 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Схема бактеріологічного дослідження при кишечних інфекціяхДосліджуваний матеріал (біоптати, фекалії, блювотні маси, промивні вода шлунка, жовч) Мікроскопія
Середовище збагачення Середовище Ендо Середовище Кров’яний Тіогліколеве
середовище
Мікроскопія підозрілих колоній Середовище Олькеницького
Мікроскопія Визначення чутливості до антибіотиків Ідентифікація Середовище для анаеробів Розділ 14. Шпитальні інфекції торії. Але найчастіше в якості досліджуваного матеріалу для діагностики кишко-вих інфекцій забирають фекалії, блювотні маси і промивні води шлунка. Бактеріологічне дослідження потрібно розпочинати не пізніше 0,5-1 год після взяття матеріалу. Якщо це неможливо, проби слід заморозити і дослідити не пізніше 24 год. Іноді для транспортування доцільно вживати консервуючі рідини (30 % гліцерин, селенітовий бульйон тощо). Промивні води необхідно досліджувати не-гайно. При великій кількості їх краще процентрифугувати і дослідити осад. Жовч беруть за допомогою зондування окремими порціями (А, В, С) у три стерильні пробірки. Взяті проби направляють до лабораторії не пізніше 1-2 год. Матеріал із тонкої кишки відбирають за допомогою фібродуоденоскопіі або спеціальним зон-дом, що відкривається і закривається в заданому місці. Мікроорганізми товстої кишки вивчають при дослідженні фекалій. Мазок із прямої кишки беруть тампо-ном або трубкою Цімана. При ураженні нижніх відділів товстого кишечника мож-на взяти матеріал безпосередньо з місця ураження за допомогою ректороманоско-па, але цей метод останнім часом використовують рідко. Частіше для цього засто-совують фіброколоноскопію. Посіви досліджуваного матеріалу проводять на щільні та рідкі елективні се-редовища, виділяють чисті культури, визначають їх чутливість до антибіотиків. При оцінці результатів бактеріологічного дослідження необхідно звертати увагу не тільки на видовий склад мікробіоценозу кишечника у даного хворого, а й кількісне співвідношення окремих його співчленів. Якщо з випорожнень виділяють патогенні ентеробактерії, гемолітичні еше-рихії та гемолітичні стафілококи, які у здорових людей відсутні, це має важливе діагностичне значення. Для визнання етіологічної ролі представників нормально-го мікробіоценозу важливо порівнювати їх титр з концентрацією відповідних мікро-організмів у здорових дітей і дорослих. При ураженнях, викликаних іншими ви-дами, необхідно проводити дослідження у відповідності з методикою виділення кожного збудника. Частина V МІКОЗИ Захворювання, що викликаються патогенними та умовно-патогенними гри-бами, називаються мікозами. Для людини хвороботворними є біля ста видів грибів, які входять до семи класів: хітрідіоміцетів, гіфохітрідіоміцетів, ооміцетів, зигомі-цетів, аскоміцетів, базидіоміцетів і дейтероміцетів. Розрізняють такі основні гру-пи грибкових захворювань людини: 1. Поверхневі мікози або сапрофітії, при яких уражається роговий шар епі-дермісу і поверхні волосяних стержнів. 2. Дерматомікози – ураження шкіри, її придатків, волосся і нігтів. 3. Підшкірні мікози – патологічний процес первинно локалізується в ткани-нах під шкірою, рідко у м’язах, кістках і суглобах. 4. Системні (респіраторні) мікози – первинне вогнище розмноження грибів у легенях, рідше зустрічаються диссеміновані форми з ураженням бу д ь -яких внут-рішніх органів (глибокі мікози). 5. Опортуністичні мікози (аспергільози, пеніцильози, кандидози) – виника-ють у осіб з імунодефіцитами. Розділ 15 Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 707 | Нарушение авторских прав |
Мікроскопія