Невідкладна допомога i лікування. Лікування направлене на ліквідацію нападу i збереження відновленого синусового ритму, а також на усунення (по можливості) етіологічних i провокуючих
Лікування направлене на ліквідацію нападу i збереження відновленого синусового ритму, а також на усунення (по можливості) етіологічних i провокуючих факторів.
Обов'язкова госпіталізація в ПІТ.
Поляризуюча суміш в/в краплинно. Верапаміл (фіноптин, ізоптин) 0,25 % - 2мл в/в струминно протягом 30 с, при відсутності ефекту повторно через 10 хв в/в вводиться 2 мл верапамілу (протипоказаний при синдромі Вольфа - Паркінсона - Уайта).
Лідокаїн 1 мг на 1 кг маси хворого (в середньому при гіпертензії 50 - 100 мг (1 % розчин 5- 10 мл) в/в протягом 2 хв. При відсутності ефекту вказану дозу можна ввести повторно, а при необхідності, i третій раз 3 інтервалом 10 - 15 хв. Після ліквідації нападу з профілактичною метою вводять 500 мг лідокаїну (5 мл 10 %) в/в краплинно, розведеного в 500 мл 5 % розчину глюкози 3 частотою 20 - 40 крапель за 1 хв, під контролем АТ i ЕКГ.
При артеріальній гіпотонії лікування лідокаїном потрібно призначати разом 3 краплинним в/в вливанням норадреналіну (0,2 % - 2 мл).
При наявності у хворого синдрому Вольфа - Паркінсона - Уайта верапаміл замінюється на кордарон 5 % 3 мл в 10 мл ізотонічного розчину в/в струминно (3-5 хв). В разі відсутності успіху через 10 хв кордарон вводиться повторно в тій же дозі.
Якщо протягом 2 год ефекту від вищенаведеного лікування не досягнуто, призначають дигоксин 0,25 % - 2 мл в 10 мл ізотонічного розчину хлориду натрію в/в струминно повільно.
Замість дигоксину можуть бути використані строфантин та ізоланід (целанід). Строфантин 0,05 % - 0,5-0,75 мл в 10 мл ізотонічного розчину в/в струминно повільно. Недоцільно призначати серцеві глікозиди, антагоністи кальцію, (3-адреноблокатори при синдромі Вольфа - Паркінсона - Уайта. 3а цієї умови призначають аміодарон 30 мг в/в, новокаїнамід 1000 мг в/в. У випадках інтоксикації препаратами наперстянки, при нападах, які часто повторюються, при шлуночкових тахікардіях, викликаних фізичними i психічними впливами, i при відсутності ефекту від лідокаїну призначають R-блокатори: пропранолон (обзидан) - 0,1 % 1 мл за 1- 2 хв, потім дозу повторюють через 2- 5 хв до настання ефекту, але не більше 10 мг (10 мл).
В разі відсутності ефекту, коли можна почекати протягом декількох годин, а також при відсутності вираженої серцевої недостатності й артеріальної
гіпотонії призначають хінідин перорально: 1-ша доба — 1,8 г; 2-га доба — 2 г; 3-тя доба — 2,2 г. Якщо хінідин у дозі 2,2 г не знімає аритмії, його відміняють. Якщо ж антиаритмічний ефект виникає раніше, то дану дозу застосовують протягом 1 дня, 3 переходом на підтримувальну — 0,2 г 3 рази на добу.
Кінелентин (хінідин пролонгованої дії) — 250 мг 2– 3 рази на добу, кордарон по2 табл. (400 Мг) 3 рази на добу 3 дні,потім 1 табл. (200 мг) 4 рази на добу 5 днів, після цього по 2 табл, 2 рази на добу 10 –12 днів.
Препарати калію (калію хлорид 2 г кожні 3 год або в/в струминно 4 % — 10 мл) чи панангін — 1– 2 драже 3-4 рази на день.
Електроімпульсне лікування — найбільш ефективний метод, особливо коли напад викликаний інфарктом міокарда або спостерігаються виражені гемодинамічні порушення (не раніше ніж через 24 год після відміни серцевих глікозидів). При відновленні синусового ритму 3 профілактичною метою протягом 3– 4 тижнів призначають підтримувальну антиаритмічну терапію в поєднанні 3 препаратами калію (фіноптин — 40 мг 3 рази на день, кордарон — 0,2 г 2 рази на день, етацизин — 50 мг 3 рази на добу).
Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 432 | Нарушение авторских прав
|