АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Основний обмін

Основний обмін—це енерговитрати організму в умовах фізіологічного спокою, тобто в положенні лежачи, натще (10—12 годин після прийому їжі), при температурному комфорті. Тобто це мінімальні затрати організму, що потрібні для підтримки його життєдіяльності.

Основний обмін пов'язаний із функціонуванням життєво важливих органів.

Таблиця 15

Відносний внесок (в \%) різних органів у забезпечення основного обміну

Умови визначення основного обміну:

а) ранком відразу після сну (враховується також необхідність неспання випробуваного);

б) у спокої, у лежачому стані (збільшення обміну речовин відбувається при посиленні роботи скелетних м'язів);

в) натще, тому що під час перетравлення їжі обмін підсилюється (специфічна динамічна дія їжі);

г) в умовах температурного комфорту при температурі навколишнього середовища близько 18 °С (це необхідно для виключення посилення обміну речовин, спрямованого на терморегуляцію);

д) в умовах емоційного спокою (для виключення відповідної' зміни обміну речовин за рахунок дії гормонів та інших регуляторів, пов'язаних з емоціями).

16.7.1. Методи визначення основного обміну

Пряма калориметрія. Метод оснований на вимірі кількості тепла, виділеного організмом у навколишнє середовище, наприклад, за одну годину чи за добу.

Для вивчення подібним способом теплопродукції людини використовують оцінку нагрівання води, що циркулює в стінах, стелі і підлозі спеціальної камери. Про кількість виділеної енергії судять за величиною нагрівання води.

Непряма калориметрія (метод Дугласа—Холдена). Це оцінка енергозатрат, що базується на розрахунку даних кількості спожитого кисню і виділеного вуглекислого газу, розрахунку дихального коефіцієнта і відповідного калоричного коефіцієнта кисню.

Суть методу полягає в наступному. Визначають об'єм спожитого О2 і виділеного С2 за певний час. Їхнє відношення (назване дихальним коефіцієнтом) відбиває переважний характер речовин, що окисляються, (білків, жирів, вуглеводів у різних співвідношеннях). Дихальний коефіцієнт таким чином свідчить про те, як ефективно був використаний спожитий О2 (різні речовини при окисненні дають різну кількість енергії; а характер цих речовин показує дихальний коефіцієнт). Знаючи «цінність» спожитого кисню («калоричний еквівалент кисню») і кількість спожитого О2, одержуємо енергопродукцію за час досліду. Перерахунок результату на добу дає величину добової енергопродукції.

Харчування

Вітворення енергетичних витрат організму відбувається за рахунок живильних речовин. У їжі повинні міститися білки, вуглеводи, жири,

мінеральні солі і вітаміни в необхідних кількостях і правильному співвідношенні. Жири, білки і вуглеводи, що надходять у шлунково-кишковий тракт, не цілком засвоюються організмом, що необхідно враховувати при складанні харчового раціону. Засвоюваність харчових речовин залежить від індивідуальних особливостей і стану організму, від кількості і якості їжі, співвідношення різних складових частин її, способу приготування. Рослинні продукти засвоюються гірше, ніж продукти тваринного походження. Це пов'язано з тим, що в рослинних продуктах міститься більша кількість клітковини.

Білковий режим харчування сприяє здійсненню процесів всмоктування і засвоюваності харчових речовин. При перевазі в їжі вуглеводів засвоєння білків і жирів знижується. Заміна рослинних продуктів продуктами тваринного походження підсилює обмінні процеси в організмі.

Щоб забезпечити правильне харчування людини варто враховувати також ступінь засвоєння продуктів організмом.

Харчовий раціон — кількість і склад продуктів харчування, необхідних людині на добу. До харчового раціону висувають певні вимоги. Він повинний заповнювати добові енергетичні витрати організму і включати в достатній кількості всі живильні речовини.

Для складання харчових раціонів необхідно знати вміст білків, жирів і вуглеводів у продуктах і їхню енергетичну цінность.

У залежності від тяжкості виконуваної роботи добова потреба в харчових речовинах буде неоднаковою. Маючи уявлення про склад й енергетичну цінність продуктів харчування, можна скласти правильний харчовий раціон для людей різного віку, статі і виду їх діяльності. При складанні харчового раціону варто враховувати також фактори, що сприяють засвоєнню живильних речовин. Їжа повинна бути смачною, вид її і запах повинний викликати апетит.

Режим харчування і його фізіологічне значення. Необхідно дотримуватись певного режиму харчування, правильно його організувати. Режим харчування включає певні години прийому їжі, інтервали між ними, розподіл добового раціону протягом дня. Приймати їжу потрібно завжди у визначений час не рідше 3 разів на добу — сніданок, обід і вечеря. Сніданок за енергетичною цінністю повинний складати близько 30 \% загального раціону, обід — 40—50 \%, а вечеря — 20—25 \%. Рекомендується вечеряти за 3 години до відходу до сну.

Правильне харчування забезпечує нормальний фізичний розвиток і психічну діяльність. Підвищує працездатність, реактивність і стійкість організму до шкідливих впливів навколишнього середовища.

Відповідно до вчення І.П. Павлова про умовні рефлекси, організм людини пристосовується до певного часу прийому їжі: з'являється апетит і починають виділятися травні соки. Правильні проміжки між прийомом їжі забезпечують відчуття ситості протягом цього часу.

Триразовий прийом їжі на день у цілому відповідає вимогам фізіологічного харчування. Однак бажане чотириразове харчування, при якому підвищується засвоєння харчових речовин, зокрема білків, не відчувається відчуття голоду в проміжках між прийомами їжі і зберігається гарний апетит.

Доведено залежність функціонального стану окремих органів і систем від якісно різного харчування. Від характеру їжі залежить хімічний склад тканин. Харчові речовини, які вводяться щодня в організм, впливають на хімічні і фізико-хімічні процеси, регулюючи різні види обміну речовин.

Раціональне харчування. Харчування вважається раціональним, якщо воно здатне цілком задовольнити потребу в їжі в кількісному і якісному відношенні, відшкодовує всі енергетичні затрати, сприяє правильному росту і розвитку організму, збільшує його опірність шкідливим впливам зовнішнього середовища, сприяє розвитку функціональних можливостей організму і підвищує інтенсивність праці. Раціональне харчування передбачає розробку харчових раціонів і режимів харчування стосовно до різних контингентів населення й умов життя.

Харчування здорової людини будується на підставі добових харчових раціонів. Харчовий раціон визначається: 1) енергетичною цінністю їжі; 2) хімічним складом; 3) фізичними властивостями (об'єм, температура, консистенція); 4) режимом харчування.

16.8.1 Деякі уявлення про раціональне харчування

Вегетаріанство. Воно передбачає вживання в їжу продуктів лише рослинного походження. Люди, що дотримують даної дієти, вважають, що продукти тваринного походження при гідролізі в ШКТ утворюють велику кількість токсичних продуктів, що отруюють організм. Вегетаріанці вважають, що рослинні продукти, на відміну від тварин, багаті біологічно активними речовинами, фітонцидами, вітамінами і т. д. У даній дієті є багато раціональних ідей. Так, наприклад, наявність баластових речовин має важливе значення, але повна відмова від продуктів тваринного походження позбавляє людини деяких вітамінів та інших корисних продуктів харчування.

Сироїдство як дієта відкидає будь-яку кулінарну обробку їжі, у тому числі — м'яса, риби, птиці і т. д. Прихильники даної дієти вважають, що при термічній обробці їжі в ній руйнуються цінні біологічно активні речовини. Це положення вважається правильним, але поширювати цей принцип на всі продукти недоцільно, тому що при вживанні м'яса, що не пройшло кулінарну обробку, можливе зараження гельмінтами і мікроорганізмами.

Теорія Т.С. Шаталової. Дана теорія стверджує, що існує «жива енергія», яка є в продуктах харчування. Термічна обробка їжі «вбиває живу енергію», тому приходиться вживати багато калорій. Якщо їжу не обробляти, то відповідно до даної теорії, людині за добу досить вживати близько 1000 ккал і близько 12 г білка. Проте положення даної теорії не відповідають даним біоенергетики і законам термодинаміки.

Теорія головного фактора в харчуванні. Положення даної теорії пов'язані з деякими уявленнями в дієтології. Наприклад, рекомендаціями вживання з їжею яблучного оцту, що запобігає залужненню організму. Але в організмі в процесі метаболізму утворюється більше кислих продуктів. Крім того, кров має буферні системи, що запобігають зрушенню активної реакції в будь-яку сторону. Тому положення головного фактора в харчуванні залишається недоведеним.

Існує також багато різних «рекомендацій» по раціональному харчуванню, але усі вони вимагають наукового обгрунтування.

Визначення нормальної ваги людини виконується декількома способами.

1. За формулами: а) Індекс Брока

Ідеальна вага = Ріст — 100;

ки „ вага(г)

б) Індекс Кетле =-з,

ріст (см)

при величині індексу > 2,4 — є надлишкова маса тіла.

2. За таблицею (см. табл. 16).

3. За ступенем розвитку підшкірних жирових відкладень. Наявність достатньо розвинутої підшкірно-жирової клітковини

обов'язкова для жінок і нерідко їх прагнення до надлишкового схуднення (відповідно до моди) може бути небезпечним, тому що жіночі статеві гормони у своєму синтезі використовують ліпіди (і пов'язаний з ними холестерин). Зміна надходження і запасания цих речовин позначається на виробленні жіночих статевих гормонів і нарушенні низки процесів: менструального циклу, статевої поведінки, розвитку молочних залоз і т. п.

Таблиця 16

Рекомендована маса тіла в кілограмах (вік 25-30 років) (за А.А. Покровським, 1996)

16.8.2. Особливості харчових раціонів для працівників розумової праці

Для даної категорії людей підвищена потреба в білках і деяких вітамінах, таких, як вітамін С, вітаміни групи В і вітамін А. Їжа повинна містити баластові речовини і нерафіновані продукти. Енерговитрати в даної категорії людей складають 2400—2800 ккал/добу. Енергія утворюється за рахунок білків (13 \%), жирів (33 \%), вуглеводів (54 \%). У раціоні повинні міститися білки тваринного походження — не менш 55 \%, рослинні олії—не менш 30 \% від усього жиру, цукру не більш 60— 70 г/добу. Раціон харчування повинний мати антисклеротичну, ліпо-тропну й антистресову спрямованість. Добовий набір продуктів орієнтовно повинний складати: м'ясо — 200 г, риба—40 г, молоко і молочні продукти — 500 г, сири — 20 г, яйця — 1 шт., масло вершкове — 20 г, олія рослинна — 20 г, цукор — 70 г, борошно — 15 г, макаронні вироби — 10 г, бобові — 35 г, картопля — 385 г, овочі — 300 г, фрукти — 200 г.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 759 | Нарушение авторских прав