АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Сап і меліоїдоз

Сап – особливо небезпечна інфекційна хвороба, яка має гострий і хронічний септикопіємічний перебіг з утворенням пустул, виразок, абсцесів у тканинах і органах. Збудник – Pseudomonas mallei.

Джерелом інфекції є хворі коні, рідше віслюки, мули. Захворювання носить чітко виражений професійний характер. Найчастіше хворіють ко н ю х и, їздові, ко-валі, ветеринарні і зоотехнічні працівники. Шлях передачі – контактний, внаслі-док попадання гною чи слизу від хворих тварин на шкіру або слизову оболонку, рідше – аліментарний, через воду. В Україні сап уже довго не реєструється, хоч можливе завезення хвороби з країн Африки, Азії та Середнього Сходу.

Матеріалом для мікробіологічної діагностики можуть бути гній, виділення з виразок, носоглотки, кон’юнктиви, харкотиння, кров, сеча, фекалії. Забір матеріа-лу і його дослідження проводять в умовах, необхідних для роботи із збудниками особливо небезпечних інфекцій.

Первинна бактеріоскопія має обмежене значення, оскільки досліджуваний матеріал сильно контаміновий сторонньою мікрофлорою, а характерних морфо-логічних ознак у збудника сапу немає (грамнегативні поліморфні, часом зернисті палички без джгутиків і спор). Лише при використанні РІФ можна отримати пози-тивні результати.

Для проведення бактеріологічних досліджень з метою виділення чистої куль-тури патологічний матеріал сіють на гліцериновий бульйон і агар або картопляно-гліцериновий агар, до яких можна додавати пеніцилін чи бактеріостатичні барв-ники для пригнічення росту сторонньої мікрофлори. Виділення гемокультури про-



Частина ІІІ. Спеціальна мікробіологія


водять шляхом посіву 10 мл крові в 250 мл МПБ. У гліцериновому бульйоні па-личка сапу викликає помутніння з утворенням пристінкової плівки, від якої вниз спускаються ниткоподібні утвори. На гліцериновому агарі при 37 °С через 18-20 год появляються плоскі напівпрозорі колонії, які, зливаючись, утворюють густі нальоти слизової маси янтарного кольору. На картопляно-гліцериновому агарі ви-ростають ніжні напівпрозорі колонії, які через кілька днів утворюють наліт жов-то-бурого кольору, подібний до меду.

Колонії досліджують мікроскопічно, перевіряють на рухливість, відсівають на скошений агар для виділення чистої культури. Ідентифікацію збудника прово-дять на основі характерних культуральних і біохімічних властивостей та реакції аглютинації на склі специфічною діагностичною сироваткою. При неможливості виділити чисту культуру виявляють антигени збудника в досліджуваному матеріалі за допомогою постановки РНГА з еритроцитарним антитільним діагностикумом.

Дуже ефективним, але й небезпечним методом діагностики сапу є внутріш-ньоочеревинне зараження самців гвінейських свинок або золотистих хом’ячків. У тварин через 2-3 дні розвивається перитоніт і гнійний орхіт (феномен Штрауса). Важливо пам’ятати, що скротальний феномен можуть також викликати Pseudo-monas aeruginosa і P. рseudomallei. Є й додаткові диференціальні ознаки збудника сапу: відсутність рухливості, росту при 42 оС і розрідження желатину.

Із серологічних методів діагностики сапу застосовують реакції аглютинації, зв’язування комплекту і непрямої гемаглютинації. РЗК є найбільш чутливою се-рологічною реакцією. Діагностичний титр її становить 1:20 і вище.

Важливим методом діагностики захворювання є постановка алергічної про-би з малеїном. Він є основним тестом у ветеринарній практиці при розпізнаванні сапу у тварин. Препарат вводять у кон’юнктивальний мішок. У людей пробу з малеїном треба ставити обережно, оскільки можливе загострення хвороби. На внутрішній поверхні передпліччя строго внутрішньошкірно вводять 0,1 мл малеїну, розведеного 1:1000. У зв’язку з цим розроблено більш безпечний варіант поста-новки алергічної проби – введення малеїну на скарифіковану шкіру. Ре зультати реакції враховують через 24 і 48 год.

Меліоїдоз – сапоподібне особливо небезпечне захворювання людини, диких і домашніх тварин. Збудником його є Pseudomonas pseudomallei. Хвороба реєст-рується переважно в країнах Азії, Австралії і Карибського регіону. Можливе заве-зення меліоїдозу із названих країн до нашої держави.

Джерелом інфекції в природі є дикі гризуни (щури, миші), домашні тварини (коти, собаки, корови, вівці, свині, коні), кенгуру. В оточуюче середовище збудник потрапляє з сечею, випорожненнями, гнійними виділеннями з носоглотки й очей хворих тварин. Основний механізм передачі меліоїдозу – контактний, рідше – алі-метарний і ще рідше – аспіраційний або трансмісивний.

Матеріалом для мікробіологічної діагностики меліоїдозу служить гній, виді-лення з носоглотки, виразок, харкотиння, кров, сеча, випорожнення. Взяття мате-ріалу, його транспортування і бактеріологічне дослідження проводять із такими ж пересторогами, як і при інших особливо небезпечних інфекціях.


Розділ 11. Мікробіологічна діагностика окремих інфекційних захворювань 239

Лабораторна діагностика меліоїдозу грунтується на тих самих принципах, що й дослідження при сапі. Посіви матеріалу проводять на кров’яний агар і гліце-ринові середовища з додаванням антибіотиків (неоміцин) і бактеріостатичних барвників. Найбільш характерними ознаками для ідентифікації збудника меліої-дозу є наступні: біполярність забарвлення, складчасті колонії і зморшкувата плівка на бульйоні, гемоліз на 2 % кров’яному агарі, рухливість, позитивна РІФ. Досить чутливим методом є постановка біологічної проби на гвінейських свинках і золо-тистих хом’ячках (скротальний феномен).

Серологічна діагностика меліоїдозу має лише допоміжне значення. Викори-стовують реакції аглютинації (діагностичний титр 1:640 і більше), зв’язування комплементу (діагностичний титр 1:20 і вище) та РНГА.

Шкірну алергічну пробу з меліоїдином використовують лише у ветеринарній практиці.


Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 769 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 | 116 | 117 | 118 | 119 | 120 | 121 | 122 | 123 | 124 | 125 | 126 | 127 | 128 | 129 | 130 | 131 | 132 | 133 | 134 | 135 | 136 | 137 | 138 | 139 | 140 | 141 | 142 | 143 | 144 | 145 | 146 | 147 | 148 | 149 | 150 | 151 | 152 | 153 | 154 | 155 | 156 | 157 | 158 | 159 | 160 | 161 | 162 | 163 | 164 | 165 | 166 | 167 | 168 | 169 | 170 | 171 | 172 | 173 | 174 | 175 | 176 | 177 | 178 | 179 | 180 | 181 | 182 | 183 | 184 | 185 | 186 | 187 | 188 | 189 | 190 | 191 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)