АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Раптова смерть

Прочитайте:
  1. Биологической смерти предшествует клиническая смерть.
  2. Біологічна смерть
  3. Біологічна смерть
  4. Внезапная сердечная смерть
  5. Внезапная смерть
  6. Все тайны я раскрыл, лишь смерть темна и мне».
  7. ВСЕПРОНИКАЮЩИЙ ХАРАКТЕРОЗАБОЧЕННОСТИ СМЕРТЬЮ У ДЕТЕЙ
  8. Глава 2. Между смертью, властью и сексом.
  9. Д. Біологічну смерть
  10. Зупинка серця (смерть, що настала пізніше ніж через 1 год після появи чи посилення симптомів захворювання)

3а визначенням групи експертів ВОО3, раптова смерть — це смерть здорової людини або хворого, який перебуває в задовільному стані, яка настала несподівано, протпягом 6 год. Причинами її можуть бути раптове припинення серцевої діяльності (раптова серцева смерть) i апное (синдром нічного апное).

Раптову серцеву смерть в більшості випадків пояснюють наявністю коронарного атеросклерозу. Крім цього, причиною їі можуть бути емболія коронарних чи легеневої артерії, синдром Вольфа — Паркінсона — Уайта, дисфункція синусового вузла, поперечна блокада серця, вада серця (особливо аортальний стеноз), міокардити i кардіоміопатії, пухлини серця, амілоїдоз, гемохроматоз i саркоїдоз 3 ураженням серця, а також приймання лікарських препаратів (особливо серцевих глікозидів i хінідину).

Безпосередньою причиною раптової серцевої смерті вважають фібриляцію шлуночків або асистолію серця, які можуть виникати як при ішемії міокарда, так i без неї. Відомі випадки раптової серцевої смерті від психічних стресів, Факторами ризику є небезпечні шлуночкові екстрасистоли, подовження інтервалу QT, блокади серця, особливо у хворих, Які страждають від непритомності.

Профілактика раптової сецевої смерті полягає у виявленні розладу ритму серця у людей із потенційно небезпечними захворюваннями i вчасному лікуванні (раціональна антиаритмічна терапія, установка електрокардіостимулятора тощо) (протокол № 14).

Синдром нічного апное — це симптомокомплекс, при якому дихання переривається більше 30 разів за годину сну або більше 5 епізодів апное. Цей синдром обумовлюється пониженою збудливістю центрів дихання, а також обструкцією верхніх дихальних шляхів, що може виникнути у фазі поверхневого сну, у фазі швидких рухів очних яблук (RЕМ-фаза).

Обструктивне нічне апное (ОНА) пояснюють колапсом верхніх дихальних шляхів, що виникає внаслідок патологічного пониження тонусу м'язів глотки i гортані, переважно в REM-фазі або під час поверхневого сну. Центральне нічне апное (ЦНА) — результат порушення центральної регуляції дихання, а змішане нічне апное (3НА) — результат комбінації цих варіантів.

Розвитку нічного апное сприяють хронічні обструктивні захворювання легень кіфосколіоз, анатомічні зміни гортані i глотки, макроглосія, ожиріния, лікування транквілізаторами, зловживання алкоголем.

Зниження тонусу верхніх дихальних шляхів, ймовірно, обумовлено дефектом центральних структур регуляції, у зв'язку 3 чим скороченню діафрагми передує активація м'язів верхніх дихальних шляхів. Виникає колапс в'ялої глотки. Характер дихання під час ОНА нагадує дихання Чейна — Стокса. Обструкція верхніх дихальних шляхів є наслідком фізіологічного зниження тонусу м'язів під час сну в осіб зі звуженим просвітом верхніх дихальних шляхів. В основі патогенезу ОНА лежать пониження аферентних стимулів,які надходять в довгастий мозок із хеморецепторів, через зменшення напруги СО2 в артеріальній крові або порушення хеморецепторної чутливості.

У хворих з ОНА відмічаються нейропсихічні розлади: денна сонливість, сомнамбулія, енурез, пониження потенції, головний біль у ранкові години. Найбільш характерним проявом є хропіння, яке відрізняється від банального періодичністю. Після періодів інтенсивного хропіння виникають беззвучні фази апное. Часто має місце синусова аритмія, синусова брадикардія (до 30- 40 за 1 хв) тощо.

Для хворих 3 ОНА більш типовими є скарги на поганий сон, нічні нападизадишки i ядухи, депресивний стан.

Лікування таких хворих центральними аналептиками i антидепресантами малоперспективне, як i використання діакарбу.

Зменшення маси тіла - важливий патогенетичний метод лікування ОНА. Слід рекомендувати сон на боці. Оксигенотерапія під час сну зменшує частоту апное i покращує стан хворих вночі (не запо6ігае денній сонливості).

Нічний режим постійного позитивного тиску ефективний при всіх формах нічного апное (зникають нічні епізоди апное i зменшується денна сонливість).

Хірургічне лікування ОНА полягає у видаленні гіпертрофованих мигдаликів, поліпів носа, корекції викривлення перегородки носа тощо.


Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 416 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)