 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
IV. Зміст навчального матеріалу. Післяпологова інфекція — це септична інфекція рани, яка відрізняється особливостями, пов'язаними з анатомією жіночих статевих органів і їх функціональним
Післяпологова інфекція — це септична інфекція рани, яка відрізняється У розвитку септичної патології післяпологового періоду має місце не тільки бактеріальна інфекція (асоціації аеробних і анаеробних бактерій), але й активізується вірусна, мікоплазмена, хламідійна інфекція, якщо вагітна жінка є її носієм. У патогенезі післяпологових інфекцій вирішальну роль складають питання про взаємовідносини макроорганізму і мікрофлори. Велике значення має характер мікроорганізмів — їх вірулентність, темп розмноження, ступінь активності. Несприятливі фактори перебігу вагітності (анемія, гестоз, пієлонефрит, кольпіт) і пологів (оперативне втручання, слабкість пологової діяльності, травми пологових шляхів, велика крововтрата) значно погіршують захисні функції організму. Шляхи розповсюдження інфекції: кровоносний, лімфатичний, рідко — міжклітковим простором, буває комбінований гематогенно-лімфогенний, ін-траканалікулярний. Наукові дослідження останніх років змінили уявлення про патогенез сепсису. Встановлено, що тільки у 45—48 % хворих є клінічні вияви сепсису як
Сучасна концепція патогенезу сепсису має розходження з колись існуючими поглядами, які вбачають головну причину тяжкості стану в існуванні бактерій у крові. Існуюча інфекція запускає механізм запального каскаду. Імунологічний статус с активним співучасником аутодеструктивного процесу. Септичний "аутоканібалізм" — поняття, яке було введене для опису метаболізму хворої з сепсисом (по К. Вопе, 1994 р.). Грампозитивні бактерії продукують екзотоксин. Екзотоксин — це білок, що має антигенні властивості. Він може адсорбуватись на клітинах організму, легко прищеплюється та знищується виробленням антитіл. Для організму це легка та звичайна справа. Грамнегативні збудники здійснюють свій шлях головним чином крізь ендотоксин, на який імунореактивна система негайно відгукується випуском цитокінів — головних медіаторів поліорганної недостатності. До цитокінів відносять: ТКР2 (туморальний некротичний фактор, або кахектин), оксид азоту (N0), різноманітні ейкосаноїди (простагландини, лейкотреїни), фактори, активізуючі тромбоцити (РАТ), інтерлейкіни. Поки цитокіни в малій кількості, вони знаходяться в місці руйнування і не мають загального впливу (медіатори захисту). При насиченні їх в організмі виникає загальна гіпертермія, підвищення метаболізму, лейкоцитоз. Потім починається стан, який має назву синдрому системної запальної відповіді. При виробленні цитокінів з'являються антицитокіни (вони виникають як рецептори розчинення) або інші цитокіни з протилежними властивостями. Такий стан в організмі називають загальним протизапальним синдромом (ЗПС), найбільш виразним проявом якого має бути імунодефіцит і ареактивність. Антагонізм цих двох синдромів дає змішаний антагоністичний синдром (ЗАС), основним проявом якого є поліорганна недостатність і апаптоз — функціональна загибель клітини. Найбільше визнання знайшла термінологія, запропонована у 1991 р. на погоджувальній конференції колегії лікарів та товариства критичної медицини. Сучасним загальновизнаним є термін "Зуяїетіс Іпйттаіогу Кезропзе Зупсігот — 8ІК8", або синдром системної запальної відповіді — ССЗП. ССЗП може виникати на будь-якому етапі розвитку запального процесу. Дата добавления: 2014-11-24 | Просмотры: 887 | Нарушение авторских прав |
бактеремії. Клінічно неможливо диференціювати патологічний статус, обумовлений генералізацією інфекції, від змін, викликаних продуктами розпаду тканин.