АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ФОРМИ ПЕРШОГО ЕТАПУ ПІСЛЯПОЛОГОВОЇ ІНФЕКЦІЇ

Прочитайте:
  1. B.Проводиться у вогнищі інфекції в присутності хворого чи бацилоносія
  2. C. Форми тіла.
  3. II.Качественные нарушения -искажение и извращение формирования суждений и умозаключений.
  4. II.Методи діагностики інфекції під час вагітності
  5. J00-J06. Гострі респіраторні інфекції верхніх дихальних шляхів
  6. V1: Формирование зубочелюстной системы
  7. VI ЕПІДЕМІОЛОГІЧНИЙ АНАМНЕЗ: Контакт з інфекційними хворими протягом останніх 3 тижнів /грип та інші гострі респіраторні інфекції, кишкові інфекції/.
  8. VІ.1. Матеріали контролю для підготовчого етапу заняття
  9. Активизация МН и укрепл.-е мышц глотки; полож.-е яз. в рот. полости; формир. физиол. типа дыхания.
  10. Алгоритм диференціальної рентгенодіагностики при синдромі аортальної форми серця.

Післяпологова виразка. Терміном «післяпологова виразка» називають інфіковані ани (тріщини, розриви), що виникли під час пологів на промежині, у піхві, на іийці матки. Характерним для післяпологової виразки є утворення поверхневоговкрозу. Ранова поверхня вкрита брудно-сірим або сіро-жовтим нальотом, який іжко відокремлюється від тканини. Рана легко кровоточить, нерідко навколо неї;анини набряклі і гіперемійовані. На загальному стані позначається мало. Хворі оді скаржаться на відчуття паління в ділянці зовнішніх статевих органів.

Гарячкова стадія триває 4—5 діб, наліт поступово зникає і рана очищається. іітелізація її звичайно закінчується на 10—12-ту добу.

і Післяпологові виразки на шийці матки, як правило, поєднуються із запаленням утрішньої поверхні матки.

Якщо є некротичний наліт, на рану накладають марлеву серветку, змочену гі-їтонічним розчином хлориду з антибіотиком. Рана повинна бути розкрита, тому й треба зняти. Після очищення рани накладають мазьові пов'язки. Крім місце-о лікування призначають антибіотики, сульфаніламідні і дезінтоксикаційні оби.

Післяпологовий метроендометрит. Коли у запальний процес, окрім слизової лонки матки, втягується м'язовий шар, виникає метроендометрит. Клінічні ознаки метроендометриту проявляються звичайно на 3—4-ту добу після пологів. Температура тіла підвищується до 38—39 °С, ЧСС прискорюється, відповідає температурі тіла. Загальний стан порушується. Місцеві ознаки захворювання проявляються субінволюцією матки, її болючістю при пальпації. Виділення з піхви стають каламутними, кров'янисто-гнійними, іноді з неприємним запахом

При метроендометриті може спостерігатись затримка виділень (лохіометра). Причини її — недостатнє скорочення матки, зниження її тонусу, внаслідок чого у порожнині матки скупчуються виділення, шийковий канал закупорюється згустками, обривками оболонок, спостерігається перегин тіла матки та ін. У такому разі інфекція звичайно має легкий перебіг, і процес обмежується межами матки. Лохіометра супроводжується підвищенням температури тіла, явищами інтоксикації, появою болючих вторинних перейм. Тривалість метроендометриту — 8-7 діб. Температура тіла тримається протягом 5—7 діб. Якщо форма хвороби тяжка, її симптоматика більш грізна. Захворювання в ряді випадків розпочинається через 1—2 доби після пологів, температура тіла підвищується до 39—40 °С і більше, може бути одноразовий озноб. Характерні явища інтоксикації: погане почуття, слабкість, головний біль, відсутність апетиту, поганий сон. При піхвовому дослідженні виявляють, що матка болюча, збільшена, м'яка. Метроендометрит, особливо при застосуванні антибіотиків, може набути легкої, абортивної форми перебігу. Нераціональна терапія може спричинити затяжний перебіг за­хворювання. Це спостерігається також тоді, коли інфекція поширюється за межі матки. Післяпологовий метроендометрит у разі несприятливого перебігу може стати вихідним пунктом поширення інфекції. Терапію проводять відповідно до основних положень.

Гонорея. Гонорейна інфекція у післяпологовий період звичайно має перебіг метроендометриту з характерним пізнім підвищенням температури тіла (на 6- 8-му добу після пологів). З ознак гонорейного метроендометриту заслуговує на увагу рання поява гнійних або гнійно-слизових виділень (на 2—3-тю добу після пологів). Згодом виділення стають тягучими внаслідок домішки слизу (гонорейний ендоцервіцит), набувають жовтуватого, навіть зеленуватого кольору і нерідко спри­чинюють подразнення зовнішніх статевих органів.

Гонорея у післяпологовий період може мати й тяжкий перебіг. Як правило, це буває тоді, коли інфекція поширюється на маткові труби та яєчники.

На 2-му тижні після пологів температура тіла підвищується до 39—40 °С, з'яв­ляється інтенсивний біль унизу живота, явища подразнення очеревини.

Перехід процесу на маткову трубу і яєчник з другого боку супроводжується появою сильного болю у цій ділянці, підвищенням температури тіла.

У початковій стадії особливо болючі роги маткових труб. Потім під час дослі­дження виявляють ущільнення маткових труб, при тяжкому перебігові захворю­вання - сактосальпінкс, ексудат у прямокишково-матковому просторі.

Встановлення діагнозу гонореї у породіль полегшується тим, що гонококи по­рівняно легко виявляють у виділеннях, особливо у перші дні після пологів.

Після встановлення діагнозу гонореї призначають антибіотики.


Дата добавления: 2015-11-02 | Просмотры: 667 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)