АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Ускладнення гострого апендициту

Прочитайте:
  1. Варiанти клiнiчного перебiгу й ускладнення.
  2. Варiанти клiнiчного перебiгу та ускладнення.
  3. ВИРАЗКОВА ХВОРОБА, ЇЇ УСКЛАДНЕННЯ: ШЛУНКОВО-КИШКОВІ КРОВОТЕЧІ, РУБЦЕВІ ДЕФОРМАЦІЇ ШЛУНКУ ТА ДПК. ПОРУШЕННЯ ВОДНО-СОЛЬОВОГО ОБМІНУ ПРИ ВИРАЗКОВОМУ СТЕНОЗІ
  4. Внаслідок перешкоди відтоку сечі в нирці може розвинутись наступне ускладнення
  5. Групи препаратів, які застосовують для медикаментного лікування гострого глибокого карієсу.
  6. До основних синдромів гострого отруєння барбітуратами належать (виберіть всі правильні
  7. Доза гепарину при лікуванні І стадії гострого синдрому внутрiшньосудинного згортання в
  8. Клініка гострого апендициту
  9. Клініка гострого апендициту у дітей старшого віку.
  10. Клініко-морфологічна класифікація гострого апендициту

З боку органів черевної порожнини:

– інфільтрат або абсцес: ілеоцекального кута, простору Дугласа, міжкишковий, ретроперитонеальний, підпечінковий; перитоніт; динамічна, механічна кишкова непрохідність; нориці; кровотечі.

З боку бронхолегеневої системи:

– бронхіт, пневмонія, плеврит, абсцес і гангрена легенів, ателектаз.

З боку серцевоAсудинної системи:

– гостра серцево судинна недостатність, тромбофлебіт, пілефлебіт, тромбоем

болія легеневої артерії, кровотечі.

З боку сечовидільної системи:

– цистит, анурія, пієлонефрит, пієлоцистит.

З боку інших органів і систем:

– психоз, жовтяниця, нориці, сепсис.

Найтиповішими і найнебезпечнішими є такі ускладнення:

апендикулярний проривний розлитий перитоніт;

– апендикулярний інфільтрат;

– апендикулярний абсцес;

– пілефлебіт;

– абсцеси печінки;

– сепсис.

Основні причини ускладнень:

– пізнє звернення за медичною допомогою та неякісне її надання;

– діагностичні помилки на догоспітальному етапі;

– діагностичні помилки в стаціонарі;

– гіпердіагностика гострого апендициту;

– неправильне ведення хворого з апендикулярним інфільтратом;

– технічні помилки під час виконання апендектомії.

 

Апендикулярний інфільтрат — наслідок гострого деструктивного апендициту, що являє собою запальний конгломерат органів черевної порожнини: деструктивно змінені відросток, петлі тонкої кишки, чепець, стінка сліпої кишки, матка з її придат ки, стінка сечового міхура спаяні між собою і з пристінковою очеревиною. Інфільтрати спостерігають у 0,3–1,5% пацієнтів із гострим деструктивним апендицитом, частіше у жінок і у хворих, старших 50–60 років. Клінічно апендикулярний інфільтрат ви являється на 3 тю—5 ту добу від початку захворювання.

Суб’єктивні ознаки:

– перенесений напад гострого апендициту кілька днів тому з подальшим поліпшенням загального стану;

– помірний постійний біль у правій здухвинній ділянці, що може дещо посилюватися під час рухів і кашлю.

Об’єктивні ознаки:

– субфебрильна температура тіла (до 38–38,5 °С);

– адекватна температурі тіла тахікардія;

– у правій здухвинній ділянці (чи в іншій, залежно від локалізації та положення червоподібного відростка у конкретного пацієнта на тлі різного ступеня напружен ня м’язів черевної стінки та запальних ознак подразнення очеревини) пальпаторно можна визначити пухлиноподібне утворення неправильної форми з більш менш чіткими контурами, не зовсім гладенькою поверхнею, щільне, мало або нерухоме, болюче, розміром від 3–4 до 10–12 см;

– таке саме пухлиноподібне утворення можна визначити під час вагінального чи ректального дослідження;

– помірний лейкоцитоз з незначним зсувом лейкоцитарної формули вліво, деяким збільшенням ШОЕ.

Диференційну діагностику апендикудярного інфільтрату інколи потрібно про водити з пухлинами сліпої кишки, туберкульозом чи актиномікозом, хворобою Крона.

Апендикулярний абсцес — гнояк черевної порожнини, що виникає внаслідок прогресування запального інфільтрату (на тлі чи без відповідного лікування).

Ознаки абсцедування інфільтрату:

– посилення та поширення локального болю (суб’єктивно й об’єктивно);

– погіршення загального стану (підвищення температури тіла, хворобливий стан, інтоксикація);

– гектична температура тіла за погодинного вимірювання, часом лихоманка;

– поява чи зростання ознак подразнення очеревини в ділянці інфільтрату;

– можлива поява симптому флуктуації під час пальпації інфільтрату через передню черевну стінку чи за вагінального (ректального) дослідження;

– виражене зростання лейкоцитозу та зсуву лейкоцитарної формули вліво;

– ознаки абсцесу черевної порожнини при УЗД.

Пілефлебіт гнійний, абсцеси печінки — тромбофлебіт вени червоподібного від ростка, що поширюється на систему ворітної вени аж до її внутрішньопечінкових роз галужень, з можливим відривом інфікованих тромбів емболів, міграцією їх у печінку з утворенням солітарного чи множинних абсцесів. Це — одне з найзагрозливіших ускладнень гострого апендициту з високою летальністю. Пілефлебіт розвивається в 0,15–1,3% випадків, летальність за цієї патології становить 50–80%.

Клінічні ознаки:

– виникає гостро, частіше або на 3 тю—5 ту добу після операції, або через 2–3 тиж;

– загальний стан хворого тяжкий, обличчя бліде, суб чи іктеричні склери та шкіра, постійний помірний біль, частіше в правій половині живота, правому підре бер’ї, різка загальна слабість;

– температура тіла — до 39–40 °С, інтермітуюча, з вираженою лихоманкою, пітливістю. Пульс — частий, слабкого наповнення;

– живіт помірно роздутий, м’який, незначно болючий, ознаки подразнення очеревини негативні;

– печінка більш менш збільшена, болюча при пальпації, позитивний симптом Ортнера, іноді збільшена селезінка;

– високий, нейтрофільний лейкоцитоз (15–30×109/л) з вираженим зсувом формули вліво, прогресуюча анемія, гіпербілірубінемія;

– у правій плевральній порожнині нерідко з’являється реактивний ексудат, який можна верифікувати рентгенологічно чи на УЗД;

– ознаки абсцесу печінки при УЗД.

 

Методи діагностики:

1. Анамнез.

2. Клінічні прояви захворювання.

3. Фізикальне обстеження (огляд, пальпація, перкусія, аускультація живота;

пальцеве дослідження прямої кишки, вагінальне дослідження).

4. Лабораторні й інструментальні обстеження:

– загальний аналіз крові — нейтрофільний лейкоцитоз з більш менш вираже ним зсувом лейкоцитарної формули вліво (появою молодих форм нейтрофільних лейкоцитів) при деструктивних формах гострого апендициту;

– загальний аналіз сечі — нормальний при простому і з неспецифічними ознаками інтоксикації при деструктивному гострому апендициті;

– ультразвукове дослідження органів черевної порожнини;

– лапароцентез;

– лапароскопія;

– комп’ютерна томографія.

 

Лікування.


Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 495 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)