АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Правила роботи з кульовим кататермометром

1. Спочатку визначають охолоджуючу здатність повітря. Для цього спиртовий резервуар приладу поміщають у стакан з гарячою

водою (65…70^оС) та витримують до того часу, поки спирт не заповнить 1/3 верхнього розширення капіляра кататермометра. Потім його виймають з води, витирають насухо та підвішують у точці дослідження на дерев’яний штатив. Внаслідок охолодження приладу спирт з верхнього розширення капіляра переходить в резервуар.

Секундоміром засікають час проходження стовпчика спирту через 38^оС та час досягнення 35^оС. Одержане значення записують. Вимірювання проводять 3…5 разів. Дані першого вимірювання як менш точні відкидають, а з тих, що залишилися знаходять середньоарифметичну величину часу охолодження.(А).

Одночасно термометром вимірюють температуру повітря в приміщенні на початку дослідження швидкості руху повітря (Т_п) та в кінці (Т_к).

2.Проводять розрахунок охолоджуючої здатності повітря за формулою:

де V- швидкість руху повітря, Н - величина охолодження кататермометра (індекс); середня температура 36,5^оС; мінус температура повітря приміщення на момент спостереження; 0,4 емпіричний коефіцієнт.

Одержані дані охолоджуючої здатності повітря використовують при розрахунку швидкості руху повітря.

Швидкість руху повітря в приміщенні вимірюють на протязі 3…4 днів кожного місяця. Час вимірювання: ранок (до початку роботи в приміщенні), о 18…19 год. (коли всі денні роботи закінчено).

Точки вимірювань: в зоні розміщення тварин та птиці – середина і причілкові частини приміщень. Зони вимірювань по вертикалі ті ж, що і при вимірюванні температури і вологості повітря.

Заняття 1.3 Гігієнічний контроль запиленості та загальної бактеріальної забрудненості повітря тваринницьких приміщень.

Мета заняття: 1.Ознайомити студентів з визначенням аерозольного пилу. 2.Засвоїти гігієнічні норми пилової забрудненості повітря. 3. Вивчити будову приладів і методику визначення пилової забрудненості повітря. 4. Засвоїти способи визначення мікробної забрудненості повітря.

В повітрі тваринницьких приміщень завжди знаходиться пил (тверді аерозолі) і найдрібніші краплини (рідкі аерозолі). В ньому значна кількість мікроорганізмів, які в основному містяться на пилинках або в краплинах.

Запиленість повітря приміщень подразнює слизові оболонки очей і верхніх дихальних шляхів, що призводить до кон’юнктивітів, катарів органів дихання. Одночасно з пилинками в організм тварин можуть проникати патогенні і умовно патогенні мікроорганізми, які викликають аерогенну інфекцію (пилову або краплинну).

Джерела пилу 1) вивітрювання грунтових порід, 2) подрібнення грунту, 3) спалювання палива, 4) різні виробничі процеси, 5) космічний пил, 6) радіоактивний пил, 7) квітковий пил, 8) чхання кашляння пирхання, мукання іржання тварин.

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 561 | Нарушение авторских прав