Ротова порожнина
є початковим відділом травної системи, куди за звичайних умов надходить їжа і де зазнає механічної та хімічної обробки. Їжа перебуває тут короткий час, тому власне травлення як ферментативний процес у ротовій порожнині є неістотним, їжа тут
- апробується (тобто вона дегустується з метою вирішення питання: можна її споживати чи слід відкинути).
- подрібнюється,
- змочується слиною,
- формується харчова грудка і
- готується до ковтання.
Ротова порожнина також забезпечує мовну функцію і акт смоктання у грудних дітей.
Наявність великої кількості рецепторів (смакових, механічних, температурних) забезпечує харчовий центр інформацією, яка впливає на функцію всього травного апарату.
Смакові рецептори, розміщені в різних ділянках язика, дають можливість оцінити їжу, забезпечують відчуття солоного, солодкого, кислого, гіркого тощо. Подразнення цих рецепторів активізує механічні процеси в ротовій порожнині і виділення слини.
Смакові рецептори (цибулини) розміщені
- на кінчику язика — до солодкого;
- задній стінці глотки, м'якому піднебінні, мигдалинах, надгортаннику й корені язика - до гіркого;
- на бокових поверхнях язика - до кислого й солоного.
Найбільша їх концентрація - на кінчику і бокових поверхнях язика.
Пиптики (сосочки) язика (валикоподібні, грибоподібні й листкоподібні) містять смакові цибулини. Між пиптиками містяться залози, які виділяють рідину, що промиває смакові цибулини.
Смакові рецептори - найбільш короткоживучі епітеліальні клітини. Тривалість життя рецепторної клітини дорівнює 250 годин. За цей час стара клітина заміщується молодою, яка просувається від периферії пиптикової цибулини до її центру.
На кінці кожної клітини є пора, навколо якої міститься 30 мікроворсинок. На них знаходяться рецептори, які вибірково реагують на певні речовини.
Вважають, що смак визначається розподілом частоти розрядів у великій групі нервових волокон, які збуджуються одночасно, але по-різному збудливими речовинами. У кожного суб'єкта поріг збудження до певних речовин неоднаковий. Можлива навіть "смакова сліпота" та перехресна адаптація. До кислого й солодкого вона розвивається швидше, ніж до гіркого й солоного. Змішування речовини може викликати появу нового смакового відчуття, яке може бути сумішшю цих компонентів. Для смакових рецепторів також характерна функціональна мобільність - залежно від віку, функціонального стану (насичення, підвищене емоційне збудження) змінюється кількість рецепторів.
Тактильні, температурні, больові рецептори слизової оболонки значно модулюють смакові відчуття. Наприклад, оптимум температури їжі має бути близько 35° С.
Певну роль у виникненні смаку відіграє нюховий (запах їжі), слуховий (брязкіт посуду на кухні) і зоровий (сервіровка столу) аналізатори.
Таким чином формується комплексний характер якості й кількості їжі.
Єдиної думки щодо розподілу сприйняття специфічного смаку певними нервами немає. Вважають, що
- загальна чутливість передається волокнами V пари,
- смакова - барабанною струною і IX парою.
При цьому просторова іннервація така:
барабанною струною VІІ (лицевий нерв) пари – передня і й бокові поверхні язика;
V пара (трійчастий нерв) - слизова ротової порожнини та передні дві третини язика;
IX(язико – горловий) і X (блукаючий нерв) - задня частина язика.
Нервові волокна від рецепторів через внутрішню капсулу йдуть до постцентральної звивини (нижня частина). Обробка інформації відбувається завдяки збільшенню кількості високоспецифічних смакових нейронів. До того ж на одне смакове відчуття реагує певна кількість кіркових нейронів, які утворюють певну просторову організацію.
Смаковий аналізатор також здійснює запуск секреторної та рухової функцій усієї системи травлення, що дозволяє шлунково-кишковому тракту підготуватись до прийняття й обробки їжі.
Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 635 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 |
|