АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Пропозиція благ: екон. сутність, закон пропозиції, чинники впливу на неї, зміни в пропозиції в коротк. та довгострок. часових інтервалах.

Пропозиція - це обсяг товарів, який виробники можуть і бажають виготовляти і продавати і на ринку. Закон пропозиції - чим вища ціна товару, тим більший обсяг товару, який буде виготовлений і запропонований до продажу, і навпаки. Нецінові фактори, що впливають на пропозицію:

1.витрати виробництва;

2.технічний прогрес;

3.ціни споріднених товарів;

4.організація ринку

Еластичність пропозиції– це реакція виробника на коливання ціни товару, що ним виробляється. Коеф. еластич. пропозиції Еs показує, на скільки % змін. обсяг пропозиції товару за зміни ціни на 1%.

Es =∆QP/∆PQ

E <1 пропозиція вваж. нееласт., Е =0 – пропозиція не реагує на зміну ціни.

Пропозиція є характеристикою виробництва. Це всі товари, які присутні в цей момент часу на ринку.

Фактори:

Цінові – ціна на товар

Нецінові - ціна на ресурси, характер технології, податки, субсидії, кількість виробників продукту, ін.

17. Ринок капіталів в мікроекон. теоріях

Капітал (капітальні блага) – це виробничий ресурс тривалого користування, тобто будь-які створені (на відміну від праці й землі) блага, що використовуються у виробництві інших благ. Розрізняють: фізичний капітал (обладнання, споруди виробничого призначення, запаси матеріалів) та людський капітал (навики, вміння, спеціальні знання, що необхідні у виробництві товарів). Користування капіталом або послуги капіталу у виробництві товарів та послуг є потоковою величиною (потоком), що вимірюється в одиницях капітальних благ, які використовуються протягом якогось проміжку часу. Запаси капітальних благ фірми на певний момент часу утворюють її капітальні запаси (фонди).

Збільшення капітальних запасів у виробника відбувається завдяки інвестиціям. Інвестиції – процес створення нового капіталу, що вимагає витрат фінансових ресурсів і призводить до змін у запасах капіталу. Джерелом інвестиції є заощадження економічних агентів, зокрема позичкові кошти, які утворюються у домогосподарств за рахунок заощаджень.

Гроші, позичені для інвестицій, мають повернутися вкладникові з прибутком. Процент – це чистий доход (прибуток), який отримує власник капіталу (позичкових грошей) внаслідок їхнього використання протягом певного проміжку часу (року). Так, якщо було позичено 200 грн., а через рік повернуто 220 грн., то процент складатиме 20 грн.

Альтернативною вартістю інвестицій є процентна ставка – ціна одиниці фінансових ресурсів, що використовується протягом року. Процентна ставка вимірюється у частках від одиниці або у відсотках. Попередньому прикладу відповідатиме процентна ставка 0,1 або 10%.

Ринок капіталу – це ринок, чи група пов’язаних ринків, на яких капітал у фінансовій формі позичається на різний термін (короткий, довгий або взагалі невизначений) і на різних умовах; на кожному ринку існує свій рівень процентної ставки. Окремі ринки капіталу досить пов’язані між собою, через те що для вкладників і позичальників існує можливість переходу з ринку на ринок, а бажання переходити залежить від умов отримання кредитів і доходності операцій. Тому, для спрощення можна вважати, що існує один ринок.

Тривалий період користування капітальними благами є принциповою особливістю цього фактора виробництва.

Створення нових капітальних благ потребує інколи кількох років, з цією метою щорічно здійснюються інвестиції. Вигоди від використання капітальних благ фірма отримує, як правило, після введення їх в експлуатацію також протягом кількох років. Однакові за обсягом витрати різних періодів мають для фірми різну цінність, так само як відрізняється цінність надходжень різних періодів.

Отже, для прийняття рішень щодо доцільності інвестицій і розподілу їх у часі виникає потреба попередньо звести витрати і вигоди від здійснення інвестиційного проекту до одного періоду.

У свою чергу, домогосподарства, які пропонують позичкові кошти для інвестицій, мають попередньо заощадити ці кошти, тобто зробити вибір між рівнем своїх видатків (споживання благ) у поточному періоді і в майбутньому.

Все це потребує розгляду рішень фірм і домогосподарств, які стосуються розміщення ресурсів, протягом кількох часових періодів - тобто здійснення міжчасового вибору.

18. Ринок праці в мікроекон. теоріях

Ринок праці – ринок одного з факторів виробництва, де домогосподарства в ролі найманих робітників пропонують свою працю, а фірми - виробники товарів та послуг (працедавці) – потребують її. На ринку праці встановлюється ціна праці – ставка заробітної плати – та обсяг використання праці.

Праця (або послуги праці) – один з основних факторів виробництва, власниками якого є домогосподарства; це фізичні і розумові здібності людей, що можуть бути використані у виробництві благ.

Унікальність праці як виробничого фактора полягає в тому, що послуги праці неможливо відокремити від робітника. Але через те, що об’єктом купівлі-продажу є лише послуги праці робітника, а не сам робітник, поряд із ціною праці не менше важать умови праці, які визначаються трудовими угодами і чинним законодавством.

Обсяг використання праці вимірюються у годинах роботи протягом певного періоду (отже, праця – це потокова величина). Запаси праці в економіці вимірюються показником робоча сила: це працездатне населення, тобто кількість людей, які досягли певного віку (в Україні 16 років) і працюють або хоча й не мають роботи, то шукають її чи очікують, що їм запропонують роботу.

Працедавець – це фірма, яка, виходячи із попиту на свою продукцію, утворює вторинний попит на працю та надає можливість найманим робітникам працювати та отримувати заробітну плату.

Чинниками, що впливають на пропозиції певного виду праці, є умови праці в цій галузі, умови праці та рівень оплати її на інших ринках, загальна чисельність працездатного населення (робоча сила).

Сума попиту на працю всіх фірм визначає ринковий попит на працю.

Попит характеризується такими чинниками, як ринковий попит на кінцеву продукцію, технологія виробництва, і, відповідно, продуктивність праці, рівень цін на інші фактори, які можуть бути замінниками або доповнювачами для фактора праці, рівень податків.

Різноманітні ситуації на ринку праці виникають при монополізації ринку праці представниками попиту чи пропозиції або в разі монополізації ринку готової продукції з боку фірми-працедавця. Розглянемо чотири різні ситуації:

А. Якщо фірма, яка використовує фактор виробництва є монополістом на ринку готової продукції, тоді гранична виручка фірми буде меншою за ціну продукції. Це призводить до недовикористання виробничого ресурсу. Фірма-монополіст наймає менше праці, ніж конкурентна фірма, при тій самій ставці заробітної плати.

Б. Ситуація, коли на ринку присутній єдиний покупець товару чи фактору виробництва, називається монопсонією. На ринку праці монопсоніст буде мати справу безпосередньо з кривою ринкової пропозиції праці з нахилом угору, тому що інших споживачів цього фактора немає. Пропозиція праці для фірми визначається середньою вартістю фактора виробництва.

Через те, що кожна нова одиниця праці, яка буде залучатися на цей ринок, потребує вищої ставки заробітної плати, при кожному обсязі праці гранична вартість праці буде перевищувати середню вартість.

Фірма-монопсоніст має можливість платити менше за рахунок своєї ринкової влади на ринку праці.

Слід підкреслити, що у випадку Б ми розглядаємо фірму, яка є конкурентною на ринку готової продукції і монополістом на ринку праці, тоді як у випадку А – фірму, яка є монополістом на ринку готової продукції і конкурентною на ринку праці.

В. Ситуація, коли на ринку праці діє продавець-монополіст, аналогічна до ситуації коли на ринку готової продукції діє монополія. Найчастіше монополістами на ринку праці є профспілки – професійні об’єднання найманих працівників. На окремих, вузькоспеціалізованих ринках праці (спорт, мистецтво) монополістами можуть бути люди з унікальними природними здібностями.

Наявність ринкової влади дозволяє монополістові нав’язати споживачам фактора вищу ставку заробітної плати порівняно із конкурентним ринком; однак це досягається скороченням обсягу праці порівняно із конкурентним ринком, тобто загрожує безробіттям. Профспілка може визначати будь-який рівень зарплати та відповідну кількість пропозиції праці.

Якщо на ринку праці діє одна профспілка, яка об’єднує значну частину працівників, але не всіх, тоді досягнення вищого рівня оплати праці членів профспілки може привести до втрати роботи незалежними найманими працівниками.

Г. Ринкова структура, в якій на ринку з боку попиту діє монопсоніст, а з боку пропозиції – монополіст, має назву двостороння монополія.

Зазначимо, що для продавця-монополіста крива пропозиції не визначена, так як він старається за рахунок ринкової влади продати товар дорожче. Так само покупець-монопсоніст намагається купувати товар якомога дешевше. Отже, на ринку виникає конфліктна ситуація, яка може різноманітно моделюватися. Між покупцем і продавцем в даному випадку можливі компромісні угоди. Можливі поступки кожної із сторін визначаються різними чинниками, зокрема еластичністю попиту і пропозиції. Слід зазначити, що компромісні угоди наближають ринок до стану конкурентної рівноваги, тобто підвищують ефективність ринку.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 581 | Нарушение авторских прав