АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Особливості обміну білків

Серед органічних речовин найважливішими у біологічному відношенні є білки. Саме вони визначають специфічні риси організму, його індивідуальні характеристики. Біологічне значення білків визначається їх різноманітними функціями в організмі:

· пластична функція - участь у побудові тканин і органів. Як уже згадувалось, потреба дітей у пластичному матеріалі суттєво більша, ніж у дорослих

· каталітична функція забезпечується білками-ферментами. Активність ферментів з віком теж змінюється.

· енергетична функція - білки можуть використовуватися як енергетичний матеріал, наприклад при голодуванні

· ендокринна функція - ряд пептидних сполук виконує функцію гормонів (гормони гіпофізу, фактори росту, інсулін)

· гомеостатична функція стосується у першу чергу забезпечення онкотичного тиску, а, значить, руху води - зі судинного русла у міжклітинний простір і через клітинні мембрани

· транспортна функція - наприклад транспорт кисню, вуглекислого газу

· специфічна захисна функція - імуноглобуліни

· функція передачі спадкової інформації - забезпечується складними білками - нуклеопротеїдами, найважливіші з яких ДНК і РНК.

Для дитячого віку характерний високий рівень синтезу, спрямований на оновлення тканин і ріст. Це визначає не лише високу потребу дітей у білках але й високу їх чутливість до недостатнього поступлення білка. Виходячи з основних функцій білка, реакція у відповідь на його дефіцит розвивається наступним чином:

ü порушення неспецифічної резистентності

ü порушення синтезу імуноглобулінів, комплементу, тобто зниження специфічної резистентності, місцевого імунітету

ü зниження толерантності до вуглеводів через недостатність інсуліну

ü порушення синтезу факторів росту, зниження темпів росту

ü енергетична недостатність організму, глікогеноліз, ліполіз, виснаження,втрата маси тіла

Надмір білка теж має негативний вплив на дитячий організм, оскільки приводить до надмірного навантаження на шлунково-кишковий тракт, нирки.

Негативний вплив на дитячий організм може мати як недостаток, так і надмір окремих амінокислот. Дефіцит метіоніну супроводжується гіперглікемією, надмір - може викликати гемоліз. Дефіцит триптофану і лізину веде до дефіциту глобіну і анемії, надмір триптофану і метіоніну - до дистрофічних змін у міокарді.

Однією з суттєвих особливостей обміну речовин внутрішньоутробного періоду є синтез ембріоспецифічних білків - фетопротеїнів. Максимальна їх концентрація у крові плоду спостерігається під кінець І триместру вагітності і складає приблизно 3 г/л. В амніотичній рідині концентрація a-фетопротеїну у 100 разів менша. Підвищення його концентрації відмічено при вроджених вадах плоду, що використовується для їх антенатальної діагностики.

Характерні вікові зміни відбуваються зі спектром білків плазми крові. Після народження дитини найбільш інтенсивний синтез альбумінів, знижений a- і b-глобулінів і низький - g-глобулінів. IgG новонароджених має материнське походження. Період його піврозпаду складає 25 днів, у зв'язку з чим на 3 міс. життя півень g-глобулінів знижується майже у 2 рази. Рівень IgG досягає норми дорослих у 1 – 6 років. На відміну від IgG, IgM синтезується плодом з 5-тижневого віку.

Особливістю обміну вуглеводів

У дітей раннього віку є переважання анаеробного розпаду вуглеводів над аеробним. В ембріональній тканині активність ферментів анаеробного гліколізу превалює над ферментами аеробного. Пов'язано це з тим, що анаеробний гліколіз у філогенетичному плані більш “старий”, а умови внутрішньоутробного розвитку характеризуються відносно низьким поступленням кисню. Наприкінці першого місяця життя починає поступово наростати активність аеробного гліколізу. Суттєвою особливістю є малі запаси глікогену у новонароджених, що підвищує загрозу виникнення у них гіпоглікемії.

Толерантність до глюкози, тобто здатність її утилізувати при навантаженні, у новонароджених суттєво нижча ніж у дорослих - період напіввиведення в 2 рази довший у дітей перших 10 днів життя, далі зростає і у дітей грудного віку навпаки, у 2 рази менший ніж у дорослих. Інтенсивність утилізації глюкози досягає рівня дорослих приблизно у 7 – 14 років.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 579 | Нарушение авторских прав