АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Північноазіатський рикетсіоз

Кліщовий висипний тиф сибіру – го ст р а природно-вогнищева зоонозна інфек-ційна хвороба, яку викликає Rickettsia sibirica. Вона характеризується гарячкою, наявністю первинного афекту, регіонарного лімфаденіту, рясного поліморфного розеольозно-папульозного висипу. Перебіг захворювання доброякісний; передаєть-ся воно іксодовими кліщами. Збудник містить антиген, спільний з антигеном про-тея ОХ ₁₉.

Для лабораторної діагностики цього рикетсіозу використовують біологічні й серологічні дослідження.

Частина ІІІ. Спеціальна мікробіологія

Біологічна діагностика. R. sibirica патогенна для мавп, кролів, гвінейських свинок, пацюків і білих мишей. Для виділення збудника від хворого у спеціаль-них лабораторіях заражують внутрішньоочеревинно самців гвінейських свинок кров’ю хворих, узятою в ранній період захворювання. У заражених тварин вини-кає гарячка і запалення яєчок (скротальний феномен) із нагромадженням великої кількості рикетсій у мезотелії їх оболонок. Можна культивувати збудника за мето-дом Кокса в 4-5 добових курячих ембріонах при температурі 32-34 °С або в куль-турах клітин. Рикетсії добре забарвлюються за методом Здродовського і, як пра-вило, локалізуються в ядрах клітин.

Серологічна діагностика. Найчастіше ставлять реакції зв’язування компле-менту та непрямої гемаглютинації. Обидві реакції проводять як з гомологічним антигеном (R. sibirica), так і з гетерологічними (R. conori, R. prowazekii, R. akari) для диференціації сибірського рикетсіозу від марсельської гарячки, висипного тифу і везикульозного рикетсіозу. Як РЗК, так і РНГА є досить чутливими і високоспе-цифічними реакціями, стають позитивними з 5-го дня хвороби, а після 10-го дня виявляються майже в 100 % випадків. Діагностичні титри РЗК – 1:20-1:60, РНГА – 1:200-1:3200.

Як додаткову в діагностиці захворювання можна використати реакцію Вей-ля-Фелікса з протейним діагностикумом ОХ ₁₉, яка випадає позитивною у 75-90 % хворих.

Для ранньої діагностики запропонована реакція непрямого гемолізу, яка по-лягає в тім, що еритроцити барана, сенсибілізовані рикетсіозним діагностикумом, лізуються в присутностіспецифічної сироватки і комплементу. Ця реакція вияви-лась високоспецифічною і чутливішою ніж РЗК. За її допомогою антитіла в сиро-ватці крові хворого виявляють на 4-6-й день хвороби. Реакцію непрямого гемолі-зу можна використати як експрес-метод діагностики, адже вона дає відповідь че-рез 1-1,5 год від початку дослідження. Окрім того, вона відрізняється простою методикою і мінімальною затратою компонентів.

Останнім часом важливого діагностичного значення набула реакція імуно-флуоресценції. Вона поєднує в собі серологічний та морфологічний методи і доз-воляє швидко (протягом 1-2-х год) виявити й ідентифікувати рикетсії, їх антигени й антитіла.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 695 | Нарушение авторских прав