АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Енергетичний обмін

Енергетичний обмін — це утворення і використання енергоємних макроергічних сполук, найважливішою серед яких є аденозинтрифос-форна кислота (АТФ).

Ця енергія отримується з трьох класів речовин, що надходять з їжею — вуглеводів, ліпі дів і білків. З травного тракту вони всмоктують

ся в кров уже у вигляді пентоз і гексоз, жирних кислот і амінокислот, потім надходять у клітини, де вони окислюються до більш дрібних молекул для витягування з них енергії, або, після деякої модифікації, використовуються для побудови інших молекул. За окремими винятками ці молекули будуть розщеплені і, після передання необхідній клітині енергії, виведені з організму у вигляді СО2, води, сечовини й інших речовин.

На всіх етапах, що вимагають затрат енергії (починаючи з процесу надходження їжі та її перетравлення), по-перше, використовується АТФ, а по-друге, частина цієї енергії розсіюється у вигляді тепла. Навіть у тому випадку, коли втрати енергії у виді тепла не стопроцентні (запасання нових тканин, запасання енергії у вигляді макроергів, механічна робота), їхнє подальше розсіювання у виді тепла неминуче. Високо-економічний процес окисного фосфорилування має КПД близько 50 \%. Усе це дає можливість використовувати теплопродукцію як показник енергетичного обміну.

Стан мітохондрій має вирішальне значення в ефективності енер-гообміну. При набряканнях чи скороченнях цих органоїдів (у складі мітохондріальних мембран є скорочувальні білки) ферменти переносу електронів віддаляються від інших ферментних систем фосфорилуван-ня. У результаті зростає частка нефосфорилуючого, чи вільного, окислювання, і продукція тепла зростає.

У деяких умовах, коли необхідне посилене вироблення тепла (наприклад, при зниженій температурі зовнішнього середовища), окисне фосфорилування роз'єднується, і збільшується частка вільного окис-нення. До роз'єднувальних факторів належать гормони: тироксин, па-ратирин, гормон росту, вазопресин і т. д. Значне посилення енерго-обміну (за рахунок дії тироксину), що йде в основному на посилення теплотворення, є одним із провідних симптомів гіпертиреозу. Роз'єднувальну дію мають деякі бактеріальні токсини.

Вітаміни

Вітамінами називають групу органічних сполук різноманітної хімічної природи, що, як і білки, жири і вуглеводи, життєво необхідні для нормальної діяльності організму людини і тварин. Тільки в присутності вітамінів фізіологічні процеси в організмі протікають нормально. Вітаміни, як правило, є складовими частинами ферментів, тому беруть безпосередню участь у процесах обміну речовин у клітинах, тобто в проміжному обміні, забезпечуючи засвоєння живильних речовин тканинами організму.

Крім того, вітаміни мають здатність стимулювати багато сторін обміну речовин. Ця властивість вітамінів використовується в практичній медицині для стимуляції захисних сил організму при різних захворюваннях.

Стани організму, пов'язані з недостачею у ньому вітамінів, одержали назву гіповітамінозів і авітамінозів. Гіповітамінози виникають при недостатньому надходженні вітамінів в організм, авітамінози — при їхній відсутності в їжі. При надлишковому споживанні вітамінів вони, як правило, виділяються з організму через нирки. Стани, викликані надлишковим вживанням вітамінів, називаються гіпервітамінозами.

Біосинтез більшості вітамінів здійснюється поза організмом людини. Людина одержує всі необхідні для життєдіяльності вітаміни з їжею, якщо раціон харчування правильно складений.

В організмі, як правило, немає запасу вітамінів. Однак вітаміни В12 і А можуть накопичуватися в печінці в значних кількостях. Крім того, мікрофлора кишечника при нормальному функціонуванні шлунково-кишкового тракту синтезує деякі вітаміни: тіамін, рибофлавін, нікотинову кислоту, піридоксин, біотин, фолієву кислоту, вітамін К.

В умовах патології всмоктування вітамінів різко знижується (до повного припинення), особливо при таких захворюваннях, як хронічні гастроентерити і ентероколіти різного походження (дизентерія, гельмінтози, лямбліоз й ін.). Найбільш виражений дефіцит вітамінів, особливо вітаміну С, розвивається в організмі хворих при тривалому пе-ребізі інфекційно-токсичних процесів. Наприклад, при важких септичних станах потреби організму у вітаміні С збільшуються в 5—7 разів у порівнянні з нормою.

На потребу організмуу вітамінах у певній мірі впливає хімічний склад їжі людини. Установлено, що якщо в раціоні буде порушене співвідношення окремих компонентів їжі, то навіть при нормальному введенні вітамінів виникають ознаки вітамінної недостатності. Так, наприклад, перевага вуглеводів (вище потрібної норми) у харчовому раціоні вимагає введення в організм додаткової кількості вітамінів В1, В2, С.

При недостатньому одержанні з їжею білків (особливо повноцінних), порушується засвоєння організмом деяких вітамінів (рибофлавіну, нікотинової кислоти, аскорбінової кислоти). Ці вітаміни при білковому голодуванні не беруть участі в обмінних процесах і швидко виділяються із сечею, що веде до розвитку їх дефіциту. При недостачі білка в їжі затримується також перетворення каротину у вітамін А.

Таким чином, на обмін вітамінів в організмі впливає склад їжі і, навпаки, вітаміни впливають на засвоєння харчових продуктів.

У практичній медицині знайшли широке застосування такі лікарські засоби, як сульфаніламіди й антибіотики. Однак використання цих препаратів для лікування хворих може призвести до розвитку гіповітамінозів внаслідок пригнічення кишкової флори і гальмування синтезу бактеріями деяких вітамінів. Внаслідок цього, одночасно з сульфаніламідами або антибіотиками хворим рекомендують приймати в значних кількостях і вітаміни.

Класифікація вітамінів. Вітаміни поділяють на дві групи: розчинні в жирах і розчинні у воді. Вітаміни позначають буквами латинського алфавіту.

Вітамін А—ретинол (антиксерофтальмічний) — необхідний перш за все для здійснення процесів росту людини.

При недостачі вітамінуА в організмі виникає так звана куряча сліпота (гемеролопія), характерною ознакою якої є зниження гостроти зору в сутінках. Вітамін А бере участь в утворенні родопсину (зорового пігменту) паличок сітківки ока, а також зорового пігменту колбочок— йодопсину. При недостатньому надходженні в організм ретинолу відновлення родопсину сповільнюється, що порушує адаптацію ока до темряви: людина погано бачить у сутінках і вночі при нормальному зорі вдень.

Вітамін А, беручи участь в обміні фосфору, утворенні холестерину, протидіє токсичному впливу вітаміну Б. Вітамін А знаходиться головним чином у тканинах тваринних організмів. Особливо багатий їм жир печінки морських тварин і риб. У рослинах містяться попередники вітаміну А — каротини. Більше всього їх знайдено в моркві, абрикосах, листях петрушки. В організмі людини і тварин, головним чином у стінках кишечника, у печінці, у щитовидній залозі, у крові при участі ферменту каротинази і холіну каротин перетворюється у вітамін А.

Добова потреба дорослої людини у вітаміні А складає 1,5 мг. Для засвоєння вітаміну А і каротину необхідна наявність у їжі жиру, без якого вони погано всмоктуються. Вітамін А при надлишковому його надходженні може накопичуватися в печінці. А-гіпервітаміноз характеризується втратою апетиту, підвищеною больовою чутливістю, помутнінням рогівки, збільшенням печінки, проносом. Попередник ретинолу — каротин, у надлишковій кількості надходячи в організм, не викликає явищ гіпервітамінозу.

Вітамін Б — кальциферол (антирахітичний) — регулює всмоктування кальцію в ШКТ і в ниркових канальцях, забезпечуючи тим самим процеси кісткоутворення.

При недостачі вітаміну Б у дітей розвивається рахіт. Прояви рахіту починаються зі змін функцій центральної нервової системи і її вегетативного відділу. Діти стають неспокійними, полохливими, виникає розлад сну, відзначається підвищена пітливість. Надалі спостерігається ураження кісткової системи: затримується заростання тім'ячка, поява перших зубів. Якщо з їжею надходить надлишкова кількість вітаміну Б, то спостерігається гіпервітаміноз. При цьому відзначається підвищене всмоктування кальцію і фосфору з кишечника і їх відкладання не тільки в кістках, але й у м'яких тканинах — м'язі серця, стінці аорти, судинах нирок.

Добова потреба дорослої людини у вітаміні Б — 2,5 мг. Вітаміном Б особливо багатий жир печінки риб, вершкова олія, молоко, яйця. Вітамін Б може утворюватися в шкірі з провітаміну під дією сонячних променів. Тому хворим рахітом не тільки призначають вітамін Б, але і піддають їх дії сонячних променів чи опромінюють кварцевою лампою.

Вітамін Е—токофероли (антиокислювачі) — бере участь у тканинному подиху, гальмує перекисне окислювання пептидів, підвищує стійкість мембран еритроцитів до руйнуючих впливів, регулює процес розмноження, необхідний для нормального обміну речовин у м'язовій тканині. Крім того, вітамін Е сповільнює згортання крові, сприяє накопиченню вітаміну А в печінці, синтезу білків.

Добова потреба дорослої людини у вітаміні Е складає 13,4—20 мг, дитини — 3,4 мг. Вітаміном Е багаті зелені рослини, особливо листя салату, зародки пшениці. Його багато в яєчному жовтку, печінці, олії, молоці. Для усмоктування вітаміну Е в кишечнику необхідна жовч. Вітамін Е відкладається в організмі в багатьох органах і тканинах, головним чином у жировій тканині, що служить основним його депо. В організмі людини і тварин цей вітамін не синтезується.

Вітамін К — філохінон (антигеморагічний) — підсилює біосинтез білків, пов'язаних зі згортанням крові (прокоагулянти), а також альбуміну сироватки крові, пепсину, трипсину, ліпази, амілази й ін. Він є стимулятором м'язової активності, впливаючи на скорочувальний білок — міозин.

Добова потреба дорослої людини у вітаміні К дорівнює 0,2—0,3 мг. При К-авітамінозі спостерігаються підшкірні і внутрішньом'язові крововиливи — геморагії, що виникають внаслідок зниження згортальної здатності крові. Вітаміном К багаті зелені частини рослин — шпинат, капуста, листя кропиви, а також томати й ін.

В організмі людини вітамін К виробляється бактеріями у верхній частині товстого кишечника. Для всмоктування вітаміну К необхідна присутність жовчі і жирних кислот у кишковому вмісті.

Вітаміни групи В у харчових продуктах частіше знаходяться разом.

Вітамін В1 — тіамін (антиневритний) — бере участь у регуляції головним чином обмінних процесів. Тіамін бере участь в обміні речовин коензиму. Особливо важливу роль вітамін В1 відіграє у вуглеводному обміні, що має велике значення для діяльності центральної нервової системи і кори головного мозку. Порушення балансу тіаміну в організмі призводить до погіршення використання центральною нервовою системою глюкози і нагромадженню в організмі проміжних продуктів обміну, токсичних для мозку.

Вітамін В1 бере участь у передачі збудження в нервовій системі, впливаючи на синтез ацетилхоліну і холінестерази. Він відіграє велику роль у білковому обміні і синтезі нуклеїнових кислот. Останнім часом отримані дані про те, що тіамін впливає на жировий, мінеральний і водяний обміни.

Тіамін широко розповсюджений у природі. Особливо багато його міститься в дріжджах. Добова потреба у вітаміні знаходиться в межах від 1,4 до 2,4 мг. Вітамін В1 в організмі людини не депонується і виділяється нирками.

Вітамін В2 (рибофлавін) бере участь в окислювально-відновних реакціях організму, є коферментом різних ферментів. Особливо велика потреба в рибофлавіні нейронів центральної нервової системи і рецепторів. У цих нервових утвореннях найбільше інтенсивно здійснюються обмінні процеси. Рибофлавін тісно пов'язаний із обміном білків. Він необхідний для правильного обміну амінокислот в організмі. Високий вміст білка в їжі збільшує потребу організму в рибофлавіні. При недостачі рибофлавіну деякі амінокислоти виводяться з організму із сечею в незміненому виді.

Найбагатшими джерелами вітаміну В2 є дріжджі, яєчний білок, молоко, печінка, нирки, м'ясо, риба. Зернові і бобові містять небагато вітаміну В2. Добова потреба дорослої людини в рибофлавіні складає 2—3 мг. Вітамін не синтезується в організмі людини.

Вітамін В3 (пантотенова кислота) — входить до складу коензиму А, що бере активну участь в обміні речовин в організмі. Авітаміноз виявляється в розладі діяльності нервової системи (паралічі, неврити — запалення нервів).

Пантотенова кислота міститься в багатьох продуктах. Добова потреба людини у вітаміні В3 складає 5—10 мг.

Вітамін В5 — РР, чи нікотинова кислота (антипелагричний) — є складовою частиною коферментів нікотинамідаденіндинуклеотиду (НАД) і нікотинамідаденіндинуклеотидфосфату (НАДФ). НАД і НАДФ

входять до складу ферментів—дегідрогеназ, каталізуючих реакції біологічного окислювання. Вітамін РР бере участь в обміні вуглеводів, жирів, жирних кислот, фосфоліпідів і амінокислот.

В організмі людини вітамін РР синтезується бактеріями кишечника з амінокислоти триптофану, що може накопичуватися в організмі. Для дорослої людини добова потреба у вітаміні РР складає 15—25 мг. Нікотиновою кислотою багаті дріжджі, висівки, зерна рису, пшениці, ячменя, арахісу, бобових, молоко, печінка, нирки, серце.

Вітамін В6 — піридоксин (антидермін) — бере участь в обміні і синтезі амінокислот в організмі, транспорті їх через клітинні мембрани. Вітамін В6 необхідний для обміну вуглеводів, жирних кислот. Специфічним проявом В6-авітамінозу в дитячому віці є конвульсії, у дорослих може спостерігатися дерматит. У звичайних умовах у дорослої людини В6-авітаміноз не виявляють, тому що вітамін широко розповсюджений у продуктах харчування. Добова потреба у вітаміні В6 складає 3 мг.

Вітамін В12 — цианкобаламін (антианемічний) — є дуже потужним антианемічним фактором. Він забезпечує нормальне протікання гемо-поезу (кровотворення), активуючи дозрівання червоних кров'яних клітин. Дія вітаміну В12 на гемопоез пов'язана із перетворенням фолієвої кислоти у фолінову кислоту. Недостатній вміст вітаміну В12 і дефіцит фолінової кислоти веде до порушення нормального утворення елементів крові в кістковому мозку і зміні типу кровотворення. Вітамін В12 необхідний для нормального росту людини, синтезу нуклеїнових кислот, білка.

Вітамін В12 у шлунку утворює комплексну сполуку з так званим внутрішнім фактором — гастромукопротеїном (фактор Касла). Накопичується вітамін В12 у печінці. Добова потреба людини у вітаміні складає 2—5 мкг. Багато вітаміну В12 міститься в печінці і нирках тварин.

Вітамін ВС — фолієва кислота (фолацин) — сприяє підвищенню кількості гемоглобіну, еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів у крові. Діючим початком вітаміну вважають фолінову кислоту, у яку перетворюється вітамін ВС. Недостача вітаміну в організмі людини може виникнути при пригніченні життєдіяльності кишкової флори сульфаніламідами й антибіотиками. Дефіцит вітаміну ВС супроводжується гальмуванням процесу кровотворення.

Фолієва кислота міститься в дріжджах, печінці, грибах, шпинаті, капусті, зеленому листі. Добова потреба дорослої людини у фолієвій кислоті складає 2—3 мг.

Вітамін С (аскорбінова кислота) — компонент окислювально-відновних систем, має здатність знешкоджувати токсини (дифтерій

ний, туберкульозний, дизентерійний та ін.), необхідний для утворення колагену — основи сполучної тканини. Вітамін С за рахунок сильних окислювально-відновних властивостей активує ферменти (ката-лаза, аргеназа й ін.), забезпечує транспорт заліза плазмою.

При недостачі вітаміну С виникає авітаміноз, що характеризується швидкою стомлюваністю людини, сонливістю. При тривалому авітамінозі розвивається цинга, що супроводжується ще і Р-авітамінозом. При цьому спостерігаються точечні крововиливи (петехії) у шкірі, кровоточивість ясен, підвищується крихкість кісток, відзначається м'язова атрофія і порушення функцій центральної нервової системи. В основі всіх змін при С-авітамінозі лежать порушення вуглеводного, ліпідного і білкового обмінів, метаболізму амінокислот, синтезу колагену.

Добова потреба людини у вітаміні С — 50—100 мг. Установлено, що підвищення дози аскорбінової кислоти виконує захисну дію при простудних захворюваннях. Джерелами вітаміну С є свіжі фрукти, овочі, зелень.

Вітамін Р (біофлавоноїди) — зменшує проникність капілярів, підсилює дію вітаміну С і сприяє його накопиченню в організмі.

Р-авітаміноз характеризується болями в області верхніх і нижніх кінцівок, загальною слабістю і високою стомлюваністю, зменшенням міцності капілярів, розвитком раптових крововиливів на поверхні тіла, що піддаються тиску. Добова потреба у вітаміні Р складає близько 50 мг. Найбільш багаті вітаміном Р лимон, гречана крупа, перець, чорна смородина.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 752 | Нарушение авторских прав