Стаціонарне лікування ХНХ.
Застосовується при загостренні ХНХ середньої важкості та важкого рецидивуючого перебігу.
I. Режим в стаціонарі – напівліновий або ліжковий.
II. Дієта -стіл № 5а або 5.
III. Медикаментозна терапія.
1. Протизапальна антиінфекційна терапія (бажано із врахуванням висіяної з жовчі патогенної флори):
- напівсинтетичні пеніциліни (ампіокс, оксацилін по 0,25-0,5 г 4 р. в день, амоксицилін по 0,5 -1,0 2-3 р. на день);
- макроліди (при стафілококовій інфекції): еритроміцин всередину по 200-400 мг 4 р. в день (стартова доза 400-600 мг), кларитроміцин (клацид) по 0,25 – 0,5 г 2 р. в день, рокситроміцин, азитроміцин;
- тетрацикліни (тетрациклін всередину по 0,1-0,25 г 4 р. в день; доксициклін всередину або в/в крапельно по 200 мг на добу);
- бісептол (септрин, бактрим) по 480-960мг (1-2 табл.) 2 р. в день;
- цефалоспорини (цефалексин по 0,25-0,5 4 р. в день; цефобід по 1 г 2 р. в день в/м; зіннат по 0,25-0,5 г 2 р. в день після їжі тощо);
- препарати хінолонового ряду (ципрофлоксацин по 500-750 мг 2 р. в день, абактал по 0,4 г 2 р. в день, таривід по 0,2 г 2 р. в день);
- метронідазол (флагіл, метрогіл та ін.) по 0,4-0,5 г 3 р. в день, тінідазол по 0,5-1 г 1 р. на добу;
- при паразитарному ураженні – приймають метронідазол, нітрофурани (фурадонін, ніфураксозид, фуразолідон в середніх дозах); вермокс по 1 табл. 2 р. в день, ворміл тощо.
Курс антиінфекційної терапії – 7 – 14 днів.
2.. Дезінтоксикаційна внутрішньовенна терапія (неогемодез 200-400 мл, 5% розчин глюкози 200-400 мл тощо).
3. Ефективне знеболення та корекція диспепсії (особливо нудот і блювання):
- парентерально спазмолітики, спазмоанальгетики: но –шпа 2% - 2,0 в/м, атропіну сульфат по 0,5 – 1,0 0,1% розчину, платифілін по 1-2 мл 0,2% розчину, баралгін 5мл в/м або в/в, фенікаберан, дуспаталін, ріабал тощо;
- засоби прокінетичної дії: метоклопрамід (церукал) по 2,0 0,05% розчину, аміназин 1,0 2,5% розчину (при блюванні); домперидон або мосаприд по 10-20 мг (1-2 табл.) 3 р. в день до їжі та ін.
4. Вітамінотерапія (аскорбінова кислота, вітаміни групи В, фолієва кислота тощо).
5. Седативні засоби: рослинні заспокійливі препарати (персен, фітосед, настоянка глоду та ін.), при недостатній ефективності – еленіум, тазепам тощо.
6. У другу половину стаціонарного лікування, у фазу затихаючого загострення, після закінчення курсу антиінфекційних препаратів призначають:
а) жовчогінні засоби залежно від типу вторинної біліарної дискінезії (див. реабілітаційно – профілактичне лікування);
б) починається курс фізіотерапевтичних процедур гальмівного чи тонізуючого типу (залежно від типу вторинної дискінезії), який завершується із закінченням стацлікування чи продовжується амбулаторно.
7. Для корекції супутньої малдигестії призначають ферментні препарати (фестал, дигестал, мезим, креон, панзинорм та ін.) після їжі; сорбенти (смекта, еспумізан) курсами до 7 днів;
8. Для профілактики дисбіозу після антибіотикотерапії призначають пробіотики (хілак форте, симбітер, біфі-форм, лактив-ратіофарм та ін.).
Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 553 | Нарушение авторских прав
|