АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Порівняльний аналіз ринків вільної конкуренції та олігоп. Ринків. Наслідки для виробника та споживачів.

Див 7 і 8 питання.

13. Потреби і екон. блага: корисність, проблеми її виміру в кардин. та ордин. теоріях, закони Госсена.

Мікроеконом.аналіз поведінки-споживача базується на мотиваційній концепції прагнення споживача задовільнити свої потреби. Матеріаль уречевлені засоби, що можуть задовільнити потреби називають благами. Споживач зд-є свій вибір баг користуючись власними потребами та наявними коштами. Загальною осн.для зіставлення різноманітних вар-в вважають корисністю блага.Тобто здатністьйого задовільнити потребу споживача. Корисність суб-не поняття, для різних спожив.кор-ть тих самих благ відрізн. Також існ. Антиблага - бага, що набувають негативної корисності(забруднене повітря, дми від паління).

Згідно з ординалістською теорією споживач завжди може визначити, якому набору благ він віддає перевагу, але не може визначити, наскільки цей набір кращий від іншого.

Корисність - це задоволення, яке отримує споживач у процесі споживання товарів та послуг.

Корисність збільшується, якщо збільшується кількість товару, шо споживається. У цьому випадку зростає загальна корисність. Але зростання загальної корисності уповільнюється зі збільшенням споживання. Це є наслідком того, що зменшується додаткова, або гранична, корисність. Корисність блага – х-стика яка означає здатність екон. Блага задовольняти одну чи кілька людських потреб. З ординалістської точки зору К не підлягає кількісному виміру, тому блага як носії певної К споживача можуть бути виміряні тільки порядокво(черговість Блага для споживача). Кардиналісти допускають кількісний вимір К, воно умовне, оскільки немає чіткої визначеної одиниці виміру(ютелі). К – поняття виключно індивідуальне: те що для одного споживача може мати високу корисність, інше може сприйматися як анти благо(чашка кави). Економічна теорія виходить з того що між корисністю та кількістю споживаних продуктів існує певний функціональний зв’язок – функція К як співвідношення між обсягами спожитих товарів та послуг і рівнем К. якого досяг споживач. U=F(Q_x, Q_y,…,Q_n). U – корисність. Q – обсяги відповідно спожитих товарів. TU – сукупна корисність, TU=F(Q) – ф-я від кількості спожитого блага.

Перший закон Госсена. Гранична кор-ть ↓ при ↑ кіл-ті товарів, що є у розпорядж.споживача, т.то MU кожної наст. Одиниці блага X↓

Рішеня споживача щодо кіл-ті, в якій варто спожив.блага пов’яз.з відмовою від якоїсь кі-ті ін благ для придбання дод-ї одиниці певного блага.споживач корист.прин-м раціональності: маючи обмеж кошти і бажаючи мах-ти сук.кор-тьвід спожив благ, він розподіл.свій бюджет так,щоб кор-ть отримана від ост.гр.од., стала однаковою:MU_x/P_x=MU_y/P_y →:за зміни одного з благ(X) та незмінності доходу споживача та цін на товари вказана рівність порушується. ↓ ціни благаX озная.зацікавленість в йогго купівлі, а знач.↓MU Споживач, вибираючи блага буде керуватись певними послідовними індив.уподобаннями.,що форм-ть сис-му переваг.: транзитивність переваг, здат-ть до перенесення переваг з одного блага на ін., раціон-ть вибору, ненасиченість споживача благом.

Концепція рівноваги споживача в термінах граничної корисності (MU) і цін товарів (P) може бути описана рівнянням: MU_x / P_x = MU_y/ P_y MU_x, MU_y – гранична корисність, відповідно, блага X таY. (цією теорією була введена одиниця виміру корисності – ютиль); Px, Py – ціна, відповідно, блага X та Y, гр. одиниць. Також це рівняння можна записати таким чином: MU_x/MU_y = P_x/P_y. Тобото, відношення граничної корисності дорівнює відношенню їх цін.

Це правило має і іншу інтерпритацію: споживач у стані рівноваги розподіляє свій бюджет таким чином, щоб остання грошова одиниця, витрачена на кожне благо, давала таку саму граничну корисність. Це другий закон Госсена, а також цей закон називається еквімаржинальний принцип рівності зважених граничних корисностей, який є спільним для обох теретичних підходів: кардиналістського та ординалістського.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 495 | Нарушение авторских прав