АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Основні види сучасних субодиничних вакцин

Анатоксини – препарати, які одержують із бактеріальних білкових токсинів при дії на них формаліну (0,3-0,5 %) п р отя г ом 3-4 тижнів при температурі 39-40 °С.

Розділ 10. Імунопрофілактика та імунотерапія інфекційних захворювань 163

Після такої обробки токсин втрачає отруйні властивості, але зберігає антигенні. Одержані анатоксини очищають, концентрують й адсорбують на гідроокисі алю-мінію. Мікробіологічна промисловість випускає правцевий, дифтерійний, ботулі-нові, гангренозні, стафілококовий анатоксини. При імунізації цими препаратами в організмі виникають антитіла (антитоксини), які здатні нейтралізувати дію відпо-відних токсинів. Активність анатоксинів визначають за їх здатністю вступати в реакцію із специфічною антитоксичною сироваткою. Її виражають в одиницях зв’язування (ОЗ) або флокуляційних одиницях.

Силу анатоксину визначають у реакції флокуляції, яка за механізмом подібна до реакції преципітації. Флокуляція – феномен утворення каламутної хмаринки під час взаємодії анатоксину з антитілом. Початкова (ініціальна) флокуляція відбу-вається при чіткій відповідності кількості антигену й антитіла. Кількість анаток-сину, яка зумовлює ініціальну флокуляцію з 1 МО (міжнародною одиницею) ан-титоксичної сироватки, приймають за одиницю флокуляції.

А соційовані вакцини. Препарати, до складу яких входять декілька антигенів, одержаних із мікроорганізмів і анатоксинів. Їх переваги в тому, що вони забезпе-чують імунітет проти декількох інфекцій при одномоментному їх введенні. Ви-пускають такі асоційовані вакцини: АКДП (містить коклюшні бактерії і два ана-токсини – дифтерійний і правцевий, які адсорбовані), ДТ-Polio (дифтерійний, прав-цевий анатоксини та інактивовані віруси поліомієліту), Пентакт-ХІБ (полісахарид бактерії інфлюенци, правцевий і дифтерійний анатоксини, інактивований збуд-ник кашлюка, інактивована вакцина поліомієліту І, ІІ, ІІІ) та інші.

Штучні вакцини. Штучне копіювання антигенів і детермінант методами ген-ної інженерії може сприяти створенню вакцин без баластних домішок. Для отри-мання антигенів з необхідними детермінантами без сторонніх субстанцій існує два напрямки: 1) виділення високоочищеного антигену із природнього матеріалу методами препаративної біохімії або генної інженерії; 2) хімічний синтез анти-генних детермінант. Як правило, виділяють або конструюють протективні анти-гени, адгезини, ферменти, протеїни оболонки, токсини. Незабаром будуть ство-рені вакцини, які забезпечать імунітет до збудників, проти яких поки що надійно-го захисту немає. Такі препарати можна створити на базі рекомбінантних ДНК, хімічного синтезу та антиідіотипних антитіл.

Основою таких рекомбінантних вакцин є перенесення в плазміду або вірус гена, відповідального за продукцію необхідного антигену (рис. 58). Такі препара-ти поділяють на генно-інженерні вакцини з антигенів, синтезованих в рекомбі-нантних бактеріальних системах і дріжджах; векторні генно-інженерні живі вак-цини на основі вірусу вісповакцини та інші.

У прокаріотні системи (кишечна паличка, сінна паличка) внесені плазміди з генами, які контролюють синтез антигенів менінгококів, гонококів, холерних вібріонів, малярійних плазмодіїв.

Все більшого значення набуває новий напрям створення штучних вакцин, який одержав назву – генної імунізації. Імунна відповідь формується без введен-ня антигену в організм. Методика базується на включенні в клітини мішені гена,

Частина ІІ. Імунологія

Вірус гепатиту В

йй*й

-О

Одержана плазміда

Інтеграція вірусного

гена у плазміду

о

^г

Вірусний ген у плазміді

у^Шїі

\

Кишечна паличка продукує HBs-антиген

Рис. 58. Схема одержання рекомбінантної противірусної вакцини.

торні вакцини найчастіше готуються на основі вірусу вісповакцини. В геном віру-су одночасно вносять гени, що кодують антигенні детермінанти різних збудників (вірусів сказу, грипу, ВІЛ, гепатиту В, простого герпесу тощо). Щеплення здійсню-ють таким модифікованим вірусом вісповакцини. В якості векторів також викори-стовують аденовіруси, поліовірус, вірус вітрянки. Таким чином, векторні вакцини дозволяють провести імунізацію одномоментно проти декількох захворювань, інду-куючи ефективну імунну відповідь.

Досить актуальним є конструювання вакцин, які безпосередньо можна вво-дити через рот або через ніс, а не парентерально. У той же час такі оральні вакци-ни повинні бути стійкими до кислого середовища шлунка і дії травних ферментів. Створені в експерименті вакцини базуються на використанні живих рекомбінант-них мікроорганізмів-мікроносіїв для білкових антигенів.

Таким чином, крім вірусів в якості вектора необхідних антигенів можна ви-користовувати і слабо патогенні бактерії. Відомо, що поверхневі антигени бак-терій є сильними імуногенами. Один із способів створення таких вакцин є розмі-щення протективного антигена патогенних бактерій на поверхні непатогенної бак-терії. За допомогою рекомбінантних технологій вбудовуються різні епітопи в один флагеліновий ген слабопатогенних сальмонел і такі штами використовуються для пероральної імунізації (табл. 31).

Розділ 10. Імунопрофілактика та імунотерапія інфекційних захворювань

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 681 | Нарушение авторских прав