|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология
|
СНІД ( AIDS ) - Синдром набутого імунодефіциту
| Збудник
| Джерело, механізм і шляхи розповсюдження інфекції
| Інкуба-ційний період
| Початок
(скарги)
| Гарячка
| Найважливіші клінічні ознаки
| | Вірус імнодефіциту людини (ВІЛ) РНК-місткиий, має фермент зворотну транскриптазу, за допомогою якої зчитується генетична інформація з РНК на ДНК. Тому належить до родини ретровіру-сів. Має тропізм до Т-лімфоцитів -хелперів Т.
| Джерелом інфекції є хвора людина і вірусо-носій. Тривалість віру-соносійства багаторічна. Шляхи поширення май-же такі, як і при гепатиті В - природні та штучні. Природний - це
статевий (гомосексу-
алісти та бісексуальні чоловіки). Має значення трансплацентарне інфікування.
Штучний шлях - переливання крові, ін'єкції нестерильними інструментами (гемофілія, медпрацівники, наркомани).
ГРУПИ РИЗИКУ:
1. Наркомани з парен-теральним введенням препаратів.
2. Гомо-; бісексуали
3. Хворі, яким вводять препарати крові
4. Повії
5. Особи з невпорядкованим статевим життям
6. Діти, що народжуються від матерів -носіїв або хворих на СНІД.
| Від 6 міс. до 5 років і більше.
| Починається хвороба з гарячки, підвищеної пітливості, заг. слабкості. Виникають прояви мононуклеозеподібного синдрому (поліаденопатія).
Гарячка триває 1-2 тижні (не мотивована), ангіна, збіль-
шення симетрично різних груп л/вузлів (неболючі, рухомі, шкіра над ними незмінена, збільшена печінка, селезінка. Іноді початок хвороби може бути грипоподібним. Хвороба поступово переходить у приховану стадію. Залишається лише генералізована лімфоаденопатія. Протягом місяців можуть бути ураження шкіри (себорея, дерматит, псоріаз), нігтів, герпес порожнини рота, оперізуючий герпес. Починається схуднення до 10% ваги тіла.
| Для СНІДу гарячка якогось типу не характерна. Вона відображає ту опортуністичну (вторинну) інфекцію, яка стала ведучою в розвитку маніфестних форм СНІДу.
| Умовно в розвитку хвороби можна виділя-ти 4 стадії:
1. Мононуклеозоподібний синдром - гостра інфекція (початковий період) продромальний.
2. Генералізована лімфоаденопатія.
3. Пре-СНІД.
4. Стадія розгорнутої клініки.
Окремо виділяється безсимптомна форма
ВІЛ-інфекції, яку можна вживати лише за допомогою специфічних методів дослідження. ПРЕ-СНІД - це симптомокомплекс, що нагадує СНІД:
1. Немотивована лімфоаденопатія
2. Немотивована втрата ваги тіла (10% і більше)
3. Немотивована гарячка
4. Немотивований нічний піт
5. Немотивована діарея
Це клінічні ознаки.
ЛАБОРАТОРНО-ДІАГНОСТИЧНІ
ОЗНАКИ:
1. Зниження кількості Т-хелперів
2. Анемія, або лейкопенія, або тромбоци-топенія
3. Збільшення Ig A i G в сироватці крові
4. Відсутність шкірної реакції гіперчутливості сповільненого типу
5. Підвищення рівня циркулюючих імунних комплексів
СТАДІЯ РОЗГОРНУТОЇ КЛІНІКИ
Це опортуністичні (вторинні) інфекції. Їх ділять на 4 групи:
1. Протозойні і гельмінти
2. Мікози
3. Бактеріальні
4. Вірусні
Всі вони мають тяжкий перебіг і генералізований характер.
ТИПИ ПЕРЕБІГУ ЦІЄЇ СТАДІЇ:
1. Легеневий (пневмоцистна пневмонія)
2. Шлунково-кишковий
3. Церебральний
4. Генералізований (дисемінований)
5. Злоякісні пухлини (саркома Капоші)
Типової клінічної картини хвороби не існує.
|
СНІД
| Висип
| Картина крові
| Діагноз і лабораторне дослідження
| Диферен-ціювати треба з:
| Патологічна анатомія
| Лікування
| Заходи в осередку
(вогнищі).
Критерії виписки реконвалесцентів
| | Не характерний
| З боку крові ха-
рактерні: лейко-пенія, лімфоцито
пенія, тромбоци-топенія. Анемія,
зменшення кіль-
кості Т-хелперів - лімфоцитів
| На основі частих ін-фекційних процесів, що спричиняються умовно-патогенними
збудниками, трива-
ла гарячка, тривала
діарея, втрата ваги
10%, лімфоаденопа-
тія. Таким чином, важливою ознакою
СНІД можуть бути
усі клінічні та імуно-
логічні прояви, що
свідчать про поруше
ння імунітету. Оста-
точну відповідь про наявність у хворого антитіл проти ВІЛ можна дати на основі метода імуноблотінгу. З його допомогою визначають білки серцевини і поверхневої оболонки ВІЛ.
| З усіма іму-
нодефіцит-ними ста-
нами
| У осіб, що помер-ли від СНІД вияв
ляють множинні запальні вогнища майже в усіх внут
рішніх органах.
Втрачається здат-
ність до локаліза-
ції інфекційного
процесу. Спостері
гається атиповість багатьох клітин.
| Найчастіше використо
вують азидотимідин
0,15-0,2 х 4 рази (ретровір). Він пригнічує дію вірусу. Імуномодулятори (тимолін, левамізол, інтерфрон, але ефективність їх низька. При вториних інфекціях, залежно від збудника застосовують відповідні антибіотики.
| Хворі і вірусоносії знахо-дяться під постійним медич-
ним наглядом. Їх попереджу-ють про кримінальну від-
повідальність за поширення
хвороби. Активна сан-прос-вітня робота. Користування
презервативами. Обстеження
донорів, медичні інструмен-
ти одноразового використу-
вання. Суворе дотримання
режиму стерилізації. Важли-ве значення мають кабінети
анонімного обстеження. Спецпрофілактика СНІД не розроблена.
|
Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 672 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 |
|
