АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Лістеріоз

Лістеріоз – гостра або хронічна септична хвороба людей і тварин з переваж-но аліментарним і контактним шляхами зараження, що характеризується уражен-ням полінуклеарних фагоцитів, центральної нервової системи, печінки, селезінки та інших органів. Найчастіше проявляється у вигляді ангіни, кон’юнктивіту, сеп-сису, менінгоенцефаліту.

Збудник – Listeria monocytogenes з родини Corynebacteriaceae, дрібна, полі-морфна, грампозитивна паличка, має 8 сероварів. Найчастіше зустрічається 1-й і 4-й серовари. Джерелом інфекції є миші-полівки, хатні миші, водяні щури, рідше зайці, лисиці, білки, свійські тварини і птахи.

Матеріалом для мікробіологічного дослідження найчастіше служить слиз із носоглотки і кон’юнктиви, кров, ліквор, пунктати лімфатичних вузлів, секційний матеріал. Окрім того, досліджують м’ясо, молоко й інші харчові продукти, а при підозрі також трупи домашніх і диких тварин. Взяття матеріалу необхідно прово-дити дуже обережно, оскільки людина надзвичайно чутлива до лістерій.

Основу лабораторної діагностики лістеріозу складає бактеріологічне і серо-логічне дослідження, постановка біологічної та алергічної проб. Бактеріоскопія проводиться рідко, в основному, при дослідженні органів загиблих тварин, а та-кож меконія новонароджених, що загинули від лістеріозного сепсису.

Бактеріологічне дослідження. У перші 7-10 днів захворювання кров (10 мл) і ліквор (3-5 мл) засівають у 100-200 мл глюкозного, глюкозно-печінкового або

Розділ 11. Мікробіологічна діагностика окремих інфекційних захворювань 271

глюкозно-гліцеринового бульйону. Матеріал щільної консистенції емульгують в ізотонічному розчині хлориду натрію і сіють на гліцериновий чи кров’яний агар з телуритом калію або поліміксином (1-5 мкг/мл). Якщо досліджуваний матеріал дуже забруднений сторонньою мікрофлорою, краще спочатку ввести його білим мишам або гвінейським свинкам і після їх загибелі з печінки і селезінки зробити мазки-відбитки та посіви. Засіяні середовища інкубують при 37 °С протягом 7 діб, щоденно контролюючи наявність росту шляхом бактеріоскопії.

У рідких середовищах через добу настає помутніння і утворюється складча-ста плівка. На триптозному або гліцериновому агарі при дослідженні в косому освітленні колонії 24-годинного віку мають голубувато-зелений колір. У мазках із бульйонних і агарових культур лістерії виглядають як короткі, товстуваті кокобак-терії, які не мають ні спор, ні капсул, розташовуються поодинці або невеликими групками. Серовари виділених штамів визначають за допомогою реакції аглю-тинації з антилістеріозними сироватками, в першу чергу 1-го та 4-го сероварів. Позитивним вважають результат, якщо аглютинація відбулася в розведенні не мен-ше 1/4 титру.

Ідентифікацію виділених культур здійснюють за морфологічними, тінкторі-альними, культуральними, біохімічними і антигенними властивостями. Лістерії слаборухливі, каталазопозитивні, ферментують до кислоти глюкозу, мальтозу, са-ліцин, не розкладають маніт і гліцерин. Свіжі культури дають позитивну ко н ’юн-ктивальну пробу у гвінейських свинок. Через 2 години після внесення краплі буль-йонної культури лістерій у кон’юнктивальний мішок розвивається гнійне запа-лення ко н ’юнктиви.

Серологічне дослідження. Починаючи з другого тижня захворювання вико-ристовують реакцію аглютинації (титр 1:320-1:5000). При низькому титрі антитіл цю реакцію слід повторити. Більш достовірною і специфічною є реакція непрямої гемаглютинації (титр 1:80 і вище). Вона дає позитивні результати у 85-90 % хво-рих на лістеріоз після 10-13-го дня захворювання. Її застосовують і для виявлення хронічного лістеріозу. Реакція зв’язування комплементу стає позитивною у більш віддалені строки, її діагностичний титр 1:10 і вище. З діагностичною метою вико-ристовують реакцію імунофлуоресценції і рідко – реакцію преципітації.

Біологічна проба. Досліджуваний матеріал, особливо при забрудненні його супутньою мікрофлорою, вводять підшкірно білим мишам. Через три тижні при позитивному результаті у тварин виникають паралічі задніх кінцівок і порушення координації рухів. Із печінки та селезінки тварин, що загинули, роблять мазки-відбитки та посіви на живильні середовища.

Алергічну пробу із стандартним корпускулярним антигеном, або антигеном, отриманим шляхом кислотного гідролізу культури лістерій, ставлять на 6-9-й день захворювання. Його вводять внутрішньошкірно в об’ємі 0,1 мл. Результат врахо-ву ют ь через 24-48 год. Пробу вважають позитивною, якщо виникає гіперемія шкіри та інфільтрат діаметром 1-2 см.

Частина ІІІ. Спеціальна мікробіологія

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 685 | Нарушение авторских прав