 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Зміст теми заняття. Проміжний мозок, diencephalon, займає проміжне положення між кінцевим та середнім мозком; розташований під мозолистим тілом і склепінням; по боках зростається
Проміжний мозок Проміжний мозок, diencephalon, займає проміжне положення між кінцевим та середнім мозком; розташований під мозолистим тілом і склепінням; по боках зростається з півкулями великого мозку. Порожниною, diencephalon, є III-й шлуночок. Найбільш вдалим з філогенетичної точки зору є розподіл проміжного мозку на дві основні частини: 1) дорсальну (філогенетично молодшу) -talamencephalon - центр аферентних шляхів; 2) вентральну (філогенетично - старішу) - hуpotalamus - вищий вегетативний центр. Згідно такому розподілу talamencephalon в свою чергу складається з трьох частин: таламуса, епіталамуса та метаталамуса. Таламус (згір’я), thalamus, являє собою велике, утворене скупченням сірої речовини, тіло, яке виглядає як горб на бічній стінці III шлуночка. В таламусі розрізняють передній вузький кінець (тут розташований невеликий передній горбок, tuberculum anterius talami) і задній стовщений кінець, який закінчується подушкою таламуса, pulvinar talami. Відпрепарований таламус, завдяки описаним особливостям, має яйцеподібну форму. У таламуса тільки дві вільні поверхні (верхня і пресередня), іншими (нижньою і бічною) він зрощений з іншими частинами мозку. Верхня поверхня вкрита тонким шаром білої речовини. У латеральному відділі вона обернена в порожнину бічного шлуночка, відокремлюючись від сусіднього з нею хвостатого ядра борозною, в якій проходить стрічка таламуса, tаеnіа thalami. Пpисередня поверхня таламуса вкрита тонким шаром сірої речовини, розташована вертикально і обернена в порожнину III шлуночка, утворюючи його бічну стінку. Зверху вона відмежовується від дорсальної поверхні таламуса за допомогою білого кольору мозкової смуги таламуса stria medullaris thalami. Ця смуга є продовженням нервових волокон склепіння; вона переходить ззаду в повідцевий трикутник і далі - в повідець епіталамуса. Обидві присердні поверхні таламусів з’єднані між собою невеликим міжталамічним злипанням, аdgesio interthalamica, яке розташоване майже посередені. Бічна поверхня таламуса межує з внутрішньою капсулою, сарsulа іnternа, Нижня поверхня таламуса прилягaє до ріжок мозку, з якими він зростається. Функціональна роль таламуса є дуже значною. В таламусі нараховують більш ніж 40 ядер, велику кількість синапсів. За допомогою функціонально взаємопов’язаних таламокортікальних і кортікоталамічних зв’язків таламус впливає на кору півкуль великого мозку, а кора впливає на нього. Розрізняють 5 функціональних груп ядер таламуса: 1) чутливі транслюючі ядра; 2) рухові транслюючі ядра; 3) транслюючі ядра ретикулярної формації; 4) транслюючі ядра лімбічної системи; 5) асоціативні (ектокортикальні) транслююючі ядра. Окрему групу складають ядра подушки, pulvinar. Найчастіше ядра подушок згадують як підкіркові зорові центри. Ядра вентролатеральної групи загалом відповідають за трансляцію імпульсів загальної чутливості. Ураження цих ядер призводить до втрати больової, температурної, тактильної, пропріоцептивної чутливості на протилежній половині тіла людини; а подразнення - до зниження порогу больової чутливості і до появи в протилежній половині тіла людини таламічного болю. Неспецифічні ядра таламуса пов’язані з ретикулярною формацією і з структурами екстрапірамідної системи. Під подушкою таламуса розміщені складові частини метаталамусу (зазгір’я), metathalamus, у вигляді довгастих незначної величини, білого кольору горбків - присереднього колінчастого тіла, соrpus geniculatum mediale, і бічного колінчастого тіла, соrpus geniculatum laterale. В товщі кожного з цих горбків розміщений доcтатньо складний комплекс ядер сірої речовини. Присереднє колінчасте тіло (разом з іншими горбками lamina tecti середнього мозку) є підкірковим центром слуху (в ньому закінчуються волокна lemniscus lateralis). Бічне колінчасте тіло (разом з pulvinar talami і верхнім горбком lamina tecti середнього мозку) становить підкірковий центр зору. Епіталамус (надзгір’я) розміщений позаду таламуса; до нього відносяться: повідцеві трикутники повідці та шишкоподібна залоза. Strіае medullares обох таламусів прямують назад і утворюють на тому та на іншому боках трикутне розширення - повідцевий трикутник, trigonum habenulare. Від трикутника відходять повідець, habenula, який з’єднується з повідцем протилежного боку за допомогою спайки повідців, соmmissura habenularum, і прикріплюються до переднього кінця шишкоподібної залози glandula pinealis. Свого часу Р. Декарт вважав шишкоподібну залозу відповідальною за регуляцію добових ритмів (день - ніч) у людини. В місці прикріплення повідців до шишкоподібної залози утворюється спайка повідців, соmmissura habenularum. До вентральної поверхні переднього кінця шишкоподібної залози підходить мозкова пластинка, яка, згинаючись назад, продовжується в lamina tecti середнього мозку. Потовщена ділянка її вигину становить задню спайку, соmmissura posterior. Гіпоталамус (підзгір’я) hipotalamus, в широкому розумінні, об’єднує структури розміщені під гіпоталамічною борозною, sulcus hipotalamicus. Ці структури мають різний генез. Частина об’єднана під назвою зорова частина нейрогіпофіз, зорове перехрестя, зоровий шлях, формуються за допомогою diencephalon. Сoсoчкове тіло, соrpus mamillare, і підталамус, subthalamus, формуються за рахунок diencephalon. Підталамус є прилеглою до таламуса ділянкою, через яку проходять різні шляхи до таламуса, зокрема всі шляхи, що входять до складу присередньої петлі, lemniscus medialis. Окаймляють підталамус чорнe та червоне ядра середнього мозку. Верхівка сірого горба витягується в вузьку порожнисту лійку, іnfundibulum, на сліпому кінці якої розташований гіпофіз, hypophysis. Гіпофіз є залозою внутрішньої секреції і складається з двох часток: передньої, побудованої з залозистої тканини, нейрогіпофіза, neurohypophysis. Ядра гіпоталамічної ділянки пов’язані з гіпофізом за допомогою волокон гіпоталамо-гіпофізарного шляху, tractus hypotalamohypophysialis, і горбоково-лійкового шляху, tractus tuberoinfundibularis. Надзорове ядро, nucleus supraopticus, утворене тілами специфічних нейронів, які продукують за рахунок нейросекреції гормон вазопресин. Призорове ядро гіпоталамуса, nucleus supraopticus, утворене тілами нейронів, які продукують гормон окситоцин. Гормони прямують за напрямом аксонального току і потрапляють в кровоносні капіляри нейрогіпофіза. Проміжний мозок у новонароджених розвинутий відносно сильно, багато з його волокон мієлінізовані. В перші місяці життя відбувається мієлінізація ядер таламуса. Після народження у найбільшому ступені розвиваються латеральні ядра таламуса, розширюються зв'язки між таламусом та іншими відділами мозку. Дозрівання ядер гіпоталамуса відбувається до 2-4 років. Півкулі великого мозку у новонародженого і у всі періоди постнатального життя різко переважають над іншими частинами центральної нервової системи. Рельєф півкуль продовжує ускладнюватися до 7 років. Відносно сильно розвинуті у новонароджених скроневі частки і частини нюхового мозку, слабше розвинуті лобові частки і мозолисте тіло. Кора великого мозку у структурному відношенні ще не повністю диференційована. Перші ознаки мієлінізації нервових волокон у півкулях відмічаються на 9- му місяці внутрішньоутробного розвитку. У перші 3 місяці після народження відбувається дозрівання рухових шляхів, і до 6 місяців мієлінізація розповсюджується на чутливі нервові шляхи. Дозрівання кіркових структур в основному завершується до 2-3 років, однак вельми вірогідно, що цей процес продовжується і в наступні періоди дитячого віку. Третій шлуночок. Третій шлуночок, ventriculus tertius, який утворює порожнину, diencephalon, являє собою щілиноподібний простір, що лежить у серединній площині i обмежений присередніми поверхнями таламусів, Він заповнений спинномозковою рідиною і сполучається спереду (праворуч і ліворуч) через міжшлуночкові отвори, foramen interventriculare, з бічними шлуночками; ззаду за допомогою водопроводу середнього мозку - з IV шлуночком. Верхню стінку третього шлуночка становлять епітеліальна пластинка IIІ шлуночка, lamina epithelialis ventriculi tertii (залишок тонкої стінки ембріональної нервової трубки), і судинний прошарок, telа сhoroіdеа. У просторі між обома пластинками, виповненому пухкою сполучною тканиною, проходять по обох боках серединної лінії дві внутрішні вени великого мозку, vv.іnternae cerebri. Останні у передніх відділах telа сhoroіdеа збирають кров з невеликих таламосмугастих вен (v. talamostriata superior et inferior), вен прозорої перегородки (v. anterior septi pellucidi, v. posterior septi pellucidi), і вен судинного сплетення (v. сhoroіdеа superior et inferior), в задніх відділах зливаються в одну вену - велику вену великого мозку (вену Галена), v. magna cerebri (vena Galeni). Telа сhoroіdеа III шлуночка з боків прикріплена до парної стрічки таламуса, tаеnіа talamі. Від вентральної пластинки telа сhoroіdеа у глиб порожнини IIІ шлуночка, вдається ряд ворсинок, які і утворюють судинне сплетення IIІ шлуночка, рlехus сhoroіdеus ventriculi tertii. В передніх відділах рlехus сhoroіdеus через міжшлуночковий отвір переходить в судинні сплетення бічних шлуночків. Спереду від telа сhoroіdеа і над міжшлуночковим отвором в бічній стінці проміжного мозку розташований маленький (розміром з шпилькову голівку) вузлик - підсклепінний орган, оrganum subfornicale. Цей орган є дуже складним за будовою і відноситься до циркумвентрикулярної системи, яка регулює тиск і склад спинномозкової рідини. Завершуючи розгляд будови верхньої стінки III шлуночка слід зазначити, що поверх telа сhoroіdеа лежить тіло склепіння і мозолисте тіло. Нижню стінку (дно) ІІІ шлуночка утворюють: substantia perforata posterior, почасти передні відділи ніжок мозку, соrроrа mamillaria, tuber cinereum, infundibulum, сhiasma оpticum. Нижня стінка має дві заглибини: задню - закуток лійки, recessus infundibuli (який є порожниною проксимального кінця лійки); передньо-надзоровий закуток, recessus infundibuli (розташований над зоровим перехрестям). Задню стінку III шлуночка становлять: соmmissura habenularum, соmmissura posterior і отвір водопроводу середнього мозку, ареrtura aqueductus mesencephali. Задня стінка має дві заглибини: шишкоподібний закуток, rесеssus pineale, і надшишкоподібний закуток, recessus suprapineale. Передню стінку III шлуночка утворюють: кінцева пластинка, lаminа terminalis, стовпи склепіння, соlumna fornicis, i перекинута впоперек відразу спереду їх передня спайка, соmmissura anterior. Дві бічні стінки III шлуночка становлять присередні поверхні таламусів. Рекомендована література. Основна: 1. Привес М.Г. и соавт. "Анатомия человека", С.П. Из-во "Гиппократ". 1998. 2. Сапин М.Р. (ред.) "Анатомия человека"., М.Медицина. 1987г. Синельников Р.Д., Синельников Я.Р. "Атлас анатомии человека" М: Додаткова: 1. Л.Р.Матещук-Вацеба. "Нормальна анатомія". Навчально-методичний посібник. Львів. "Поклик сумління". 1997г. 2. І.І.Бобрик, В.Г.Черкасов. Сучасні аспекти, функціональної анатомії центральної нервової системи, Київ – 2001. Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 916 | Нарушение авторских прав |