АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

У середньому 100 г білка містить 16 г азоту, отже, виділення 1 г азоту свідчить про розпад 6,25 г білка – це білковий коефіцієнт

Прочитайте:
  1. B. Збільшує виділення норадреналіну нервовими закінченнями
  2. Бактерій відіграють основну роль у процесі синтезу білка?
  3. В) зростання онкотичного тиску за межами судин внаслідок розпаду білкових молекул і виходу альбумінів.
  4. ВИДІЛЕННЯ ЗІ СЕЧІВНИКА
  5. Виділення та ідентифікація анаеробних мікроорганізмів
  6. Виділення та титрування бактеріофагів
  7. Виділення чистої культури анаеробних бактерій
  8. Етапи виділення чистих культур мікроорганізмів та їх ідентифікація
  9. Жовчовиділення
  10. З якою метою використовують діагностичний набір, що містить специфічні антитіла, зв'язані з пероксидазою?

За добу з організму "середньостатистичної" людини з масою тіла 70 кг виводиться близько 3,7 г азоту, в такому разі руйнується близько 23 г білка.

Співвідношення кількості азоту, що надійшов в організм з їжею, і виве­деного з нього називається азотистим балансом.

1. Стан, за якого кількість виведеного з організму азоту і кількість його, що надходить, однакові, на­зивається азотистою рівновагою.

2. Стан за якого кількість виведеного з організму азоту є більшою, ніж та, що надходить, називається негативний азо­тистий баланс.

3. Якщо ж кількість виведеного з організму азоту є меншою, ніж кількість, що надходить, виникає позитивний азотистий баланс.

Нап­риклад, у період росту, під час вагітності, видужування спостерігається по­зитивний, а за умови старіння, білкового голодування - негативний азо­тистий баланс. Різні захворювання та інші нестабільності стану організму можуть призводити до зміни азотистого балансу.

 

Білки поділя­ються на повноцінні і неповноцінні.

Повноцінними вважаються ті білки, які мають повний набір незамінних амінокислот (валін, лейцин, ізолейцин, метіонін, лізин, триптофан, треонін, феніла­ланін, аргінін та гістидин). Вони мають надхо­дити у складі їжі. Ці амінокислоти або взагалі не можуть утворюватися в організмі людини, або утворюються у недостатній кіль­кості.

 

У зв'язку з цим існує поняття про білковий мінімум - мінімальну кількість не­обхідного для організму білка, за якої ще можливе підтримування азо­тистої рівноваги (приблизно 25-35 г білка на добу). Якщо з їжею буде надходити менше білка, то настане негативний азотистий баланс і білко­ве голодування.

 

У зв'язку з тим що не весь білок їжі засвоюється і не всі білки містять необхідний набір незамінних амінокислот, то білка необхідно вживати більше, ніж білковий мінімум. Так, для тваринних білків, які мають пов­ноцінніший амінокислотний склад, показник біологічної цінності стано­вить від 80 до 100. Це означає, що 100 г тваринного білка може перетво­ритися на 80-100 г білка організму. Біологічна цінність рослинних білків становить лише 60-70.

Добова потреба в білку на 1 кг. маси тіла у дитини:

- на першому році життя становить 4-5 г.,

- від 1 до 3 років – 4-4,5 г.,

- від 6 до 10 років – 2,5-3 г.,

- старше 12 років –2-2,5 г.,

- у дорослих – 1,5-1,8 г.

 

Отже, залежно від віку і маси діти

- від 1 до 4 років повинні одержувати на добу 30-50 г. білка,

- від 4 до 7 років – близько 70 г.,

- з 7 років – 75-80 г.

- білкова норма дорослої людини становить 0,75-1 г/кг маси тіла, тобто 60-80 г білка на добу.


Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 639 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.002 сек.)