АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Бройтигам В., Кристиан П., Рад М. 11 страница

Велике значення для травлення і засвоєння поживних речовин — джерел енергії — має чіткий розпорядок у прийманні їжі. Інтерва­ли між прийняттям їжі мають бути не меншими і не більшими ніж З, 5...4 год. Якщо дитина регулярно в ті самі години їсть, то умов­норефлекторне виділення соків у неї починається ще до приймання їжі, що значно активізує процес травлення. Навпаки, в разі неси­стематичного приймання їжі кількість соків, що виділяється трав­ними залозами, значно менша: всі умовні рефлекси на час харчу­вання не виявляються. Іноді діти, які зголодніли, не чекають зви­чайного часу обіду або вечері, а щось на ходу «перехоплюють». Кількість їжі, яку вони при цьому з’їдають, виявляється недостат­ньою для задоволення потреб організму. Така шкідлива звичка порушує нормальний режим харчування, оскільки це погіршує апе­тит під час наступного прийняття їжі.

Ще однією умовою режиму харчування є помірність його. Над­мір їжі дуже шкідливий для дитячого організму. Переїдання при­зводить до розвитку різних захворювань (наприклад, ожиріння), а також знижує розумову діяльність дитини. При складанні раціо­нів харчування слід враховувати, що їжа має бути достатньою за кількістю, поживною і смачною.

Поживна цінність різних харчових продуктів. Кожний продукт харчування має особливості, пов’язані з його хімічним складом. Розрізняють продукти рослинного і тваринного походження. Рос­линна їжа є переважно вуглеводною, тобто має у своєму складі багато вуглеводів і мало білків. Тваринна їжа, навпаки, містить багато білків, а вуглеводів дуже мало або й зовсім не має їх. Знання властивостей того чи іншого продукту дає змогу якомога раціональніше використовувати його.

Найбільша кількість білків міститься в м’ясі, рибі, яйцях. Для дітей рекомендуються нежирні сорти м’яса. Багато білка містять різні молочні продукти. Проте і в продуктах рослинного походжен­ня також є білки. Особливо багато їх у бобових (боби, квасоля, горох, сочевиця, соя). Вуглеводи людина дістає, вживаючи хліб, крупи, картоплю й цукор.

Жири організм дістає з рослинного і вершкового масла, сала. Багато жиру є в м’ясі, сирі, яйцях, сметані.

Норми харчування. Норми харчування людини залежать від її віку, професії, способу життя. При фізичній праці норми харчуван­ня вищі, оскільки їжа для нашого організму є основним джерелом енергії. Отже, чим більше енергії витрачає організм, тим більше їжі потрібно для покриття енергетичних витрат.

Види енергії, з якими пов’язана діяльність організму, різно­манітні: електрична, хімічна, механічна, енергія руху молекул. Загальна енергетична цінність їжі умовно вимірюється кілоджоу­лями.

При складанні норм харчування для дітей слід враховувати та­ке. їжа дітей повинна мати відносно більшу енергетичну цінність, оскільки на кожен кілограм маси тіла дитині потрібна більша кіль­кість енергії, ніж дорослій людині. Наприклад, дитині у віці до 1 року на 1 кг маси тіла за добу треба 460,5 кДж; дитині молод­шого шкільного віку — 293,1; юнакові 18 років — 209,3 кДж.

Проте задовольнити потребу організму в енергії — це ще дале­ко не все. Наприклад, людині досить з’їсти 1,5 кг білого пшенич­ного хліба, щоб дістати 14 235 кДж. Така одноманітна їжа не може задовольнити потреби організму: йому потрібна різноманітна тваринна й рослинна їжа, яка містить у необхідних кількостях біл­ки, жири і вуглеводи (табл. 11).

Добовий раціон. Організм, що росте, потребує щодня чотирира­зового харчування. Добовий раціон слід розподілити так: сніда­нок — 20...25%, другий сніданок—10...15, обід — 45...50, вечеря —

20...25% добової кількості їжі. Визначаючи норми харчування і складаючи раціон харчування, враховують вік дитини, масу її тіла, енергетичну цінність продуктів, їхні смакові якості та ін. Тільки таке точне врахування складу, якості і кількості поживних речовин в продуктах харчування забезпечує покриття всіх енергетичних витрат організму, що росте.

У невеликих школах при складанні меню не завжди враховують потрібну кількість і якість їжі. А втім учитель, який відповідає за здоров’я дітей і організовує харчування, зобов’язаний знати хоча б орієнтовні дані про енергетичну цінність окремих страв. Наприклад, повна тарілка м’ясного супу містить 837,4... 1256 кДж, повна тарілка молочного супу—1591,0...1716,6, м’ясна страва з гарніром — 2093,4...2512,1, овочеві страви — 837,4...1674,7, склянка компоту або киселю — 418,7...628,0 кДж.

Значення різноманітності їжі. Різноманітна їжа — це їжа, яка складається з різних продуктів рослинного і тваринного по­ходження. Тільки така їжа відповідає потребам організму, що рос­те, оскільки вона містить необхідну кількість білків, жирів, вугле­водів, мінеральних солей і вітамінів. Чим різноманітніша їжа за складом, тим краще засвоюється вона організмом.

Меню для дітей треба продумувати заздалегідь, враховуючи їх­ні вікові особливості і потреби в харчуванні. Для збудження апе­титу діти не потребують гострих приправ, таких як гірчиця, перець. Зате для них треба включати в меню квашену капусту, овочеві салати, вінегрети і т. ін. Дуже корисні страви з молока, молочних продуктів і круп. Обов’язковою умовою повного засвоєння пожив­них речовин є смакові якості їжі. Вживання тих самих страв з дня на день призводить до одноманітності раціону харчування, різко зменшує апетит і знижує виділення травних соків.

Харчування дітей влітку і взимку дещо відрізняється. У зимо­вий період при низьких температурах організм дитини витрачає більше енергії. Тому їжа дитини в цей період повинна мати більшу енергетичну цінність. Влітку при високій температурі навколиш­нього середовища рекомендується їжа, яка містить легкозасвою­вані, необхідні для організму поживні речовини, оскільки діяль­ність травних залоз в дітей у спеку різко знижується, кількість травних соків недостатня. Легкозасвоюваною є, наприклад, молоч­но-рослинна їжа. Молочна їжа містить усі необхідні для нормаль­ного росту і розвитку дітей поживні речовини, а в рослинній, крім того, багато вітамінів, мінеральних солей і клітковини, яка поси­лює перистальтику кишок. Зловживання влітку жирною і м’яс­ною їжею може призвести до застою її в шлунку, кишках, що ви­кликає бродіння, гниття, а нерідко й розлади діяльності травного каналу.

Фізіологічне значення трьох страв. Обід дитини, як і дорослої людини, має складатися з трьох страв. Фізіологічне значення пер­шої, другої і третьої страви для організму людини було вивчено в лабораторії І. П. Павлова.

Перша страва — це різні супи. Вони містять багато сокогінних речовин. Особливої харчової цінності супи не становлять, вони «готують» шлунок до прийняття другої страви. Сокогінні речовини всмоктуються крізь стінки шлунка в кров і розносяться по всьому організму. Вони підходять до залоз шлунка, спричинюючи поси­лену секрецію їх.

Друга страва найбільш поживна. Це варене, смажене й тушко­ване м’ясо або риба з різними гарнірами. Перетравлювання цієї їжі потребує великої кількості в травному каналі ферментів, що розщеплюють білки, жири і вуглеводи.

Третя страва — це сирі фрукти, киселі, компоти, соки. Вона корисна тим, що містить багато вітамінів.

Організація харчування в школі. Про правильну організацію харчування школярів повинні дбати не тільки сім’я, батьки, а й школа, вчителі. У невеликих школах, де немає шкільних лікарів, за організацію харчування учнів класу відповідає вчитель.

У школі має бути буфет, який забезпечує школярів гарячими сніданками. Енергетична цінність шкільних сніданків звичайно ста­новить 1200... 1600 кДж. Щоб робота буфету була організована правильно, особи, які відповідають за приготування їжі, повинні складати меню гарячих сніданків на тиждень з урахуванням харак­теру діяльності дітей, пори року. На гарячий сніданок передбача­ються дві, а на обід (для груп з подовженим днем) — три страви.

Прищеплення гігієнічних навичок дітям у зв’язку з прийняттям їжі. Діти молодшого шкільного віку приходять до школи з різним рівнем гігієнічних знань, умінь і навичок. Завдання вчителя —• закріпити вже набуті корисні гігієнічні навички, розвинути нові. Неодмінною умовою для привчання дітей молодшого шкільного віку до культури поведінки за столом є приклад учителя, піонервожа- того. До таких навичок належать обов’язкове миття рук перед їдою, культура поведінки під час їди. Тим часом ще нерідко буває так, що після дзвінка з уроку вчитель веде учнів в їдальню або, якщо діти снідають у класі, пропонує підготувати парти для при­йняття їжі, забуваючи простежити за тим, щоб учні вимили руки.

Якщо школяр сидить за столом, недбало відкинувшись при цьому на спинку стільця, або, навпаки, навалившися грудьми і ліктями на стіл, розмовляє, коли в нього рот повен їжі, коли він плямкає, сопе, шморгає носом, витирає губи руками, а руки об одяг,-— це справляє погане враження і знижує апетит в інших ді­тей. Знижує апетит і неохайний вигляд їдальні.

Профілактика харчових отруєнь. Харчові отруєння поділяються на дві групи: небактеріальні і бактеріальні. Небактеріальні отруєн­ня — це хімічні отруєння, що виникають внаслідок проникнення в організм різних отруйних речовин. Такі отруєння бувають, на­приклад, коли споживають неїстівні гриби, ягоди, плоди, а та­кож в разі потрапляння в їжу отрутохімікатів та інших речовин, які можуть утворюватися внаслідок неправильного зберігання, а іноді й приготування їжі.

Бактеріальні отруєння виникають внаслідок споживання зіпсо­ваних, неякісних продуктів, заражених гнильними бактеріями, ста­філококами, які, розмножуючись у живильному середовищі, ви­діляють велику кількість отруйних речовин — токсинів. Особливо сильну отруту виділяє мікроб ботулізму, який міститься іноді в зіпсованих консервах. Бактеріальні отрути утворюються також в разі неправильного зберігання рибних страв, тортів, тістечок тощо. Харчові отруєння характеризуються такими ознаками: поява за­гальної слабості, сухість у роті, нудота, блювання, біль у животі і пронос, а іноді і знепритомнення. При ботулізмі — найнебезпечні- шому бактеріальному харчовому отруєнні — симптоми інші: голов­ний біль, розлад зору, втрата мови, а потім стан непритомності.

Перші ознаки харчового отруєння з’являються через 5—6 год, а іноді й раніше. Що ж до симптомів ботулізму, то вони проявля­ються через добу і більше. В дитячих закладах отруєння може мати масовий характер. Такі отруєння звичайно зумовлені тією самою причиною і мають загальні симптоми.

У запобіганні харчовим отруєнням неабияка роль належить учителеві початкових класів. Він зобов’язаний ознайомити учнів з причинами отруєнь і добитися того, щоб вони твердо засвоїли правило: не споживати незнайомі рослини і несвіжу їжу.

При перших ознаках отруєння вчитель повинен негайно викли­кати лікаря і зуміти подати до прибуття його першу допомогу по­терпілому, передусім звільнити його травний канал від шкідливих речовин. Для цього хворій дитині можна дати випити кілька скля­нок теплої води з содою (0,5 чайної ложки на склянку) або слаб­кий розчин перманганату калію. Якщо в дитини блювання вже припинилося, то для підтримання сил їй можна дати міцного чаю або кави.

ЗАПИТАННЯ для ПОВТОРЕННЯ

1. Ще таке травлення і яке значення воно має? 2. Які речовини входять до складу їжі? 3. З яких відділів складається травна система? 4. Яка будова зубів і яке значення вони мають? У чому відмінність між зубною системою дорослої людини і дитини і чим де зумовлено? 5. Яка будова ротової порожнини, в чо­му полягає її значення, протоки яких залоз у неї впадають? 6. Яку будову має шлунок і які функції він виконує? 7. Де розташована дванадцятипала кишка? До якого відділу вона належить? Які речовини розщеплюються в ній? 8. Як змінює­ться їжа в наступних відділах тонкої кишки? 9. Які продукти розщеплення біл­ків, жирів і вуглеводів утворюються в травній системі? Як відбувається всмок­тування продуктів розщеплення? 10. В чому полягає значення товстої кишки у травленні? 11. Які методи вивчення діяльності травних залоз було розроблено І. П. Павловим? 12. Як здійснюється нервова і гуморальна регуляція процесів травлення? 13. Яким має бути харчування дітей? 14. Які вам відомі харчові отруєння і як запобігати їм?

ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ

1. Складання і підрахунок орієнтовного добового раціону харчування учня, якого спостерігають, у школі і вдома.

2. Визначення енергетичної цінності сніданку, який діти одержують у шко­ді; перевірка відповідності його нормам харчування.

3. Ознайомлення молодших школярів з прийомами правильного чищення зубів.

4. Підготовка бесіди для батьків «Гігієна харчування дитини».

Розділ X

ОБМІН РЕЧОВИН ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

§ 37. ПРОЦЕСИ ОБМІНУ В КЛІТИНІ І В ОРГАНІЗМІ В ЦІЛОМУ

Внутрішньоклітинний обмін речовин. Усі функції організму як єдиного цілого пов’язані з тими інтимними процесами, які здійсню­ються в клітинах, що утворюють його тканини. Кожна жива клі­тина нашого тіла виконує певні функції залежно від того, до якої тканини вона належить. Проте поряд із специфічними функціями, які визначають місце клітин у життєдіяльності цілісного організму, для всіх них характерні загальні життєві відправлення. Справді, клітини можуть виконувати свої функції тільки за умови, якщо вони постійно засвоюють багаті на енергію поживні речовини, які входять до складу їх. Одночасно з цим органічні сполуки, що вхо­дять до складу клітини, безперервно зазнають окислювальних про­цесів, внаслідок яких вивільняється енергія, що забезпечує спе­цифічну діяльність клітин, наприклад скорочення м’язових воло­кон, проведення нервових імпульсів нейронами, секреторні функції залозистих клітин та ін. Внаслідок окислювальних процесів утво­рюються продукти життєдіяльності клітин, які виводяться з орга­нізму.

Обмін речовин між організмом і навколишнім середовищем.

Процеси внутрішньоклітинного обміну зумовлені постійною взаємо­дією організму з навколишнім середовищем: з нього надходять ре­човини, які після ряду змін засвоюються клітинами, туди ж виво­дяться кінцеві продукти їхньої життєдіяльності/ Отже, обмін ре­човин між організмом і навколишнім середовищем -— це зовнішній прояв життєвих процесів, що відбуваються в усіх кл'ітй'йаг ЦІЛІС­НОГО організму.

Із зовнішнього середовища організм дістає органічні сполуки, /мінеральні солі, воду, кисень і віддає в нього вуглекислий газ, надлишок води, що постійно утворюється в організмі, а також надлишок мінеральних солей, сечовину, сечову кислоту та деякі інші речовини.

Асиміляція і дисиміляція. Асиміляція — це сукупність усіх складних процесів творення, що відбуваються в клітинах, а отже, і в організмі в цілому. Під час асиміляції відбувається накопичення енергії. Дисиміляція — це сукупність окислювальних процесів,'при яких вивільняється енергія. Саме ця енергія використовується далі для здійснення всіх життєвих функцій організму.

Таким чином, ці два протилежних процеси настільки взаємопо­в’язані один з одним, що припинення одного з них веде за собою припинення всього обміну речовин, тобто припинення життя. Не­зважаючи на такий міцний взаємозв’язок і взаємозумовленість, процеси асиміляції і дисиміляції не завжди бувають взаємно врів­новаженими. Основне значення тут має вік. Чим молодший орга­нізм людини, тим інтенсивніше відбуваються в ньому процеси аси­міляції. У людей похилого віку, навпаки, дисиміляція переважає над асиміляцією. Особливо інтенсивний обмін речовин спостерігає­ться у новонароджених дітей і в підлітків у період статевого дозрі­вання.

Поняття про основний обмін речовин. Розрізняють загальний і основний обмін речовин. Основний обмін речовин — це"" кількість енергії, яку витрачає організм без урахування розумової і м’язо­вої діяльності, натще (через 12...16 год після прийняття їжі), при нормальній температурі тіла і температурі навколишнього середо­вища +18... + 20⁰ С.

Для кожної людини основний обмін є відносно сталою вели­чиною і перебуває в прямій залежності від віку, статі, стану нерво­вої системи, діяльності залоз внутрішньої секреції (наприклад, в разі збільшення функції щитовидної залози основний обмін під­вищується), від кліматичних умов (у жаркому кліматі основний обмін речовин на 10...20% нижчий, ніж у холодному). У дітей ве­личина основного обміну на 1 кг маси тіла більша, ніж у дорослих. Найвищого рівня основний обмін досягає у дітей 4—5 років. У пе­ріод статевого дозрівання він трохи підвищується, а потім посту­пово зменшується. Основний обмін вимірюється в кілоджоулях і дорівнює приблизно 4,2 кДж за 1 год на 1 кг маси тіла людини.

Залежність обміну речовин від характеру діяльності дитини. Обмін речовин не є сталою величиною і залежить від багатьох факторів, у тому числі від стану здоров’я дитини, характеру її ді­яльності в цей момент, харчування та інших причин. Чим інтенсив- ніша діяльність дитини, тим вищий у неї загальний обмін речовин,

тим більше енергії витрачає організм на роботу. Наприклад, витра­та енергії на 1 кг маси тіла під час сну становить 3,8 кДж; під час сидіння в спокої — 5,9 кДж; під час читання вголос — 6,3 кДж; під час одягання й роздягання — 7,1 кДж; під час миття посуду —

8,4 кДж; в процесі підмітання підлоги— 10,1 кДж; під час ходьби із швидкістю 4 км/год— 12,6 кДж; під час їзди на велосипеді — від 14,7 до 37,8 кДж; при сходженні на гору — 66,4 кДж. Під час розумової праці витрата енергії збільшується ненабагато, всього на 2...З %, якщо вона не супроводжується м’язовою діяльністю.

Як уже відомо, енергія необхідна для діяльності, вивільняється при окисленні поживних речовин (білків, жирів і вуглеводів).

Обмін білків. Білки є основними речовинами, які утворюють живі клітини і виконують у них ряд важливих функцій. Досить при­гадати, що всі ферменти, під дією яких здійснюється перетворення речовин в організмі і його клітинах,— це білки. Не менш важливі такі функції, як структурна, рухова (скорочення м’язів, рух війок), транспортна (наприклад, перенесення кисню гемоглобіном). Білки виконують і енергетичну функцію — при окисленні їх вивільняється енергія.

До складу білків входять вуглець, водень, кисень, азот. Крім того, в білках майже завжди міститься сірка, фосфор, а також деякі інші елементи.

х-Білки надходять в організм з їжею, проте зазнають у ньому значних змін. Вони розщеплюються на амінокислоти, які потім у клітинах тіла сполучаються між собою в іншій послідовності, ніж у білках їжі. Отже, в клітинах утворюються білки, властиві орга­нізмові людини і якісно відмінні від тих, які надійшли в організм з їжею.

До кінцевих продуктів білкового обміну поряд з вуглекислим газом і водою належить аміак. Потрапляючи з кров’ю в печінку, він перетворюється на менш отруйну для організму сечовину. За кількістю азоту, що надійшов в організм і видалився з нього, роб­лять висновок про азотний баланс організму. Якщо в дітей вияв­ляють додатний баланс азоту, то це означає, що кількість вжитого організмом азоту перевищує кількість виділеного.

Розрізняють білки повноцінні й неповноцінні. До повноцінних належать такі білки, які містять усі амінокислоти, необхідні орга­нізмові для синтезу білків, росту й розвитку організму. Такі біл­ки є в м’ясі, рибі, молоці, яйцях та інших продуктах, тобто в їжі тваринного походження. З 22 амінокислот, що входять до складу білка, 10 є незамінними. Якщо в їжі бракує хоча б однієї з них, це призводить до серйозних порушень у здоров’ї дитини.

У дітей молодшого шкільного віку при деяких захворюваннях, тривалому голодуванні, відсутності в їжі хоча б однієї з незамін­них амінокислот спостерігається зменшення маси, дедалі більше виснаження.

Білки рослинного походження є неповноцінними, проте в їхньо­му складі може міститися одна або кілька незамінних амінокислот, тому один повноцінний білок можна замінити двома-трьома непов­ноцінними, які в сумі дають усі необхідні амінокислоти. Білки про запас не відкладаються, проте в разі тривалого голодування, коли запасні органічні речовини — жири і вуглеводи — вичерпуються, організм починає витрачати білки.

Центральний момент у білковому обміні — це біосинтез білків. Він здійснюється в кожній клітині. Інформацію про структуру біл­ків, властивих певному організмові, несуть нуклеїнові кислоти — ДНК і РНК. ДНК міститься тільки в ядрі, а РНІ< — і в ядрі, і в цитоплазмі. Ці речовини відіграють важливу роль у синтезі білків клітини.

Обмін жирів. Значення жирів для організму полягає не тільки в тому, що вони є одним з важливих джерел енергії, а ще й в тому, що вони сприяють нормальній життєдіяльності організму, підви­щують витривалість його, активізують діяльність мозку, виконують захисну, амортизаційну й опорну функції, відкладаються про за­пас у різних органах, наприклад у підшкірній жировій клітковині, сальнику.

Жир надходить в організм з їжею і під дією ліпаз розщеплює­ться до гліцерину і високомолекулярних органічних кислот. Під час дисиміляції жири окислюються. Кінцеві продукти цього процесу — С0₂ і Н₂0. До складу їжі людини входять жири тваринного і рос­линного походження, причому вони взаємозамінні. Проте не всі жи­ри однаково легко засвоюються організмом. Так, жири молока і вершкового масла засвоюються легше, ніж жири баранячого сала; з рослинних жирів найлегше засвоюються соняшникова і кукуру­дзяна олія.

Гліцерин і високомолекулярні органічні кислоти, що утворю­ються внаслідок травних процесів, потрапляють при всмоктуванні в епітеліальні клітини ворсинок. Тут здійснюється синтез жирів. Вони надходять у вигляді найдрібніших краплинок у лімфатичні судини, які беруть початок у ворсинках тонкої кишки. Лімфа пе­реносить жири у кров.

Надлишки жиру, що надійшли в кров, відкладаються про запас, причому частково вони перетворюються на вуглеводи. Це перетво­рення відбувається в печінці.

Надмірне вживання жирів призводить до ожиріння. Нормально загальна кількість жирів у людини коливається в межах 10...20%, а в разі ожиріння досягає 50% маси тіла.

Жири тваринного і рослинного походження, що надходять в ор­ганізм у незначних кількостях, після розщеплення синтезуються в жир, специфічний для людини. Тривале і надмірне вживання з їжею жиру будь-якого певного виду призводить до зміни складу жиру, який відкладається в організмі людини.

Обмін вуглеводів. Значення вуглеводів полягає в тому, що вони є основним джерелом енергії. Процеси окислення вуглеводів від­буваються легко і швидко. Це має велике значення тоді, коли орга­нізм повинен за короткий проміжок часу мобілізуватися,— в разі небезпеки, гніву, страху, напруженої розумової праці. Продукт роз­щеплення вуглеводів — глюкоза — в тонкій кишці всмоктується в кров, де концентрація її тримається в межах від 0,08 до 0,12%. Якщо концентрація глюкози в крові збільшується до 0,15%, то над­лишок її виводиться з сечею. Вуглеводів надходить в організм з їжею набагато більше, ніж інших органічних речовин. Надлишок вуглеводів відкладається про запас у печінці і м’язах у вигляді тваринного крохмалю глікогену.

Нестача глюкози в організмі дитини, а отже, зменшення кон­центрації її в крові викликає підвищену стомлюваність, м’язову слабкість, зниження температури тіла, розлади функціонування центральної нервової системи, які супроводяться зміною діяль­ності серцево-судинної системи і станом непритомності. Ці явища ліквідуються швидко, якщо своєчасно ввести в організм розчин глюкози або з’їсти грудочку цукру.

До вуглеводів належить і клітковина, яка не перетравлюється в кишках, проте корисна тим, що є механічним подразником стінок кишок, стимулюючи перистальтичні рухи і випорожнення кишок.

Потреба організму в білках, жирах і вуглеводах. Повноцінне харчування необхідне кожній людині, а для дитини, яка росте й формується, особливо. Життєво необхідними для організму, що росте, є білки: адже це основа цитоплазми клітин,'»кількість яких з ростом організму швидко збільшується. Не менш важлива ката­літична функція білків, оскільки процеси росту й розвитку пов’я­зані з діяльністю ферментних систем. Для дітей молодшого шкіль­ного віку кількість білків, що входять до складу різних продуктів харчування, має становити 70...80 г, для дітей у віці від 11 до 15 ро­ків— 90... 100 г на добу. Для дорослої людини в СРСР прийнято норму, 1,5 г білка на 1 кг маси тіла, що на добу становить

100...118 г. Потреба в білку збільшується під час тяжкої фізичної праці до 2 г на 1 кг маси тіла. Чим молодший організм дитини, тим більше білка йому треба на 1 кг маси тіла. Наприклад, для дітей ясельного віку ця норма збільшується до 4 г на 1 кг маси тіла.

Вуглеводи є основним джерелом енергії в організмі,/’ Більш ніж половина всієї енергії, необхідної для нормальної життєдіяльності людського тіла, вивільняється при окисленні вуглеводів. Надмір вуглеводної їжі (хліб, цукор, кондитерські вироби) призводить до ожиріння, оскільки ці речовини можуть перетворюватися в організ­мі на жири. Підраховано, що кожні зайві 25 г вуглеводів, які над­ходять в організм, призводять до утворення 10 г жиру. В разі ожиріння порушується нормальний обмін речовин, послаблюється м’язова діяльність, зокрема серцева, оскільки м’язова тканина частково замінюється жировою сполучною тканиною.

За добу доросла людина повинна вживати вуглеводів у 4—5 ра­зів більше, ніж білків,'— у середньому 400...500 г. При важкій фізичній праці добова норма вуглеводів підвищується до 600...650 г. Кількість вуглеводів для дітей молодшого шкільного віку стано­вить приблизно 280...320 г, для дітей 11... 15 років — 360...400 г і для юнаків 15... 18 років — 450 г на добу.

Жири, як і вуглеводи, є джерелом енергії. Встановлено, що їжа, багата на жири, але бідна на вуглеводи, не веде до накопи­

чення жиру в організмі, тимчасом як їжа, багата на вуглеводи, але бідна на жири, посилює накопичення жиру. Кількість жиру в хар­човому раціоні не повинна перевищувати кількості білків. Над­лишок жиру особливо шкідливий для дитячого організму.

Потреба в жирах неоднакова у людей різного віку. Для молод­ших школярів вона становить 70...80 г, для дітей 11...15 років ^:—

90... 100 г і для юнаків 15... 18 років-—95... 100 г на добу.

Добову потребу в білках, жирах і вуглеводах для різних віко­вих груп подано в табл. 12.

Обмін мінеральних солей. Крім органічних сполук в їжі містять­ся різні мінеральні речовини, до складу яких входять кальцій, фосфор, залізо, йод та інші елементи. Ці речовини не є енергетич­ним матеріалом, проте необхідні людині, без них вона не може існувати, оскільки ці речовини входять до складу всіх тканин ор­ганізму і постійно витрачаються в процесі життєдіяльності його. В порівняно великих кількостях в організмі містяться такі елемен­ти, як кальцій, фосфор, калій, натрій, хлор, і в дуже малих кілько­стях — мідь, цинк, бром, магній, йод, залізо. Добова потреба лю­дини в солях майже повністю покривається тією кількістю їх, що міститься в їжі, тому поповнення кількості мінеральних солей, які витрачає організм, звичайно не контролюється. В їжу додають лише кухонну сіль ЦаС1. Кухонна сіль потрібна людині для під­тримання постійного складу внутрішнього середовища організму, для утворення соляної кислоти в шлунковому соці.

ГІроте слід приділяти спеціальну увагу сольовому складу їжі для дітей, оскільки солі використовуються організмом для росту різних органів, наприклад кісток, зубів, а також для кісткового мозку, в якому утворюються еритроцити.

Розглянемо докладніше значення деяких солей для організму.

Солі кальцію беруть участь в утворенні міжклітинної речовини кісткової тканини. Вони відіграють дуже велику роль у зсідан­ні крові. Водночас ці солі виконують в організмі й інші важливі функції.

Чим молодша дитина, тим більше солей кальцію необхідно для здійснення її нормальної життєдіяльності. Потреба в солях каль­цію підвищується і в підлітків у період статевого дозрівання.

Солі фосфорної кислоти відіграють важливу роль не тільки в утворенні кісткової тканини, айв енергетиці клітини, в здійснен­ні нормальної діяльності нервової і м’язової систем, у процесах

всмоктування харчових речовин у кишках. Встановлено, що потре­ба в фосфорі збільшується під час напруженої розумової праці. Чим молодший організм дитини, тим більше фосфору потребує він. Солі фосфорної кислоти містяться в продуктах як рослинного, так і тваринного походження (горіхи, хліб, крупи, печінка, риба, яйця, молоко, сир, какао).

Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 877 | Нарушение авторских прав