АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Похідні целюлози

Серед похідних целюлози найбільше значення мають метилцелюлоза і карбоксиметилцелюлоза.

Похідні целюлози використовують в якості дієтичних волокон при створенні збалансованих харчових продуктів. Також вони є ефективними згущувачами, стабілізаторами, емульгаторами.

Карбоксиметилцелюлозу (Е466)отримують обробкою лужної целюлози монохлороцтовою кислотою. В результаті такого оброблення целюлоза збагачується СООН – групами, які надають їй властивостей катіонобмінника. Карбоксиметилцелюлоза має вигляд білого волокнистого порошку, розчинного у воді. Вона адсорбує воду в 50-кратній кількості (у масовому співвідношенні), утворюючи колоїдні системи.

Метилцелюлоза (Е461) має вигляд волокнистого порошку від білого до сіро-білого кольору. При вмісті менше двох метильних залишків на один залишок глюкози вона розчинна у холодній воді, а в теплій переходить в гель. Розчинність метилцелюлози зменшується з підвищенням температури. вона практично нерозчинна у воді при температурі, близькій до температури кипіння. Утворення студнів в розчинах метилцелюлози викликано головним чином гідрофобною взаємодією неполярних частин макромолекул.

Студні ефірів целюлози стійкі до дії низьких температур, кислот і лугів, мають низьку зольність, нетоксичні. Дослідження впливу аліфатичних спиртів на термічну стійкість студнів метилцелюлози показало, що зі збільшенням довжини вуглеводневого радикала в одноатомному спирті зростає стійкість студня до дії температури. Кількість метилцелюлози, що виділяється зі студня, знижується у присутності метанолу на 60%, етанолу і пропанолу - відповідно на 80 і 90%.

Сахароза на відміну від спиртів знижує термічну стійкість студнів метилцелюлози, сприяючи виділенню твердої фази. При концентрації сахарози більше 50% розчинність метилцелюлози різко падає, вона починає коагулювати і випадати в розчині у вигляді пластівців.

Мікрокристалічна целюлоза (Е460і) – це частково гідролізована кислотою целюлоза. Тому вона відрізняється від натуральної целюлози вкороченими молекулами і відсутністю асоціативних зв’язків. Мікрокристалічна целюлоза являє собою довгі частинки, що мають форму голок. Джерелом отримання мікрокристалічної целюлози можуть бути такі водорості, як водяний гіацинт. Препарат, отриманий з такої дешевої сировини, за сукупністю властивостей не поступається комерційним препаратам мікрокристалічної целюлози.

Використання мікрокристалічної целюлози в водно-жирових емульсіях в якості згущувача дозволяє зменшити вміст в них жиру до 20%. При цьому стабільність і в'язкість таких водно-жирових емульсій подібні емульсіям з вмістом жиру 60%, але без мікрокристалічної целюлози.

Для більшості похідних целюлози, що використовуються в якості харчових добавок, у відповідності до Кодексу харчування ФАО/ВОЗ встановлена допустима добова норма споживання – 0 – 25мг/кг маси тіла. Обмежень щодо використання мікрокристалічної і порошкоподібної целюлози при виготовленні харчових продуктів немає.

Дата добавления: 2015-08-26 | Просмотры: 776 | Нарушение авторских прав