АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Травлення в дванадцятипалій кишці, особливості секреції та моторики, нервова та гуморальна регуляція

Тонка кишка

Тонка кишка починається від воротаря шлунка і складається із таких частин:

- дванадцятипалої,

- порожньої і

- клубової.

Довжина тонкої кишки до­сягає 5-6 м, діаметр 3-5 см, товщина стінки прогресивно зменшується на протязі кишки. Тонка кишка утворює петлі, що спереду прикриті великим сальником, а зверху і з боків обмежені товстою кишкою. Слизова оболон­ка тонкої кишки утворює численні кругові складки, ворсинки і крипти (трубчасті заглиблення), завдяки чому значно збільшується її поверхня та площа контакту слизової оболонки з частинами їжі, що підлягають хімічній обробці. Цим полегшуються процеси травлення та всмоктування хімічних сполук - продуктів ензиматичного розщеплення їжі.

Кишкові ворсинки - це специфічні вирости слизової оболонки, їх поверх­ня покрита одношаровим циліндричним епітелієм, у якому є клітини трьох видів:

- стовпчасті епітеліоцити (беруть участь у мембранному трав­ленні),

- келихоподібні клітини (продукують слизовий секрет) та

- кишкові ендокриноцити (ЕС, А-, 5-, І-, С-, О_ь клітини), які продукують біологічно активні речовини.

Поверхня епителіоцитів покрита мікроворсинками, що утворюють посмуговану облямівку, у якій міститься велика кількість ензимів. У центрі ворсинки розташований лімфатичний капіляр. Крім того, у кожну ворсинку входять 1-2 артеріоли, що розпадаються на капілярні мережі (рис. 44).

Ворсинки стовпчастих епітеліоцитів - основний функціональний елемент процесів травлення і всмоктування у тонкій кишці.

Мікроворсинки цих клітин адсорбують на своїй поверхні ферменти та поживні речовини. Продукти гідролізу білків і вуглеводів - амінокислоти та моносахариди - потрапляють до гемокапілярів основи ворсинок.

У просвіт між основами сусідніх ворсинок відкриваються устя кишко­вих крипт (залози Лібєркюна) - трубчасті заглиблення слизової оболонки. У криптах розташовані клітини, що секретують кишковий сік.

У тонкій кишці налічується понад 150 млн крипт, які подібно до ворсинок значно збільшують функціонально активну поверхню тонкої кишки.

Епітеліоцити крипт клітини Папета, які продукують ферменти, що розщеплюють дипептиди до амінокислот, а також ферменти, які нейтралізують кислі складники шлункового соку, що потрап­ляють у тонку кишку разом із частинками їжі).

М'язова оболонка тонкої кишки утворена двома шарами непосмугова­них міоцитів: внутрішнім косо-циркулярним і зовнішнім косо-поз­довжнім. Зовні тонка кишка покрита серозною оболонкою.

Секреторна функція тонкої кишки

На протязі усієї тонкої кишки у її слизовій оболонці розташовані киш­кові залози.

Кишковий сік містить:

- багато фіксованих на мікроворсинках ферментів: як власне кишкових, так і ферментів панкреатичного соку.

- багато бікарбонатів, а також хлоридів і фосфатів натрію, кальцію, калію. рН соку коливається від 7,2 до 9: чим інтенсивнішою є секреція, тим більш лужна реакція соку, що виділяється.

-З органічних речовин можна виділити слиз, білки, амінокислоти.

У початковій частині дванадцятипалої кишки, між воротарем і великим її сосочком, розташовані залози. Вони секретують лужний сік, який нейт­ралізує шлунковий вміст, що надходить сюди. Він виділяється швидко у відповідь на: 1) механічну стимуляцію слизової оболонки химусом;

2) ак­тивацію блукаючого нерва;

3) вплив гастроінтестинальних гормонів, особ­ливо секретину.

Інгібітором секреції дванадцятипалої кишки є норадре­налін. Саме тому під час збудження симпатичної нервової системи можливе утворення виразок дванадцятипалої кишки.

Мембранне травлення

Процеси кінцевого гідролізу та усмоктування відбуваються на мемб­рані епітеліальних клітин кишки. Сюди надходять частково гідролізовані харчові речовини. На ворсинках адсорбовані ферменти утворюють своєрідну транспортну систему - мембранне травлення. Ферменти, що локалізовані ближче до по­рожнини кишки, перетравлюють відносно великі молекули харчових ре­човин, які, проникаючи між "волосками" глікокаліксу, піддаються дії нас­тупних ферментів.

Усмоктувальна функція травного тракту

Усмоктування полягає у перенесенні речовин - продуктів травлення, вітамінів, мінеральних солей, води - через слизові оболонки в кров і лімфу.

Для кожного типу харчових речовин характерні свої механізми всмоктування.

Велике значення у забезпеченні всмоктування мають скорочення вор­синок тонкої кишки, а також інтенсивність крово- і лімфотоку в них. Ско­рочення ворсинок, стискаючи кровоносні і лімфатичні капіляри, які зна­ходяться всередині них, сприяє відтоку від них лімфи та крові, а розправлення ворсинки зумовлює ефект присмоктування, що полегшує усмоктування.

Всмоктування (транспорт) поживних речовин з порожнини травного каналу в кров і лімфу забезпечується в основно­му тими відділами травного каналу, які ма­ють певні структури для збільшення всмок­тувальної поверхні (складки, ворсинки, мікроворсинки). Цим вимогам відповідає лише тонка кишка, яка і є основним орга­ном всмоктування. Всмоктування може бути активним і пасивним. Активне є енергозалежним, і перенесення речови­ни здійснюється проти градієнта концент­рації. Джерелом енергії при цьому є мак-роергічні фосфати. Пасивне всмокту­вання відбувається без енерговитрат. До нього належать дифузія, осмос і фільт­рація.

Усмоктування вуглеводів

Моторна функція тонкої кишки повинна забезпечити:

а) перемішуван­ня вмісту;

б) просування химусу зі швидкістю, яка необхідна для експо­зиції його на поверхні слизової оболонки, де будуть здійснюватися проце­си гідролізу та всмоктування;

в) переміщення залишків харчового химусу до товстої кишки;

г) запобігання міграції мікрофлори товстої кишки у проксимальному напрямку.

Просування химусу вздовж кишки забезпечується перистальтичними рухами, а її перемішування з травними соками здійснюється за допомогою ритмічної сегментації і маятникоподібних рухів. Усі скорочення відбува­ються на тлі постійного загального тонусу стінки кишки.

Ритмічна сегментація полягає у періодичному скороченні циркулярно­го шару м'язів на ділянках шириною 1-1,5 см, що знаходяться одна від од­ної на відстані 15-20 см.

Для маятникоподібних рухів характерне скоро­чення невеликої ділянки поздовжніх м'язів, завдяки чому стінка кишки зміщується відносно химусу. У разі поперемінного повторювання таких скорочень химус переміщується і перемішується.

Просування химусу відбувається за допомогою перистальтичних рухів, що полягають в узгодженому скороченні циркулярних і поздовжніх м'язо­вих шарів. Вище від грудки химусу утворюється перехоплення, а нижче -розширення порожнини кишки. Такі хвилеподібні рухи можуть поширю­ватися на відносно невелику ділянку кишки, зміщуючи поверхневі шари химусу. Оскільки майже всі харчові речовини усмоктуються у тонкій кишці, то в товсту кишку надходять лише залишки харчового химусу. Це здійснюється потужними хвилями пропульсивної перистальтики. Вони з'являються наприкінці травлення і поширюються уздовж усієї тонкої кишки.

Перші порції химусу надходять до товстої кишки вже через 3,5-4 год, а через 8-10 год після вживання їжі перехід хи­мусу до товстої кишки завершується.

Регулювання рухів тонкої кишки

Рухи кишки відбуваються під впливом комплексу регуляторних ме­ханізмів. Для непосмугованих м'язів стінки кишки характерна автоматія. Ритм скорочень забезпечується двома "водіями ритму", один з яких знахо­диться при місці впадіння спільної жовчної протоки в дванадцятипалу кишку, інший - у ділянці ілеоцекального кута.

Рефлекторну регуляцію моторики здійснює міжм'язове сплетення. Подразником є розтяг стінки химусом. Місцеві рефлекторні механізми за­безпечують координоване скорочення поздовжніх і циркулярних м'язів.

Автоматія і місцеві рефлекторні механізми коригуються вищими цент­рами автономної нервової системи, різними нейротрансмітерами і гормо­нальними чинниками. Парасимпатичні нерви переважно збуджують, а симпатичні - гальмують скорочення тонкої кишки.

Посилюють моторику вазопресин, окситоцин, брадикінін, серотонін, гістамін, гастрин, мотилін, холецистокінін-панкреозимін, речовина Р, а також кислоти, луги, есенціальні продукти метаболізму.

Протягом усього процесу травлення спостерігається постійне скоро­чення і розслаблення ворсинок кишки. Це забезпечує їх максимальний кон­такт із новими порціями химусу, поліпшує усмоктування і відтік лімфи. Рухи ворсинок регулюються підслизовим нервовим сплетенням. Під впливом кислого химусу у слизовій оболонці кишки з'являється гормон вілікінін, який посилює рухи ворсинок.

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 729 | Нарушение авторских прав