· інгаляції протеолітичних ферментів і лужних розчинів (трипсин, хімотрипсин, химопсин)
5. Стимулююча терапія (гемотрасфузії)
6. Хірургічне лікування:
· профузні рецидивуючі кровотечі
· піопневмоторакс
· емпієма плеври
Профілактика ІДЗ бронхолегеневої системи полягає у своєчасному і повноцінному лікуванні захворювань легень, на фоні яких вони виникають.
Хронічна легенева недостатність – це стан, при якому не забезпечується підтримування нормального газового складу крові, або підтримування нормального газового складу крові забезпечується за рахунок напруження роботи апарату зовнішнього дихання, що стає причиною зниження функціональних можливостей організму.
Етіологія хронічної легеневої недостатності – захворювання бронхолегеневої системи: хронічний бронхіт, пневмонія, бронхіальна астма, інфекційно-деструктивні захворювання бронхолегеневої системи (абсцес, гангрена легені, бронхоектатична хвороба), туберкульоз легень, професійні захворювання легень (пневмоконіоз, азбестоз).
Клініка хронічної легеневої недостатності. Основною скаргою хворих є задишка, яка посилюється при фізичному навантаженні або вдиханні холодного повітря. В залежності від виразності задишки розрізняють 3 ступені легеневої недостатності:
І ступінь – задишка при звичайному фізичному навантаженні; функція зовнішнього дихання істотно не порушена
ІІ ступінь – задишка при незначному фізичному навантаженні; помірне порушення функції зовнішнього дихання
ІІІ ступінь – задишка в спокої, різке порушення функції зовнішнього дихання, артеріальна гіпоксемія, ціаноз, еритроцитоз.
Лікування хронічної легеневої недостатності направлене на лікування тих захворювань бронхолегеневої системи, які стали причиною її розвитку.
Профілактика полягає в раціональному лікуванні гострих і загострень хронічних запальних процесів у легенях.