АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Визначення твердості води

Всі існуючі джерела води можуть бути нерівномірно забруднені. Поверхневі водойми забруднюються за рахунок змиву грунтів Підземні води, грунтові води, якщо вони не захищені водонепроникним шаром, можуть містити навіть патогенні мікроорганізми.

Органічні речовини у воді мінералізуються і від наявності мінеральних солей особливо магнію, кальцію і натрію залежить твердість води. Високий вміст у воді перечислених речовин змінює смакові якості води і несприятливо діє на процеси травлення. Наявність солей у воді надає їй тієї чи іншої твердості. Розрізняють: постійну (сульфатну) і загальну (усувну) карбонатну твердість води.

Ступінь твердості визначається в градусах. За один градус приймається вміст 10 mg оксиду кальцію в 1 л води. Твердість також вимірюється в міліграм еквівалентах на 1 літр – 1 мг/еквівалент відповідає 28 mg окису кальцію на 1 літр води.

Визначення твердості води Реактиви і обладнання: 1.Титрований 0,1 N розчин вуглекислого натрію (57,3 г хімічно чистого вуглекислого натрію розчинити в 1 л дистильованої води). 2. Титрований 0,1 N розчин соляної кислоти (густина 1,19 8,5 ml в 1 л води). 3. Титрований 0,1N розчин їдкого натру (4,5 г розчинено в 1 л дистильованої води). Суміш рівних кількостей титрованого розчину вуглекислого натру і титрованого розчину їдкого натру являє собою лужну суміш. Як індикатор використовують 0,25% розчин метилроту

Виконання аналізу. Взяти 100 ml досліджуваної води, прибавити 2 краплі індикатору метилроту. Титрувати 0,1N розчином соляної кислоти до появи слабо-рожевого забарвлення. Число використаних мілілітрів соляної кислоти, помножене на 2,8 (1 ml 0,1 N розчину соляної кислоти відповідає 2,8 mg окису кальцію), вказує на карбонатну тведість води, виражену в градусах. Після визначення карбонатної жорсткості в ту ж саму колбу з водою, що вже від титрована. Добавляють з бюретки 20 ml лужної суміші і кип’ятять протягом 1 хвилини. Остуджують. Потім доливають дистильованою водою до об’єму 200 ml розмішують і відфільтровують через паперовий фільтр 100 ml добавляють до фільтрату 2…3 краплі індикатора і титрують 0,1 N розчином соляної кислоти до слабо-рожевого забарвлення.

Кількість 0,1 N розчину соляної кислоти на 200 ml піде в два рази більше. Отримане число вирахувати з 20 (число ml 0,1N розчину соляної кислоти, що пішло на нейтралізацію 20 ml лужної суміші). Отримаємо ту кількість мілілітрів 0,1 N розчину соляної кислоти, що відповідає зниженню титру лугу лужної суміші, що використана на осадження солей кальцію і магнію. Отриману різницю перемножують на 2,8, що відповідає загальній твердості.

Постійна твердість. Визначається відніманням з градусів загальної твердості карбонатної.

Приклад. 1. На титрування карбонатної твердості використано 3,4 ml 0,1 N HCl помножити на 2,8 і дорівнює 9,52^о.2. В колбу налити 20 ml лужної суміші. Після кипіння на титрування 100ml фільтрату використано 6,9 ml 0,1 N розчину HCl, а на всі 200 ml повинно витратитися 6,9*2=13,8 ml.

Таким чином з 30ml лужної суміші залишилося не використаними 11,8 ml, а на осадження солей кальцію і магнію витрачено 20 – 13,8 = 6,2 ml. Загальна твердість буде рівна 2,8*6,2=17,36^о 3. Постійна твердість 17,36 – 9,52 = 7,84 ^о .

Сульфати, кількість яких у воді більше 500 мг/л, надають їй гірко – солоного смаку. Якщо сульфатів 1000…1500 мг/л вони негативно впливають на секрецію шлунково – кишкового тракту.

Заняття 3.3 Методи знезаражування води

Мета заняття: 1. Значення і способи знезаражування води. 2. Навчитися техніки хлорування води. 3. Засвоїти санітарні норми хлорування питної води.

Через воду передаються збудники заразних (черевний тиф, паратиф, лептоспіроз, туляремія) і ряду незаразних хвороб. Методи очистки води (відстоювання, фільтрація, коагуляція) дозволяють вилучити з неї яйця гельмінтів, і лише 99,5% бактерій чим обумовлено необхідність проведення додаткових заходів, спрямованих на знезараження води.

Способи знезаражування води - фізичні (безреагентними) та хімічні (реагентними) методами.

До фізичних методів належать: кип’ятіння, використання ультрафіолетових променів, ультразвуку тощо.

З хімічних методів застосовують хлорування, озонування, знезараження іонами срібла та ін. Найбільшого поширення, особливо у сільській місцевості, набуло хлорування. Для цього застосовують газоподібний хлор або хлорне вапно. Яке одержують шляхом насичення гашеного вапна газоподібним хлором.

3Ca(OH)₂ +Cl₂ = Ca(OH)₂ + 2CaCl₂ + Ca(OCl)₂ + H₂O

Активна частина його – гіпохлорид кальцію – Ca(OCl) У воді при наявності вуглекислого газу утворюється хлорнуватиста кислота

Ca(OCl)₂ + H₂O + CO₂ = Ca(OH)₂+ 2 HOCl

Хлорнуватиста кислота легко дисоціює На іони хлору та кисню, які проявляють бактерицидну дію:

2HOCl = O⁺ + H₂O + 2Cl^-

Хлорування води здійснюється в такій послідовності: визначення хлорпотреби води, залишкового хлору у хлорованій воді і, якщо необхідно воду дехлорують.

1. Визначення вмісту активного хлору у хлорному вапні.

Під впливом факторів зовнішнього середовища (СО₂, волога, світло, температура тощо) хлорне вапно швидко розщеплюється і втрачає хлор. Тому перед застосуванням необхідно перевірити у вапні вміст активного хлору у відсотках. Якщо його вміст менше 20%, то таке вапно для хлорування не придатне.

Хлорують воду 1% ним розчином хлорного вапна. Принцип визначення активного хлору грунтується на тому, що він у кислому середовищі витісняє з йодистого калію еквівалентну кількість вільного йоду, який відтитровують розчином гіпосульфіту натрію.

Реактиви: 1% розчин хлорного вапна, 10% розчин йодистого калію, 25% розчин сірчаної кислоти, 1 % розчин йодистого калію, 0,01 N розчин гіпосульфіту натрію (2,48 г гіпосульфіту розчиняють в 1 л дистильованої води; 1 мл такого розчину відповідає 1 мл 0,01 N розчину хлору, що рівноцінно 0,355 мг хлору).

Хід аналізу. Готують 1 % розчин хлорного вапна. Для цього з різних місць діжки, чи мішка беруть середню пробу – 100 г, ретельно перемішують, наважку 1г розтирають у фарфоровій ступці, а потім розчиняють в 100 мл дистильованої води. Вміст колби перемішують і залишають, закривши пробкою, для відстоювання (не менше години). Після цього 1 мл освітленого розчину хлорного вапна наливають у колбочку, додають 20 мл дистильованої води, 1 мл 25% розчину сірчаної кислоти, 2 мл 10 % розчину йодистого калію, 5…6 крапель 1%-ного розчину крохмалю.

Вміст колби ретельно перемішують. При цьому хлор у кислому середовищі витискує еквівалентну кількість йоду, який при сполученні з крохмалем надає розчину синього забарвлення. Вміст колби титрують розчином гіпосульфіту натрію, до повного знебарвлення. По кількості витраченого на титрування гіпосульфіту

натрію розраховують кількість виділеного йоду і вміст активного хлору за формулою: Х =А*0,355*100*100/1000.

Де Х – вміст хлору в досліджуваному хлорному вапні, %;

А – кількість гіпосульфіту натрію, що витрачено на титрування, мл;

0,355 – кількість хлору, що сполучилася з 1 мл 0,01 N розчину гіпосульфіту натрію; mg. 100 – переведення вмісту хлору у 100 мл приготовленого розчину хлорного вапна; 100 – переведення вмісту хлору у 100 г хлорного вапна; 1000 – переведення грамів у міліграми;

2. Визначення хлор потреби води.

Хлорпотреба води – це сумарна кількість активного хлору, яка необхідна для надійного знезараження даної води. Надійним вважають таке знезараження, коли після 30 хвилинного контакту хлорного вапна з водою у воді знаходять залишковий хлор.

Для визначення хлорпотреби використовують вище згадані реактиви: у три колби з плоским дном наливають по 200 мл досліджуваної води. В кожну з них піпеткою на 1 мл вносять краплями 1%-й розчин хлорного вапна: у першу колбу – краплю, другу – дві, у третю – три краплі вміст колб перемішують і залишають у спокою на 20 – 30 хв. Після цього в кожну колбу доливають 1 мл 25% -ного розчину H₂SO₄, 2мл 10% розчину йодистого калію та 20 крапель 1%-ного розчину крохмалю. При наявності у воді вільного залишкового хлору вміст колби набуває синього забарвлення, а інтенсивність буде свідчити про його кількість.

Для визначення хлорпотреби беруть колбу, де найменша інтенсивність забарвлення, розрахунок роблять за формулою:

Х = а*5б

Де Х - кількість 1%-го хлорного вапна, необхідного для знезаражування води (хлорпотреба) мл;

а - кількість крапель 1%-ного розчину хлорного вапна, внесеного у дану колбу(200мл);

б –кількість крапель 1 %-ного розчину хлорного вапна, яка міститься в 1мл. для цього набирають 1 мл розчину у 1- мл піпетку і, тримаючи її вертикально підраховують кількість краплин, якщо відомо, що вода небезпечна у епізоотичному і епідеміологічному відношеннях, то використовують підвищені дози.

Активного хлору – 10… 20мг/л при контакті з водою 15 хв, без попереднього визначення хлорпотреби.

3. Визначення залишкового активного хлору у хлорованій воді Надійно знезаражена та вода, яка після 30 хвилинного контакту з розчином хлорного вапна містить залишкового хлору 0,2…0,3мг/л,

допускається його вміст у хлорованій воді 0,5мг/л.

Для визначення кількості залишкового активного хлору у колбу наливають 200 мл хлорованої води, додають 2 ml 10% розчину йодистого калію, 1 ml 25% розчину сірчаної кислоти, 20 крапель розчину крохмалю. Вміст колби набуде синього забарвлення, після чого його потрібно відтитрувати 0,01 N розчином гіпосульфіту натрію до повного знебарвлення. Розрахунок кількості залишкового хлору за формулою Х=а*5*0,355,

Де Х –кількість залишкового хлору в 1 ml води, мг; а кількість 0,01 N розчину гіпосульфіту, витраченого на титрування 200 мл води, мл; 5 – коефіціент переведення об’єму води до одного літра; 0,355 – кількість активного хлору, якому відповідає 1 мл 0,01 N розчину гіпосульфіту, мг.

В польових умовах, користуючись мілілітровою піпеткою, можна визначити залишковий хлор за формулою:

Х = а*5 *0,355/б

Де – Х – кількість залишкового хлору,мг/л:,

а – кількість крапель 0,01N розчину гіпосульфіту, витраченого на титрування 200 мл води;

б кількість крапель в 1 мл гіпосульфіту натрію;

5 і 0,355 ті ж позначення, що і у попередній формулі.

4. Дехлорування хлорованої води

Якщо хлорована вода містить більше надлишкового хлору, ніж 0,5 мг/л, то її дехлорують, що здебільшого здійснюють гіпосульфітом натрію.

Для дехлорування використовують вміст колби, де найбільш інтенсивне синє забарвлення (див. визначення хлорпотреби води) Для цього вміст колби титрують 0,01N розчином гіпосульфіту натрію до повного знебарвлення, розрахунок кількості гіпосульфіту, необхідного для дехлорування води, роблять за формулою:

Х=(а*5*0,355)-0,5/0,355*2,48

Де Х – кількість гіпосульфіту натрію (порошкоподібного), необхідного для дехлорування 1 л хлорованої води, мг;

2,48 – кількість гіпосульфіту, що міститься у 1 мл 0,01N його розчину, мг;

0,5 – допустимий вміст залишкового хлору у воді після хлорування

а, 5 і 0,355 – див. попередні формули.

Після визначення кількості гіпосульфіту на 1 л хлорованої води роблять розрахунок на всю хлоровану воду.

Заняття 3.4. Виїзд на водойми ферми учгоспу

Мета заняття: Дати санітарно- гігієнічну оцінку водозабезпечення сільськогосподарських тварин і системи напування.

Питання для вирішення:1.Система водопостачання і напування тварин взимку і влітку 2. Системи водозабору і зберігання води(глибина, дебіт, вид башти наявність санітарних зон. 3. Температура і фізичні властивості води. 4.Типи автонапувалок.

Проводиться відбирання середніх проб грубих. Соковитих концентрованих, кормів і кормових добавок, що використовуються в учгоспі для відпрацювання лабораторних аналізів в навчальних аудиторіях.

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 790 | Нарушение авторских прав