АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Обмін жирів (ліпідів)

Різні жири об'єднані в одну групу за фізико-хімічними властивостями: вони не розчиняються у воді, але розчиняються в органічних роз

чинниках (ефір, спирт, бензол та ін.). Ця група речовин важлива для пластичного й енергетичного обміну. Функціональне значення жиру в організмі різноманітне. Крім того, частина жирних кислот в організмі не може синтезуватися. У зв'язку з цим існує поняття про мінімальну потребу жиру, обумовленою наявністю в їжі незамінних жирних кислот. Необхідно враховувати, що жири є основою структури клітинних мембран. Також певна кількість жиру їжі забезпечує всмоктування в кишечнику деяких жиророзчинних вітамінів. До незамінних, тобто не-синтезованих в організмі, жирних кислот належать деякі ненасичені жирні кислоти, найважливіша з яких є ліноленова. Високий рівень не-насичених жирних кислот міститься в рослинних жирах, які необхідно вживати. Добовий мінімум жирів складає близько 70 г. Жири в організмі мають здатність накопичуватися в жировій тканині, особливо в підшкірній клітковині, навколо деяких внутрішніх органів (нирки), а також у печінці і м'язах. При надлишковому харчуванні жир може накопичуватися у великій кількості. Причому до цього може призвести і надлишкове споживання вуглеводів, що легко перетворюються в жири.

Енергетичне значення ліпі дів пов'язане з їхньою теплотворною здатністю. Тригліцериди є самими висококалорійними жирами. При їхньому повному окислюванні вихід енергії складає 9,5 ккал/л, тоді як для вуглеводів і білків цей показник дорівнює відповідно 4,2 і 4,3 ккал/л. Величезне значення для життєдіяльності організму має те, що завдяки вираженій гідрофобності тригліцериди накопичуються в жировій тканині у збезводненій формі.

Крім того, при окислюванні жирів за рахунок більш високого вмісту в них водню утворюється майже вдвічі більше води, ніж при окислюванні вуглеводів і білків.

16.2.1. Обмін фосфатидів і стеринів

Харчові продукти, багаті жирами, звичайно містять деяку кількість простих ліпідів — фосфатидів і стеринів. Фізіологічне значення цих речовин дуже велике: вони входять до складу клітинних структур, зокрема, клітинних мембран і цитоплазми.

Фосфатидами особливо багата нервова тканина. Вони синтезуються в стінці кишечника й у печінці (у крові печінкової вени виявлений підвищений вміст фосфатидів). Печінка є депо деяких фосфатидів (лецитину), вміст яких у цьому органі особливо великий після прийому їжі, багатої жирами.

Винятково важливе фізіологічне значення мають стерини, зокрема, холестерин. Ця речовина входить до складу клітинних мембран, є

джерелом утворення жовчних кислот, а також гормонів кори надниркових і статевих залоз, вітаміну D. Разом з тим холестерину відводиться провідна роль у розвитку атеросклерозу. Вміст холестерину в плазмі крові людини має вікову динаміку: у новороджених концентрація холестерину 65—70 мг/100 мл, до віку 1 рік вона збільшується і складає 150 мг/100 мл. Далі відбувається поступове, але неухильне підвищення концентрації холестерину в плазмі крові, що звичайно продовжується в чоловіків до 50 років і в жінок до 60—65 років.

У плазмі крові холестерин знаходиться в складі ліпопротеїдних комплексів, за допомогою яких і здійснюється транспорт холестерину. У дорослих людей 67—70 \% холестерину плазми крові знаходиться в складі ліпопротеїду низької щільності (ЛПНЩ), 9—10 \% — у складі ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПДНЩ) і 20—24 \% — у складі ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ). Характерно, що у тварин, стійких до розвитку атеросклерозу, значна частина холестеринів плазми крові знаходиться в складі

ЛПВЩ.

16.2.2. Реґуляція обміну жирів

Процес утворення, відкладання і витрат з депо жиру регулюється нервовою й ендокринною системами, а також тканинними механізмами і тісно пов'язаний з вуглеводним обміном. Так, підвищення концентрації глюкози в крові зменшує розпад тригліцеридів і активізує їхній синтез. Зниження концентрації глюкози в крові, навпаки, гальмує синтез тригліцеридів і підсилює їхнє розщеплення. При надлишку вуглеводів у їжі тригліцериди депонуються в жировій тканині, при недостачі вуглеводів відбувається розщеплення тригліцеридів з утворенням жирних кислот, що є джерелом енергії.

Деякі гормони впливають на жировий обмін. Сильну жиромобілі-зуючу дію мають гормони мозкового шару надниркових залоз — адреналін і норадреналін, тому тривала адреналінемія супроводжується зменшенням жирового депо. Соматотропний гормон гіпофіза також має такий ефект. Аналогічно діє тироксин—гормон щитовидної залози, тому гіперфункція щитовидної залози супроводжується схудненням.

Навпаки, гальмують окислювання жиру глюкокортикоїди—гормони коркового шару надниркових залоз, ймовірно, внаслідок того, що вони дещо підвищують рівень глюкози в крові.

Симпатичні впливи гальмують синтез тригліцеридів і підсилюють їхній розпад. Парасимпатичні впливи, навпаки, сприяють відкладанню жиру. Жировий обмін контролюється гіпоталамусом. При руйнуванні певних ядер гіпоталамуса розвивається підвищення апетиту і посилене відкладання жиру. Подразнення цих же ядер, навпаки, веде до втрати апетиту і схуднення.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 595 | Нарушение авторских прав