АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Взяття проби грунту для дослідження.

Необхідно щоб проба була характерна для даного грунту. Для взяття проб використовують спеціальний бур або чисту гостру лопату. Перед взяттям проби з землі видаляють рослинність. Зразки грунту беруться під час сухої погоди з різної глибини. Пошаровий спосіб відбирання проб (через 20 см) на глибину 1 м має значення для вияснення давнини забрудненості грунту на основі переміщення з верхніх шарів у нижні хлоридів і інших продуктів мінералізації органічних речовин, фекальних мас і інших відходів.

Кожну пробу масою 2…3 кг поміщають в склянну банку з притертим корком, чистий мішечок, або загортають в подвійний шар паперу і прикріплюють етикетку з вказівкою дати, місця і глибини взяття проби.

В лабораторії вміст пакету розсипають тонким шаром на лист паперу, розкладаючи при цьому руками грудочки. Грунт висушують на повітрі. Для аналізу відбирають 0,5…1 кг, а решту залишають в запасі.

З грунту вибирають різні домішки, корені, комах, камінчики і інше. Всі домішки зважують, щоб визначити відсотковий вміст.

Визначення типу грунту і описування його зовнішніх властивостей, проводять розглядаючи зразки на папері і проводячи наступну класифікацію:

Кам’янистий грунт складається більш ніж на 50% з камінців різної величини;

1. Хрящовий грунт – величини зерен 2…7 мм;

2. Піщаний грунт – має більше 80% піску;

3. Супіщаний – не більше 80% піску;

4. Глинястий – більше 60% глини;

5. Суглинистий – не більше 60% глини;

6. Вапняковий – більше 50% вапна;

7. Крейдяний – більше 50% крейди;

8. Чорнозем – більше 20% гумусу;

9. Торф’яний.

Від величини механічного складу грунту, тобто величини часточок, залежить обмін повітря грунту з атмосферним або насичення його киснем для процесів окислення органічних речовин.

Для сортування грунту за величиною частинок застосовують набір сит з діаметром вічок 7; 4; 2; 1; і 0,3 мм.

Збирають набір так, щоб решітця щільно входили одне в одного, насипають 100 г повітряно-сухого грунту, закривають кришкою і ставлять піддон, обережно посіваючи пробу через увесь набір. Залишок на кожному ситі зважують і встановлюють відсотковий вміст.

1. На решеті 1 збирається крупний хрящ діаметром більше 7мм;

2. На решеті 2 збирається середній хрящ, діаметром 4…7 мм;

3. На решеті 3 збирається дрібний хрящ діаметром 2…4 мм;

4. На решеті 4 збирається пісок, діаметром 1…2 мм

5. На решеті 5 збирається пісок діаметром більше 0,3 мм;

6. На піддоні збирається дрібний пісок діаметром менше 0,3 мм;

Частина грунту. що пройшла крізь сито діаметром менше 1 мм називається “дрібноземом”. Після закінчення кожну порцію зважують і результати виражають у відсотках. Встановлюють тип грунту.

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 803 | Нарушение авторских прав