АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Підп-во як мікроекономічна модель: 1 і 2 факторна модель в мікроекономічних теоріях.

Підприємство розглядається як окремий суб’єкт економ. д-сті, при цьому для характеристики його діяльності використовуються такі поняття: витрати, випуск та діяльність фірми. Під витратами в широкому сенсі розуміється все, що виробник для досягнення результату(капітал, ресурси, працю(робітників), інформацію, підприємницька діяльність або талант). Випуск – будь-яке благо або товар, що випущено фірмою, як правило в мікро ми розглядаємо підприємство, яке випускає один товар, благо і використовує один або два змінні фактори виробництва..

П. вваж. Окремою ринковою одиницею, яка діє в умовах невизначеності, що зумолює ризик його діяльності і є виробником благ та споживачем ресурсів. Найчастіше використовує не ресурс, а фактори або виробничі фактори. Предст певною моделлю, структурою на вході якої містяться фактори, ресурси вир-ва. Поєднання цих факторів уособлюються технологією або способом вир-ва. На вході ж воно має блага, а формування ними обсягів вир-ва та ціна блага зумовлює різні ринкові ситуації.

Двофакторна модель. Вона встановлює зв'язок між виробництвом продукції та витратами двох основних факторів виробництва: капіталу (К) і робочої сили (L). Двофакторна виробнича функція має вигляд

Q = F{K, L)

де Q — обсяг виробництва продукції;

F — виробнича функція.

Як і всі економічні моделі, виробничі функції є певним спрощенням дійсності. Шляхів її точнішого відображення існує безліч. Ті самі витрати робочої сили можуть описуватись не одним числом, а сукупністю чисел (вектором), оскільки у реальному виробничому процесі використовуються працівники різних професій та кваліфікацій. Все залежить від мети, по­ставленої дослідником.

Припустимо, що всі фактори виробництва, крім одного, є не­змінними. Така ситуація можлива в короткостроковому періоді, а ми маємо справу з однофакторною моделью.

Основними показниками тут є сукупний (ТР), середній (АР) та граничний (МР) продукти змінного фактора виробництва.

Сукупний продукт зростає із збільшенням змінного фактора. Але це зростання затухаюче. Настає момент, коли збільшення змін­ного фактора призводить до зменшення обсягу виробництва продук­ті. Тобто виробничий процес настільки перенасичений цим факто­ром виробництва, що він не може ефективно використовуватись. Середній продукт змінного фактора розраховують через вимірювання нахилу променя, що проведений від початку координат до відовідної точки кривої сукупного продукту.Середній продукт досягає максимуму при умові використання такої кількості змінного фактора, яка відповідає точці дотику про­меня, який виходить з початку координат та кривої сукупного про­дукту. Середній продукт буде збільшуватися до тих пір, поки гранич­ний продукт буде більший за нього При залученні у виробництва нової порції ресурсу, продукти­вність якої більша за середню, відбудеться збільшення і середнього показника. І навпаки, якщо виявиться, що гранична продуктивність змінного фактора менша, ніж середня, то відповідне залучення зме­ншить середній показник.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 504 | Нарушение авторских прав