АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Гігієна вирощування телят у профілакторний період.

Час, що визначається виробленням в організмі теляти гуморалного (активного) імунітету становить 14- 20 днів. Пасивний (молозивний або клостральний імунітет) формується у перші 12 – 24 години життя приплоду, в результаті споживання повноцінного молозива матері. Для цього теля доцільно утримувати в боксі деннику разом із матір’ю хоч би протягом доби. За цей час теля ссе корову протягом 5-8 разів, що забезпечує утворення захисних чинників організму проти патогенних і умовно патогенних мікроорганізмів.

Телятам гіпотрофікам у перші години життя за 30 хв перед випоюванням першої порції молозива, з банки через соску доцільно дати 1,5 – 2 л 1%-вого розчину хлористого калію. Це забезпечує активізацію діяльності шлункових залоз, прискорення евакуації меконію і нормалізацію водно сольового обміну. Перед наступним вживанням молозива телятам слід випоювати підсолену (у вигляді 1%-вого розчину хлористого натрію) прокип’ячену і охолоджену до 35^оС воду.

Для утримання телят найпростіші клітки Еверса (1,2х1х1,2 м), які встановлюють на ніжках висотою 40 см. З 50-х років на Україні вирощували телят при знижених температурах. У профілакторіях телята знаходяться до 6 місячного віку. При переведенні телят з індивідуальних кліток у телятник, особливо коли раніше у ньому тримали молодняк різних вікових груп, у них часто виникають респіраторні захворювання. Процес реадаптації таких тварин проходить важко, супроводжується різким зниженням природної резистентності організму.

Телятники обладнуються груповими клітками на 10…20 телят площею, 1,1…1,5 м² на голову; з причілку будівлі передбачають приміщення для зберігання і приготування кормів, для інвентарю і підстилки, кубову. У поздовжніх стін влаштовують вигульні майданчики з твердим покриттям 8м² для корів і 5 м² на одну голову молодняка та 2м² на теля.

Контрольні запитання 1. Які основні системи утримання великої рогатої худоби? 2. Основні зоогігієнічні та ветеринарно – санітарні вимоги профілактики захворювань худоби? 3. Основні гігієнічні вимоги до утримання сухостійних корів? 4. Яке обладнання цеху отелення? 5. Гігієнічні вимоги і ветеринарно-санітарні правила утримання корів після отелення. 6. Основні ветеринарно-санітарні та зоогігієнічні вимоги при вирощуванні телят.7. Що таке “біологічний відпочинок”?

Заняття 6.2. Гігієна свиней

Мета заняття: 1.Вивчити проектуємі в Україні свинарські підприємства. 2. Ознайомитися з особливостями виробництва свинини на комплексах 3. Вивчити системи утримання свиней 4. Ознайомитися з гігієною клітково-батарейного утримання свиней 5. Уяснити гігієнічні вимоги до свинарників. 6. Пропрацювати основні розділи НТП (норм технологічного проектування) свиноферм.

В Україні проектуються свинарські підприємства - товарні репродуктори, відгодівельні, з закінченим циклом виробництва.

Функціонують, на частину запланованої потужності, комплекси по виробництву свинини з безперервним потоковим виробництвом. В Полтавській області до таких відноситься ЗАТ “Агрофірма Куйбишеве” Оржицького району де функціонує комплекс на 12 тис. свиней.

Одержання високої продуктивності на таких комплексах, в умовах адинамії, дефіциту природної інсоляції досягається при повноцінній і збалансованій годівлі й підтриманні оптимальних параметрів мікроклімату.

Системи утримання: б е з в и г у л ь н а та в и г у л ь н а, яка поділяється на станково-вигульну та вільно-вигульну.

Станково-вигульна система передбачає надання прогулянок на вигульних майданчиках і годівлю в “їдальнях”. Норми площі вигулів для кнурів-плідників – 10 м², свиноматок – 5-10, ремонтного молодняку – 1,5 відлучених поросят і поголів’я на відгодівлі – 0,8 м².

Вільно-вигульну систему застосовують при вільному виході тварин на вигульні майданчики й поверненні у станки.

Прогулянки свиней мають не лише фізіологічне значення (відбувається оксигенація організму, поліпшується перебіг окислювально-відновлювальних процесів підвищується здатність до відтворення, профілактуються захворювання кінцівок), а й санітарно гігієнічне, оскільки саме в цей період тварини звільняються від калу і сечі, завдяки чому приміщення не забруднюються екскрементами й шкідливими газами.

Безвигульна система має підлогово-станковий, клітково-батарейний, ярусний та інші варіанти утримання.

Технологічні рішення промислового вирощування свиней передбачають три способи утримання свиноматок і поросят: однофазовий, двофазовий і трифазовий. При однофазовому, поросят після відлучення вирощують в станках де вони народилися до здачі на м’ясокомбінат. Позитивне – зменшення інфікування і захворюваності, коротший термін відгодівлі.

Для двофазового характерно утримання поросят до 3-3,5 місячного віку в станках де вони народилися, а потім переводять в цех відгодівлі. Це викликає стресові явища, які знижують продуктивність, збереженість, збільшують захворюваність.

При трифазовому утриманні опорос відбувається в одному приміщенні, а поросят переводять у цех дорощування да вони знаходяться 60 або 80 діб до досягнення живої маси 36…38 кг. Далі тварин переводять у цех відгодівлі, де вони набувають маси 110 – 120 кг. Така система є стрес-фактором і не виключає поширення інфекційних захворювань, особливо при наявності хворих поросят –інкубатиків.

Гігієна клітково-батарейного утримання свиней дозволяє у 13 разів зменшити експлуатаційні витрати і санітарно-технічні роботи. Оскільки свиней утримують без руху (адинамія), велика увага надається ветеринарно-санітарному обслуговуванню, вдосконаленню систем вентиляції і каналізації. Годівлі з введенням мікро і макроелементів. Недоліком є металомісткість обладнання.

Гігієна кнурів полягає в груповому чи індивідуальному утриманні плідників. Підлоги в станках роблять міцними, не слизькими, водонепроникними.

Сучасні тенденції безвигульного утримання призводять до адинамії та гіподинамії а внаслідок цього захворюваність задніх кінцівок, легень, серцево-судинної системи, розладу відтворної здатності, скорочення термінів використання. В раціонах кнурів повинні бути зелені корми, в яких знаходиться фермент поліфенолксидаза, що поліпшує відтворну функцію. Статева активність кнурів під впливом кормів змінюється через 2-3 дні. А якість сім’я через 30…40 днів. Для забезпечення статевої активності й міцності кінцівок влаштовують моціон з швидкістю руху 2-3 км/год. При двохразовій прогулянці вони повинні проходити не менше 2 км. Це підвищує запліднюваність свиноматок на 7,4%. Міцніші стають суглоби і ратиці, краще виявляються статеві рефлекси.

Вирощування кнурів на елеверах (фр. Elivierе – виховання, вирощування) - це підприємства, що спеціалізуються на вирощуванні кнурів. Навпроти кожного станка лаз (0,7х0,8 м), який веде на вигульний майданчик.

НТП свиноферм включають слідуючі розділи: 1. Загальні вказівки де передбачено: типи і розміри ферм, зооветеринарні розриви до свиноферм, санітарні відстані між с/г підприємствами і іншими об’єктами. 2. Системи утримання свиней 3. Номенклатура ферм і структура стада свиней 4. Номенклатура будівель і споруд, склад приміщень і технологічні вимоги до них. 5.. Норми площ і розміри основних технологічних елементів будівель, споруд і приміщень. 6.Приблизні нормативи потреби і запасу кормів. 7.Норми потреби і запасу підстилки. 8. Норми потреби у воді і вимоги до водопостачання. 9. Нормативи виходу гною і вимоги до каналізації. 10. Норми виділення тваринами тепла, газів і водяних парів. 11. Норми параметрів внутрішнього повітря і вимоги до опалення і вентиляції приміщень. 12. Норми природного і штучного освітлення. 13. Технологічне обладнання і механізація виробничих процесів.

Експлуатаційні вимоги до будівельних рішень. Ворота і двері повинні швидко відкриватися і не мати порогів. Внутрішня висота повинна бути не менше 2,4 м. Вікна розміщують на висоті не більше 1,2 м від рівня підлоги. Огорожі станків решітчаста, висотою від 1 до 1,4 м. Щілинна підлога повинна бути рівною, горизонтальною, без механічних дефектів, не ковзкою при намоканні.

Подача свіжого повітря до свинарника в холодний період року 30 м³/год на 100 кг живої маси тварин. Допустимий рівень шуму 70 дБ.

Досвід вирощування свиней в США на “Фабриках свинини”

Виробнича лінія фабрики включає будівлі з накопичуючими бункерами для комбікормів і системою машин для годівлі, напування, видалення гною і забезпечення необхідного мікроклімату.

Все приміщення збирають з стандартних деталей: блоків фундаменту, опор щілинних підлог. Відділення для опоросів обладнано двома рядами по 30 станків в кожному, у яких відбувається шість опоросів у рік. Температура у відділенні 27^оС підтримується локальним підігрівом.

Поросних свиноматок тримають по 8 гол. В групових станках площею (2,7х4 м). В цьому відділі знаходиться два станки для профілактичних ветеринарних обробок свиноматок. Після 60 днів поросят тримають по 16 гол. у станку. При досягненні маси 95 кг відправляють на м’ясокомбінат.

Поросята народжуються з вісьмома зубами, а протягом 25 днів з’являється ще 16. У цей період тварини непокояться через свербіж у яснах, тому важливо в годівниці засипати підсмажене зерно ячменю, крейду, кісткове борошно. Поросятам слід вводити препарати заліза. Коли рівень гемоглобіну знижується до 4,25 починається відхід поросят. У хворих на анемію шкіра набуває сіро-брудного кольору, щетина скуйовджується, поросята перестають ссати молоко.

Приміщення для мінус-варіантів. Поросят, що відстали в рості (маса менше 4 кг) утримують в піг-бальї (профілакторії). Тут використовують спеціальні корми, застосовують ультрафіолетове і інфрачервоне опромінення. Змішування цих поросят з основними групами небезпечне в епізоотичному відношенні.

Санітарний режим і профілактика захворювань полягає у суворому контролі за епізоотичним станом і проведенні профілактичної роботи проти інфекційних і інвазійних захворювань. Обслуговуючому персоналу дозволяється вхід на ферму через спеціальний пропускник. На території ферми забороняється тримати собак і котів та інших тварин. Дезкилимки зволожені 2%-вим розчином їдкого натру.

Система ветеринарного захисту передбачає поділ ферми на дві зони: А – виробничу, Б – господарську. За 1000 м споруджують карантинне відділення. Територія огороджується парканом.

У спеціалізованих господарствах зростає захворювання тварин пов’язаних з порушенням обміну речовин, дією стрес-факторів, неоптимальними параметрами мікроклімату та годівлею. Тому профілактика набуває важливого значення у системі боротьби з інфекційними та незаразними хворобами свиней. Забороняється виготовляти комбікорми з сировини, що має 700 тис. мікробних тіл в 1 г. Корми тваринного походження, що мають мікробну забрудненість понад 500 тис. мікробних тіл в 1 г стерилізують або виготовляють з них гранульовані комбікорми. Після закінчення технологічного циклу приміщення очищають, дезінфікують і витримують за принципом “усе зайнято – усе пусто”.

Нестача йоду гальмує секрецію тироксину – гормону щитовидної залози.

Для підвищення загальної резистентності у необхідних випадках поросятам на другий день життя внутрішньом’язево вводять 4%-вий розчин глюкози з додаванням 30 % неспецифічного гамма-глобуліну або неспецифічної сироватки у дозі 5-7 мл на ін’єкцію і 30 – 50 мкг вітаміну В₁₂.

Контрольні запитання 1. Гігієнічна оцінка свинарських підприємств. 2. Системи і способи утримання свиней та їх санітарно-гігієнічна оцінка. 3. Особливості вирощування кнурів-плідників на елеверах. 4. У чому полягають особливості забезпечення мікроклімату для поросят сисунів. 5. Особливості утримання мінус-варіантів. 6. Які прийоми профілактують зниження стресу у відлучених поросят. 7. У чому полягає загальний санітарний режим тваринницьких підприємств. 8. Незаразні хвороби свиней, зумовлені дефіцитом макро і мікроелементів та вітамінів.

Заняття 6.3 Гігієна овець.

Мета заняття: 1. Ознайомитися з системами утримання овець. 2. Гігієнічні вимоги до приміщень для овець. 3.Гігієна годівлі та утримання овець. 4. Проведення окоту і вирощування ягнят. 5. Гігієна стриження, доїння, купання овець.

У вівчарстві застосовують пасовищну, пасовищно-стійлову, стійлово-пасовищну, та стійлову системи утримання овець.

Пасовищну систему практикують у високогірських районах, різновидністю якої є відгінна система.

Стійлово-пасовищна система найраціональніша і відповідає біологічним вимогам організму. Стійлова система практикується при обмеженні пасовищ на яких виганяють лише вівцематок для активного моціону.

У вівчарстві виділилися такі виробничі напрями: вовново-м’ясний; м’ясо-вовновий, смушково-молочний, вовно-молочний, овчинний, напівгрубововновий і грубововновий. Вівцеферми розміщують на відстані 500…700 м від населеного пункту. Вівцеферми можуть бути – племінними і товарними і складатися з таких приміщень і будівель: вівчарні з базами, сховища для силосу і сінажу, навіси для грубих кормів, внутрішньофермські шляхи, пункт штучного осіменіння, літні вигульні кормові майданчики, джерело водопостачання, ванну або душову для купання овець, стригальний пункт. Найкращі кошари прямокутної форми шириною 18 – 24 м. Огороджуючі конструкції повинні захищати тварин від атмосферних опадів, протягів, конденсату пари на стінах і стелі, забезпечувати необхідний температурний режим.

Співвідношення вікон до підлоги 1:20 чи 1:25. Підлога глинобитна. Вівчарні не опалюються. Вентиляція повинна забезпечувати повітрообмін 25м³ за годину на дорослу вівцю і 10 м³ на молодняк. Бази захищають тварин від вітру. Тут у холодну пору тварини перебувають більшу частину часу.

В кошарі обладнують 3 – 4 секції в яких утримують сакмани. Територію ферми озеленяють. Інтенсивність росту вовни залежить від наявності в кормах сірковмісних амінокислот (цистеїн, цистин, метіонін). Годівля овець просяною соломою спричиняє випадання вовни. Ковильна солома з насінням призводить до утворення чисельних ран і може навіть викликати перитоніт (ковилова хвороба). Недостача вітамінів і мікроелементів у кормах призводить до того, що ягнята ссуть і поїдають вовну, що призводить до закупорки пілоричної частини шлунка чи кишечнику.

Годують овець на свіжому повітрі з риштаків. Кітні вівцематки чутливі до потреби в кальції, фосфорі. Нестача кобальту, йоду, заліза, міді, марганцю, вітамінів. А, D, Е призводить до народження нежиттєздатних ягнят.

Не менше трьох разів на рік у овець розчищають і обрізають рогову капсулу копитець. З метою профілактики копитної гнилі біля входу до кошари встановлюють ванну з дезинфікуючим розчином (4%-вим мідним купоросом, 0,5%-вим креоліну) овець слід утримувати в кошарах при температурі близько 0^оС і відносній вологості 70%. При триманні у вологих приміщеннях вівці легко простуджуються у них виникає копитна гниль, погано росте вовна.

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 1118 | Нарушение авторских прав