 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
ШЛУНОК
Шлунок є найширшою ділянкою травного каналу, в якому їжа може затримуватись на порівняно тривалий час. Його місткість у дорослої людини становить у середньому 3 л. Шлунок розташований у верхній половині черевної порожнини, більшою частиною зліва від стрілової (сагітальної) площини. У ньому виділяють: - вхідний (кардіальний) отвір - вхідну (кардіальну) частину, - склепіння(дно) - верхня випукла частина шлунку, - тіло шлунка, - воротар - пілорус ( місце переходу шлунка до 12 - палої кишки). На межі тіла і пілоричної ділянки знаходиться воротарний м'яз-стискач. Нижній опуклий край шлунка утворює його велику кривизну, верхній увігнутий - малу кривизну. У шлунку розрізняють дві поверхні -передню і задню. Слизова оболонка шлунка утворює значну кількість складок, полів і ямок. Частина складок (4-5) розташована поздовжньо вздовж малої кривизни, вони розправляються за умови наповнення шлунка. На всій іншій поверхні складки мають хаотичний характер і утворюють поля і ямки. Шлункові поля - багатокутні ділянки, відмежовані одна від одної борозенками. На поверхні полів розміщені шлункові ямки - заглиблення, на дні яких відкриваються залози шлунка. У товщі слизової оболонки розташовані багатоклітинні прості трубчасті залози шлунка. Їх три види: - власні (фундальні), - пілоричні й - кардіальні. Власних залоз є найбільше і розміщені вони в ділянці тіла і дна шлунка. У них наявні чотири типи клітин: - головні (виробляють ензими - пепсиногени), - паріетальні, або обкладові (виробляють соляну кислоту й антианемічний фактор Кастля), - слизові, або мукоцити (виробляють слизовий секрет), і - шлункові ендокриноцити (виробляють гормони та інші біологічно активні речовини - серотонін, гастрит, гістамін). У м'язовій оболонці шлунка є три шари непосмугованих м'язових волокон: - зовнішній (поздовжній), - середній (циркулярний) і - внутрішній (косий). М`язова оболонка утворює два сфінктера: кардіальний і воротарний, з яких справжнім (за наявним м'язовим кільцем) є лише воротарний. М'язи кардіальної частини постійно скорочені, чим перешкоджають поверненню вмісту шлунка до стравоходу. Зовнішня частина стінки шлунка покрита серозною оболонкою.
Сек реторна функція шлунка За добу залозами шлунку виділяється 1,5-2,5 л шлункового соку. Шлунковий сік — це безбарвна кисла рідина, основними компонентами якої є ферменти, хлоридна (соляна) кислота та глікопротеїди (муцин). Склад: 1) вода -99,4 %. 2) неорганічні компоненти (соляна кислота) 3) органічні сполуки —муцин, лізоцим, ферменти (пепсин, хімозин, желатиназа і шлункова ліпаза). Шлункова ліпаза гідролізує емульговані жири до гліцерину і жирних кислот за рН 6,9-7,9. Вона виконує свою функцію переважно у дітей, яких вигодовують молоком (гідролізує до 59% жиру молока).
Основним ферментативним процесом у порожнині шлунка є початковий гідроліз білків до альбумаз і пептонів з утворенням невеликої кількості амінокислот. Протеолітична активність шлункового соку коливається у широкому спектрі рН, з оптимумом дії за рН 1,5-2,0 та 3,3 - 4,0. Активація пепсиногенів відбувається у порожнині шлунка, де під впливом соляної кислоти. Протеази шлункового соку розщеплюють білки до великих поліпептидів лише в кислому середовищі. У нейтральному середовищі (за рН 7,2) вони руйнуються самі.
Соляна кислота (НС1) шлункового соку виконує низку важливих функцій: а) спричиняє денатурацію і набрякання білків, сприяючи наступному їх розщепленню пепсинами; б) запускає реакцію активації пепсиногенів; в) створює оптимальну величину рН для дії протеолітичних ензимів шлункового соку; г) звурджує молоко; д) регулює перехід химусу зі шлунка в дванадцятипалу кишку; е) забезпечує бактерицидні властивості шлункового соку; є) бере участь у регуляції утворення 5-клітинами слизової оболонки дванадцятипалої кишки гормону секретину та ензиму ентерокінази, гальмує утворення гастрину. Протягом перших місяців життя дитини НСІ утворюється у невеликих кількостях. На кінець першого року життя секреція кислоти поступово зростає, але рівня дорослого організму досягає лише у віці 7-12 років. М укоїди. Важливим компонентом шлункового соку є мукоїди. Мукоїд муцин, що виділяється слизовими клітинами, створює оболонку, яка виконує функцію захисту від "агресивних" чинників шлункового соку. Крім муцину ці ж клітини утворюють бікарбонати, які місцево нейтралізують соляну кислоту. Внутрішній фактор Кастла виробляється парієтальними клітинами. Він забезпечує усмоктування у порожній кишці вітаміну В12, що надходить з їжею і є необхідним для біосинтезу гемоглобіну еритробластами кісткового мозку. Названий фактор у шлунку з'єднується з вітаміном В12, який забезпечує захист останнього від розщеплення у кишках. Без внутрішнього чинника всмоктується не більше ніж 1/50 вітаміну, який надійшов з їжею. За недостатності вітаміну В12 порушується гемопоез, що спричиняє розвиток анемії. Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 696 | Нарушение авторских прав |
