 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Основні додаткові методи обстеження при ІХСІ. Електрокардіографічна діагностика. Всім хворим із підозрою на ІХС необхідно проводити ЕКГ-обстеження. Ішемія міокарда викликає порушення процесів реполяризації, які проявляються змінами кінцевої частини шлуночкового комплексу. 3убець Т знижується. Інколи перетворюється в двофазний із початковою від'ємною фазою, потім стає від'ємним, вершина його може стати загостреною. Сегмент ST може зміщуватись вниз, маючи горизонтальний напрямок або утворюючи випуклість у бік зміщення. Важливі спостереження за ЕКГ в динаміці у зіставленні 3 клінічними проявами i реестрація ЕКГ в момент ангінозного нападу. Ці зміни на ЕКГ після зупинки нападу стенокардії зникають (рис. 2). ІІ. Коронарна ангіографія. Селективне введення рентгеноконтрастного розчину в коронарні артерії, яке дає можливість отримати інформацію про анатомію коронарного русла, типи коронарного кровообігу, про наявність чи відсутність стенозу i оклюзій у коронарному руслі i наявність колатералей. На основі даних коронароангіографії встановлюють число пошкоджених коронарних артерій, що дозволяє віднести хворого в групу 3 високим чи низьким ризиком для життя i прийняти рішення про показання чи протипоказання до аортокоронарного шунтування. Показання: 1. Діагноз ІХС, який не викликає сумніву 3 метою оцінки ступеня, локалізації i розповсюдження пошкодження коронарних артерій, що допомагає вибрати спосіб лікування. 2. Неможливість встановити діагноз ІХС іншими методами дослідження. 3. Для проведення диференціальної діагностики між ІХС та іншими захворюваннями серця. 4. Для планування хірургічного лікування хворого, який хворіє на ІХС. Протипоказання: 1. Лихоманка. 2. Тяжкі ураження паренхіматозних органів. 3. Тяжкі порушення ритму серцевих скорочень. 4. Різка кардіомегалія 3 тотальною серцевою недостатністю. 5. Гостре порушення мозкового кровообігу. 6. Поліцитемія, яка не піддається лікуванню. 7. Підвищена чутливість до препаратів йоду. ІІІ. Лівошлуночкова ангіографія (вентрикулографія). Рентгеноконтрастна речовина вводиться в порожнину серця для визначення контура лівого шлуночка. Вентрикулографія дозволяє оцінити сумарну i сегментарну функцію міокарда лівого шлуночка. Поряд 3 ангіографією вона допомагає оцінити прогноз хвороби, встановити ризик операції аортокоронарного шунтування. IV. Радіонуклідні методи. Радіонуклідне дослідження міокарда дає інформацію, яку неможливо отримати при коронароангіографії: - визначити, чи відповідають анатомічні зміни, отримані ангіографічно, функціональним порушенням перфузії міокарда; - виявити локалізацію некротичних змін міокарда i певною мірою визначити величину некрозу; - зарееєтрувати ветрикулограму за зображенням внутрiшньошлуночкової ємності i крові неінвазійним методом. Вивчення стану перфузії міокарда проводиться за допомогою радіонуклідів, які вводяться в/в (калій-43, рубідій-81, цезій-128, талій-201). V. Ехокардіографія. Безпечним методом оостеження є неінвазивний, який дозволяє за допомогою відображеного пучка ультразвуку отримати уявлення про різні структури серця. 3начення ехокардіографії для діагностики ІХС полягає у виявленні локальних порушень скоротливості міокарда, які вдається розпізнати на задній стінці i міжшлуночковій перетинці. Ехокардіографія може допомогти в діагностиці таких ускладнень гострого інфаркту міокарда, як розрив міжшлуночкової перетинки, аневризми. Вона також може служити критерієм ефективності Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 570 | Нарушение авторских прав |