АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Обмін вуглеводів

Основна роль вуглеводів в організмі визначається їхньою енергетичною функцією. Глюкоза крові є безпосереднім джерелом енергії в організмі. Швидкість її розпаду й окислювання, а також можливість легкого витягання з депо забезпечує швидке використання енергетичних ресурсів при наростаючих витратах енергії у випадках емоційного збудження, при інтенсивних м'язових навантаженнях тощо.

Рівень глюкози в крові складає 5,0—6,7 ммоль/л і є однією з найважливіших гомеостатичних констант організму. Особливо чуттєвою до зниження рівня глюкози в крові (гіпоглікемія) є ЦНС. Незначна гіпоглікемія виявляється загальною слабістю і швидкою стомлюваністю. При зниженні рівня глюкози в крові до 2,2—1,7 ммоль/л (40—30 мг\%) розвиваються судороги, марення, утрата свідомості, а також вегетативні реакції: посилене потовиділення, зміна просвіту шкірних судин та ін. Цей стан одержав назву «гіпоглікемічна кома». Введення в кров глюкози швидко усуває дані розлади.

Глюкоза, що надходить у кров з кишечника, транспортується в печінку, де з неї синтезується глікоген. Глікоген печінки являє собою резервну форму вуглеводів. Кількість його може досягати в організмі дорослої людини 150—200 г. Якщо ж у травний тракт надходить велика кількість вуглеводів, що легко розщеплюються і швидко всмоктуються, вміст глюкози в крові швидко збільшується. Гіперглікемію, що розвивається при цьому, називають аліментарною, інакше кажучи—харчовою.

При повній відсутності вуглеводів у їжі вони утворюються з проміжних продуктів розпаду жирів і білків. В міру зменшення кількості глюкози в крові відбувається розщеплення глікогену в печінці і надходження глюкози в кров. Завдяки цьому зберігається відносна сталість змісту глюкози в крові.

Глікоген відкладається також у м'язах, де його міститься близько 1—2 \%. Кількість глікогену в м'язах збільшується у випадку посиленого харчування і зменшується під час голодування. При роботі м'язів під впливом ферменту фосфорилази, що активується на початку м'язового скорочення, відбувається посилене розщеплення глікогену, що є одним із джерел енергії м'язового скорочення.

Окислювання вуглеводів в організмі тварин відбувається як безкис-невим шляхом до молочної кислоти (анаеробний гліколіз), так і шляхом окислювання продуктів розпаду вуглеводів до СО2 і Н2О.

16.3.1. Реґуляція обміну вуглеводів

Зміна вмісту глюкози в крові сприймається глюкорецепторами, зосередженими в основному в печінці і судинах, а також клітинами гіпо

таламуса. Доведено участь деяких відділів ЦНС у регуляції вуглеводного обміну. Виражений вплив на обмін вуглеводів має інсулін-гормон, вироблюваний р-клітинами острівкової тканини підшлункової залози. Це відбувається за рахунок посилення інсуліном синтезу глікогену в печінці і м'язах і підвищення споживання глюкози тканинами організму. Інсулін є гормоном, що знижує рівень глюкози в крові, тому при зменшенні секреції цього гормону розвиваються стійка гіперглікемія і наступна глюкозурія (цукровий діабет). Збільшення рівня глюкози в крові виникає при дії декількох гормонів. Це глюкагон, що продукується а-клітинами острівкової тканини підшлункової залози; адреналін— гормон мозкового шару надниркових залоз; глюкокортикоїди — гормони коркового шару надниркових залоз; соматотропний гормон гіпофіза; тироксин і трийодтиронин—гормони щитовидної залози. У зв'язку з односпрямованістю їхнього впливу на вуглеводний обмін і функціональний антагонізм стосовно ефектів інсуліну ці гормони часто об'єднують поняттям «контринсулярні гормони».

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 685 | Нарушение авторских прав