.1. Види кишкового травлення. Всмоктування

У залежності від локалізації травного процесу в кишечнику розрізняють порожнинне і пристінкове травлення. Порожнинне характеризується тим, що синтезовані в залозистих клітинах ферменти виділяються в складі травного соку в порожнину кишечника і тут виконують свою специфічну дію на травну кашку.

Пристін травлення здійснюється ферментами, фіксованими на клітинній мембрані, тому пристінкове травлення називається ще мембранним. Особливістю пристінкового травлення є те, що воно здійснюється на межі позаклітинного і внутрішньоклітинного середовищ. Експериментально доведено, що на поверхні тонкої кишки є субмікроскопічна пористість, що збільшує в багато разів активну поверхню. Субмікроскопічна пористість представлена великою кількістю пальцеподібних мікровиростів оболонки клітин, що називаються мікроворсин-ками (рис. 83).

На поверхні мікроворсинок знаходиться велика кількість ферментів.

Порожнинне і пристінкове травлення існує не ізольовано, а взаємозалежно. Порожнинне травлення забезпечує початковий гідроліз харчових речовин до проміжних продуктів. Мембранне травлення забезпечує гідроліз проміжних продуктів і є заключною стадією до переходу продуктів до всмоктування.

Основними кишковими ферментами, що беруть участь у пристінковому травленні є мальтаза, амілаза, інвертаза, лужна фосфатаза, пеп-тидаза, ліпаза.

На пристінкове травлення впливають гормони кори надниркових залоз, дієта, моторика кишечника, ферментативний склад, сорбційні властивості мембрани.

Судинна мережа

Ворсинка

Лімфатична мережа

Епітелій

М'язи

Нервові волокна

Рис. 83. Будова стінки тонкої кишки:

І — слизова оболонка; ІІ — підслизова; ІІІ — м'язова; IV — серозна оболонка

Всмоктування — це процес транспорту в кров і лімфу різних живильних речовин через один або декілька шарів клітин, що утворюють біологічні мембрани, які є напівпроникними. Напівпроникність визначається розмірами і будовою молекул речовин, що транспортуються, і механізмами, за допомогою яких вони транспортуються.

Транспортуватися можуть макро- і мікромолекули. Транспорт макромолекул здійснюється активним шляхом: фагоцитоз, піноцитоз (ен-доцитоз). Деяка кількість речовин транспортується по міжклітинних просторах — персорбція. Це проникнення з порожнини кишечника у внутрішнє середовище організму невеликої кількості антитіл, алергенів, ферментів, бактерій.

В основному зі шлунково-кишкового тракту у внутрішнє середовище транспортуються мікромолекули: мономери живильних речовин та іони. Цей транспорт може здійснюватися декількома шляхами, і його поділяють на пасивний і активний.

Видами пасивного транспорту є дифузія, фільтрація, осмос. Він здійснюється по ґрадієнту концентрації. Активний транспорт—це перенесення речовин проти ґрадієнта концентрації з витратою енергії. Часто такий транспорт пов'язаний із ферментом К-№-АТФаза.

Процеси всмоктування здійснюються протягом усього шлунково-кишкового тракту, але інтенсивність всмоктування скрізь різна.

У ротовій порожнині всмоктується невелика кількість вуглеводів. У шлунку — Н2О, мінеральні солі, спирти, глюкоза і невелика кількість амінокислот.

Незначна кількість речовин всмоктується в дванадцятипалій кишці. Основні процеси всмоктування відбуваються в порожнистій і клубовій кишках.

Сприяють процесам всмоктування підвищення внутрішньокишко-вого тиску, а також моторика тонкої кишки. Всмоктування в тонкому кишечнику залежить від скорочення її ворсинок. При скороченні ворсинок порожнина їхніх лімфатичних судин стискується, лімфа видавлюється і створюється присмоктуюча дія центральної лімфатичної судини.

Всмоктування живильних речовин у товстій кишці в нормальному стані невелике. Всмоктуються в цьому відділі кишечника вода, у невеликій кількості глюкоза, амінокислоти, мінеральні солі.

14.5.2. Моторна функція тонкого кишечника

У тонкому кишечнику поряд з хімічною обробкою харчової кашки відбувається подальша її зміна і переміщення за рахунок рухової активності кільцевих м'язів. У тонкому кишечнику розрізняють перистальтичний і неперистальтичний рух.

Перистальтичні скорочення забезпечують просування харчової кашки по кишечнику. Цей вид рухової активності кишечника обумовлений координованим скороченням подовжнього і циркулярного шарів м'язів. При цьому відбувається скорочення кільцевих м'язів верхнього відрізка кишки і видавлювання харчової кашки в нижню ділянку, одночасно розширюється за рахунок скорочення поздовжніх м'язів.

Неперистальтичні рухи тонкого кишечника представлені сеґмен-туючими скороченнями. До них відносять ритмічну сеґментацію і маятникоподібні рухи. Ритмічна сеґментація забезпечується скороченням кільцевих м'язів, у результаті якого поперечні перехвати, що утворю

ються, поділяють кишку на невеликі сеґменти. Через деякий час ці поперечні перетяжки розслаблюються і знову виникають, але вже в інших ділянках кишки. Ритмічні скорочення поділяють харчову кашку на окремі сеґменти, що сприяє її кращому розтиранню і перемішуванню з травними соками.

Маятникоподібні рухи обумовлені скороченням кругових і поздовжніх м'язів кишечника. На невеликій ділянці в результаті послідовних скорочень кільцевих і поздовжніх м'язів відрізок кишечника то коротшає й одночасно розширюється, то подовжується і звужується. Послідовні зміни діаметра кишки і її довжини приводять до переміщення харчової кашки то в один, то в інший бік, на зразок маятника. Маятникоподібні рухи також сприяють ретельному перемішуванню хімусу з травними соками.

У регуляції моторної активності тонкого кишечника беруть участь нервові і гуморальні механізми, об'єднані в єдину реґуляторну систему, за рахунок діяльності якої підсилюється або послаблюється моторна функція тонкого кишечника.

Моторна функція кишечника регулюється інтрамуральною і екст-рамуральною нервовою системою. До інтрамуральної нервової системи належать м'язово-кишкове, глибоке міжм'язове і підслизове сплетення. Ці сплетення забезпечують виникнення місцевих рефлекторних реакцій, що реґулюють моторну функцію тонкого кишечника. Місцеві рефлекторні реакції виникають при подразненні слизової оболонки кишечника його вмістом. Екстрамуральна нервова система представлена блукаючими і черевними нервами. Блукаючі нерви при їхньому збудженні стимулюють моторну функцію кишечника, черевні — гальмують її. Однак у даний час установлено, що в складі блукаючих і черевних нервів є збудливі і гальмівні волокна. Унаслідок цього при подразненні блукаючих нервів іноді можна домогтися пригнічення рухової активності тонкого кишечника, а при подразненні черевних нервів — її посилення.

Моторна функція тонкого кишечника стимулюється рефлекторно при порушенні рецепторів різних відділів шлунково-кишкового тракту: при розтягуванні стінки стравоходу, подразненні механоре-цепторів шлунка, механо- і хеморецепторів слизової оболонки тонкого кишечника. Рефлекторно стимулює моторну функцію тонкого кишечника акт їжі.

Рухова активність кишечника може бути рефлекторно загальмована, що спостерігається при сильних подразненнях слизової оболонки будь-якого відділу шлунково-кишкового тракту.

Моторна функція кишечника реґулюється і корою великого мозку, що доводиться шляхом формування умовних рефлексів.

Гуморальна реґуляція моторної функції тонкого кишечника. Стимулюючий вплив на моторну функцію кишечника мають біологічно активні речовини (серотонін, гістамін, брадикинін та ін.), гормони шлунково-кишкового тракту (гастрин, перистальтин та ін.) і гормони залоз внутрішньої секреції (інсулін).

Гальмують рухову активність кишечника гормони мозкового шару надниркових залоз — адреналін і норадреналін. Унаслідок цього такі емоційні стани організму, як страх, переляк, гнів, злість, лють і так далі, при яких у кров надходить велика кількість адреналіну, викликають гальмування моторної функції шлунково-кишкового тракту.

Істотне значення в реґуляції моторної функції кишечника мають фізико-хімічні властивості їжі. Груба їжа, що містить велику кількість клітковини, овочі стимулюють рухову активність кишечника. Складові частини травних соків — хлористоводнева кислота, жовчні кислоти — також підсилюють моторну функцію кишечника.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 626 | Нарушение авторских прав