АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Розділ. Загальні положення про систему зсідання крові, типи кровоточивості

Відмінною прикметою геморагічного синдрому є кровоточивість, схильність до повторних кровотеч та крововиливів, самостійних або після незначних травм. Вона може бути обумовлена різними патогенетичними механізмами, з чим безпосередньо пов'язаний вибір гемостатичної терапії. Порушення зсідання крові може бути обумовлене зміною чисельного складу та функціональних властивостей тромбоцитів (тромбоцитопенії та тромбоцитопатії), дефіцитом прокоагулянтів (коагулопатії, частіше з них гемофілія) або порушенням судинної системи (вазопатії, частіше геморагічний васкуліт).

Зсідання крові — це складний ферментний процес, в якому беруть участь ряд білків - протеаз і акцелераторів процесу. В основі зсідання лежить перехід розчинного білка фібриногену в нерозчинний фібрин, тобто утворення згустку крові. Активація зсідання є упорядкованим рядом реакцій, що відбуваються на поверхні клітин, завдяки розпізнаванню рецепторів вільними або зв'язаними з клітинними оболонками лігандами. Фосфоліпідні мембрани оболонок тромбоцитів та інших клітин відіграють роль матриць, на яких здійснюється активація прокоагулянтів (табл. 10).

Таблиця 10

Міжнародна номенклатура плазмових факторів зсідання крові (прокоагулянтів).

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 529 | Нарушение авторских прав