Ускладнення гострого апендициту
З боку органів черевної порожнини:
– інфільтрат або абсцес: ілеоцекального кута, простору Дугласа, міжкишковий, ретроперитонеальний, підпечінковий; перитоніт; динамічна, механічна кишкова непрохідність; нориці; кровотечі.
З боку бронхолегеневої системи:
– бронхіт, пневмонія, плеврит, абсцес і гангрена легенів, ателектаз.
З боку серцевоAсудинної системи:
– гостра серцево судинна недостатність, тромбофлебіт, пілефлебіт, тромбоем
болія легеневої артерії, кровотечі.
З боку сечовидільної системи:
– цистит, анурія, пієлонефрит, пієлоцистит.
З боку інших органів і систем:
– психоз, жовтяниця, нориці, сепсис.
Найтиповішими і найнебезпечнішими є такі ускладнення:
– апендикулярний проривний розлитий перитоніт;
– апендикулярний інфільтрат;
– апендикулярний абсцес;
– пілефлебіт;
– абсцеси печінки;
– сепсис.
Основні причини ускладнень:
– пізнє звернення за медичною допомогою та неякісне її надання;
– діагностичні помилки на догоспітальному етапі;
– діагностичні помилки в стаціонарі;
– гіпердіагностика гострого апендициту;
– неправильне ведення хворого з апендикулярним інфільтратом;
– технічні помилки під час виконання апендектомії.
Апендикулярний інфільтрат — наслідок гострого деструктивного апендициту, що являє собою запальний конгломерат органів черевної порожнини: деструктивно змінені відросток, петлі тонкої кишки, чепець, стінка сліпої кишки, матка з її придат ки, стінка сечового міхура спаяні між собою і з пристінковою очеревиною. Інфільтрати спостерігають у 0,3–1,5% пацієнтів із гострим деструктивним апендицитом, частіше у жінок і у хворих, старших 50–60 років. Клінічно апендикулярний інфільтрат ви являється на 3 тю—5 ту добу від початку захворювання.
Суб’єктивні ознаки:
– перенесений напад гострого апендициту кілька днів тому з подальшим поліпшенням загального стану;
– помірний постійний біль у правій здухвинній ділянці, що може дещо посилюватися під час рухів і кашлю.
Об’єктивні ознаки:
– субфебрильна температура тіла (до 38–38,5 °С);
– адекватна температурі тіла тахікардія;
– у правій здухвинній ділянці (чи в іншій, залежно від локалізації та положення червоподібного відростка у конкретного пацієнта на тлі різного ступеня напружен ня м’язів черевної стінки та запальних ознак подразнення очеревини) пальпаторно можна визначити пухлиноподібне утворення неправильної форми з більш менш чіткими контурами, не зовсім гладенькою поверхнею, щільне, мало або нерухоме, болюче, розміром від 3–4 до 10–12 см;
– таке саме пухлиноподібне утворення можна визначити під час вагінального чи ректального дослідження;
– помірний лейкоцитоз з незначним зсувом лейкоцитарної формули вліво, деяким збільшенням ШОЕ.
Диференційну діагностику апендикудярного інфільтрату інколи потрібно про водити з пухлинами сліпої кишки, туберкульозом чи актиномікозом, хворобою Крона.
Апендикулярний абсцес — гнояк черевної порожнини, що виникає внаслідок прогресування запального інфільтрату (на тлі чи без відповідного лікування).
Ознаки абсцедування інфільтрату:
– посилення та поширення локального болю (суб’єктивно й об’єктивно);
– погіршення загального стану (підвищення температури тіла, хворобливий стан, інтоксикація);
– гектична температура тіла за погодинного вимірювання, часом лихоманка;
– поява чи зростання ознак подразнення очеревини в ділянці інфільтрату;
– можлива поява симптому флуктуації під час пальпації інфільтрату через передню черевну стінку чи за вагінального (ректального) дослідження;
– виражене зростання лейкоцитозу та зсуву лейкоцитарної формули вліво;
– ознаки абсцесу черевної порожнини при УЗД.
Пілефлебіт гнійний, абсцеси печінки — тромбофлебіт вени червоподібного від ростка, що поширюється на систему ворітної вени аж до її внутрішньопечінкових роз галужень, з можливим відривом інфікованих тромбів емболів, міграцією їх у печінку з утворенням солітарного чи множинних абсцесів. Це — одне з найзагрозливіших ускладнень гострого апендициту з високою летальністю. Пілефлебіт розвивається в 0,15–1,3% випадків, летальність за цієї патології становить 50–80%.
Клінічні ознаки:
– виникає гостро, частіше або на 3 тю—5 ту добу після операції, або через 2–3 тиж;
– загальний стан хворого тяжкий, обличчя бліде, суб чи іктеричні склери та шкіра, постійний помірний біль, частіше в правій половині живота, правому підре бер’ї, різка загальна слабість;
– температура тіла — до 39–40 °С, інтермітуюча, з вираженою лихоманкою, пітливістю. Пульс — частий, слабкого наповнення;
– живіт помірно роздутий, м’який, незначно болючий, ознаки подразнення очеревини негативні;
– печінка більш менш збільшена, болюча при пальпації, позитивний симптом Ортнера, іноді збільшена селезінка;
– високий, нейтрофільний лейкоцитоз (15–30×109/л) з вираженим зсувом формули вліво, прогресуюча анемія, гіпербілірубінемія;
– у правій плевральній порожнині нерідко з’являється реактивний ексудат, який можна верифікувати рентгенологічно чи на УЗД;
– ознаки абсцесу печінки при УЗД.
Методи діагностики:
1. Анамнез.
2. Клінічні прояви захворювання.
3. Фізикальне обстеження (огляд, пальпація, перкусія, аускультація живота;
пальцеве дослідження прямої кишки, вагінальне дослідження).
4. Лабораторні й інструментальні обстеження:
– загальний аналіз крові — нейтрофільний лейкоцитоз з більш менш вираже ним зсувом лейкоцитарної формули вліво (появою молодих форм нейтрофільних лейкоцитів) при деструктивних формах гострого апендициту;
– загальний аналіз сечі — нормальний при простому і з неспецифічними ознаками інтоксикації при деструктивному гострому апендициті;
– ультразвукове дослідження органів черевної порожнини;
– лапароцентез;
– лапароскопія;
– комп’ютерна томографія.
Лікування.
Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 495 | Нарушение авторских прав
|