АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ФОРМИ ДРУГОГО ЕТАПУ ПІСЛЯПОЛОГОВОЇ ІНФЕКЦІЇ

Післяпологовий сальпінгооофорит — запалення маткових труб і яєчників. Най­частіше спостерігається на 10—12-ту добу після пологів. Звичайно інфекція по­ширюється із матки. Початок хвороби гострий. Раптово погіршується загальне самопочуття, з'являється різкий біль унизу живота, який віддає у поперек і сте­гна. Температура тіла підвищується до 38—40 °С, прискорюється ЧСС, може бути озноб. Язик сухий, обкладений білим нальотом. При пальпації живота відзнача­ється різка болісність.

При піхвовому дослідженні у ділянці маткових труб і яєчників виявляють тяжі або дуже болюче затвердіння, яке прилягає до ребра матки. Часто у замкненій порожнині маткової труби накопичується серозна рідина (пригідросальпінксі) або гній (при піосальпінксі). У разі нагноєння яєчника виникає його абсцес (піооваріум). При своєчасному і раціональному лікуванні гострі явища минають через 3—5 діб.

Параметрит — запалення навколоматкової клітковини з одного або обох боків. Захворювання починається на 8—12-ту добу після пологів. Раптово підвищується температура тіла до 39—40 °С, з'являються озноб, головний біль, загальне не­здужання.Язик сухий, обкладений білим нальотом. Спостерігається біль унизу живота, часом ноги зігнуті в колінах, притиснуті до живота. Симптом Щоткіна — Блюмберга позитивний.

При піхвовому дослідженні з обох боків матки пальпуються тверді, різко болючі інфільтрати, які доходять до стінок таза. У разі нагноєння інфільтрата визначається розм'якшення тканин або флюктуація. Якщо гнояк своєчасно не розрізати, гній прокладе собі шлях над паховою зв'язкою чи під нею, через сід­ничний отвір між судинами на сідницю, унавколониркову ділянку. У ділянці, де є загроза щодо прориву гнояка, спочатку помітне випинання, а потім почервоніння шкіри і флюктуація.

Гнояк може також прорвати у сечовий міхур або у пряму кишку. У разі загрози прориву в сечовий міхур виникаютьтенезми, в пряму кишку — тенезми і пронос. При дослідженні крові визначають високий вміст лейкоцитів, збільшену ШОЕ, зсув формули вліво, наростаючу анемію.

Післяпологовий пельвіоперитоніт — запалення очеревини малого таза. Почи­нається на 15—25-ту добу після пологів з підвищенням температури тіла до 39—40 °С, ознобом, появою болю внизу живота. У перші дні захворювання можуть бути нудота і блювання. ЧСС до 110—120 за 1 хв. Язик сухий, обкладений сірим нальотом. М'язи живота напружені. Симптом Щоткіна — Блюмберга позитивний.

У порожнині таза утворюється серозно-фібринозний випіт, який сприяє ви­никненню зрошень із органами малого таза, кишками, сальником, тому під час піхвового дослідження промацується конгломерат. Іноді інфільтрат нагноюється. Якщо не лікувати, гнояк може прорвати у піхву, сечовий міхур, пряму кишку або черевну порожнину.

Пельвіоперитоніт може перейти в загальний (дифузний) перитоніт. У крові настають такі ж зміни, як і при параметриті. При своєчасному лікуванні явища пельвіоперитоніту минають. Тривалість перебігу пельвіоперитоніту — 1—1,5 міс.

Післяпологовий тромбофлебіт. Після пологів виникають такі передумови для тромбозу: 1) підвищення зсідання крові під час пологів; 2) розвиток після спорож­нення матки застійних явищ у великій судинній сітці, що утворилась під час вагіт­ності; 3) сповільнення у перші доби після пологів течії крові у венах ніг унаслідок перебування породіллі в ліжку. Небезпека тромбозу зростає в разі серцево-судинних захворювань, ожиріння, анемії, варикозного розширення вен, а також пізнього гестозу, затяжних та оперативних пологів.

Розрізняють тромбофлебіт поверхневих і глибоких вен. Тромбофлебіт глибоких вен у свою чергу ділиться наметротромбофлебіт, тромбофлебіт вен таза, тромбо­флебіт ніг (клубово-стегновий, стегновий, глибоких вен гомілки тощо).

Загальний стан хворих звичайно задовільний. Температура тіла тримається в межах 37—38,5 °С. Пульс прискорений (нерідко до 100 і більше за 1 хв). На початку захворювання буває одноразовий озноб. При аналізі крові найчастіше виявляють незначний лейкоцитоз, помірний зсув формули вліво, порівняно незначне збільшення ШОЕ.

Тромбофлебіт поверхневих вен ніг у післяпологовий період буває рідко і в ряді випадків зумовлюється варикозним розширенням вен. Запалена вена напружена, при пальпації болюча, шкіра над нею гіперемійована. Ускладнення порівняно рідко супроводжується набряком ніг. Під час піхвового дослідження виявляють явища метроендометриту або ж патологічних змін не буває.

Тромбофлебіт є ускладненням метроендометриту. Відмежований метротромбо­флебіт розпізнати важко. Звертають на себе увагу прискорення ЧСС, субінволюція матки, тривалі значні кров'янисті виділення.

Тромбофлебіт вен таза виявляється звичайно не раніше кінця 2-го тижня післяпологового періоду. При піхвовому дослідженні відзначають, що матка погано ско­ротилася. Якщо уражені вени, то вони нерідко промацуються в основі широкої зв'яз­ки і на боковій стінці таза у вигляді болючих щільних і звивистих тяжів. Коли запаль­ний процес переходить на клітковину, що оточує вени, утворюються невеликі інфіль­трати (вторинний параметрит). Значно важче виявити ураження вен яєчникового сплетіння. Під час дослідження у ділянці маткових труб і яєчників виявляють неве­ликий інфільтрат. Тромбофлебіт яєчникового сплетіння супроводжується підвище­ною небезпекою щодо емболії.

Тромбофлебіт глибоких вен ніг найчастіше розвивається на 2-3-му тижні після пологового періоду. Захворювання звичайно розпочинається появою гострого болю у нозі, значним підвищенням температури тіла, ознобом. Через 1-2 доби набрякає нога, що зумовлено головним чином порушенням проникності судинної стінки вна­слідок спазму судин. Відзначають похолодання ноги, зниження температури шкіри на пальцях ступні внаслідок спазму артерії. Порівняно часто з'являється відчуття повзання мурашок в ураженій нозі.

Прояви хвороби залежать від локалізації тромбу та характеру патології. При клубово-стегновому тромбофлебіті спостерігається розширення підшкірних вен у пахвинній і здухвинній ділянках, на передній і боковій поверхнях черевної стінки і нерідко у верхній третині стегна. Пальпацією виявляють болючий інфільтрат у здухвинній ділянці і за ходом клубово-стегнової вени. Як правило, є болючість у верх­ній третині стегна за ходом судинно-нервового пучка. Відзначають набряклість стег­на і припухлість у здухвинній ділянці. Якщо уражена зовнішня клубова і підочере­винна вени, буває набряк шкіри нижньої частини живота і попереку. Нерідко набря­кають і статеві губи. Першими симптомами тромбофлебіту стегнової вени є згладжу­вання пахвинної ділянки, болючість під час пальпації в ділянці скарповоготрикут­ника, промацування в глибині його потовщених судин, розширення підшкірних вен на стегні. Згодом з'являється набряк стегна, який в об'ємі іноді досягає значних роз­мірів. Нерідко буває набряклість гомілки, з'являється болючість у ділянці литкових м'язів, особливо сильно виражена при поширенні процесу на вени гомілки.

Тривалість перебігу тромбофлебіту глибоких вен ніг становить 4-6 тиж. Висока температура тримається від кількох діб до 2—3 тиж, а потім звичайно стає субфебрильною. Розвиток тромбофлебіту на другій кінцівці проявляється загостренням патологічного процесу. Звичайно це буває через 10—12 діб після початку захво­рювання.

Як тільки з'являться ознаки загрози тромбофлебіту (тромбозу), хворій призна­чають постільний режим (ліжко має бути з трохи піднятим ніжним кінцем), бинту­ють ноги еластичними бинтами, рекомендують дихальну гімнастику, вправи для м'язів кінцівок. Лікують антикоагулянтами, іноді призначають п'явки під контролем протромбінового індексу.

Перш ніж призначити гепарин, треба визначити час зсідання крові (він не по­винен перевищувати більш ніж у 3 рази нормальний показник), а перед застосуван­ням антикоагулянтів непрямої дії — протромбіновий індекс (величина його має становити 40—50). Призначають антибіотики, спазмолітичні, десенсибілізуючі засо­би. Нерідко вводять бутадіон, кислоту ацетилсаліцилову. На початковій стадії тромбо­флебіту (в перші 24 год після утворення тромбу) для розсмоктування тромбу вну­трішньовенне вводять фібринолізин і гепарин. За показаннями роблять операціютромбектомії. У період видужання хворій дозволяють вставати з ліжка, якщо темпе­ратура тіла нормальна протягом тижня, ШОЕ нижча від 30 мм за 1 год, немає відчуття повзання мурашок. Незадовго до вставання призначають антикоагулянти (щоб запобігти тромбозу).

Після перенесеного тромбофлебіту треба обов'язково бинтувати ноги еластичним бинтом або носити еластичні панчохи.

Дата добавления: 2015-11-02 | Просмотры: 677 | Нарушение авторских прав