АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ВОЕННО-МЕДИЦИНСКАЯ АКАДЕМИЯ

План

1. Поняття «вторинні імунодефіцити».

2. Класифікація вторинних імунодефіцитів.

3. Причини розвитку вторинних імунодефіцитів.

Поняття «вторинні імунодефіцити»

Вторинний (набутий) імунодефіцит – це клініко-імунологічний синдром, який:

а) розвивається на фоні раніше нормального функціонування імунної системи;

б) характеризується стійким зниження кількісних і функціональних показників специфічних та/або неспецифічних факторів імунорезистентності;

в) являється зоною ризику розвитку хронічних інфекційних захворювань, автоімунної патології, алергічних хвороб і пухлинного росту.

Класифікація вторинних імунодефіцитів

Загальноприйнятої класифікації вторинних імунодефіцитів немає.

Класифікація вторинних імунодефіцитів за Р. Я. Мешковою і співавторами, найбільш повно відображає клініко-лабораторні особливості вторинних імунодефіцитів.

Класифікація вторинних імунодефіцитів

(Р. Я. Мешкова і співавтори)

І. За темпами розвитку:

1. гострий імунодефіцит (зумовлений гострим інфекційним захворюванням, травмою, інтоксикацією, тощо);

2. хронічний імунодефіцит (розвивається на фоні хронічних гнійно-запальних захворювань, автоімунних порушень, пухлин тощо).

ІІ. За рівнем поломки:

1. порушення клітинного (Т-ланки) імунітету;

2. порушення гуморального (В-ланки) імунітету;

3. порушення системи фагоцитів;

4. порушення системи комплементу;

5. комбіновані дефекти.

ІІІ. За поширеністю:

1. «місцевий» імунодефіцит;

2. системний імунодефіцит.

IV. За ступенем важкості:

1. компенсований (легкий);

2. субкомпенсований (середньої важкості);

3. некомпенсований (важкий).

Причини розвитку вторинних імунодефіцитів

1. Протозойні інвазії та гельмінтози (малярія, токсоплазмоз, лейшманіоз, трихінельоз, аскаридоз тощо).

2. Бактеріальні інфекції: стафілококова, пневмококова, менінгітококова, туберкульоз тощо.

3. Вірусні інфекції:

а) гострі – кір, краснуха, грип, вітряна віспа, гепатити, герпес тощо;

б) персистуючі (тривалі) – хронічний гепатит В, СНІД тощо;

в) вроджені – цитомегалія, краснуха.

4. Порушення харчування: білково-енергентична недостатність, дефіцит мікроелементів (Zn, Cu, Fe), вітамінів (А, С, Е, РР), виснаження, кахексія, втрата білка через кишечник, нирки, вроджені порушення метаболізму, ожиріння тощо.

5. Злоякісні новоутворення, особливо лімфопроліферативні.

6. Автоімунні захворювання.

7. Стани, які призводять до втрати імунокомпетентних клітин та імуноглобулінів (кровотечі, опіки, нефрит).

8. Екзогенні та ендогенні інтоксикації (отруєння, тиреотоксикоз, некомпенсований цукровий діабет).

9. Імунодефіцит після різних впливів:

а) фізичних (іонізуюче випромінювання тощо);

б) хімічних (імуносупресори, хіміотерапія, кортикостероїди, наркотики, гербіциди, пестициди тощо).

10. Порушення нейрогуморальної регуляції: стресові впливи (важка травма, операції, фізичні, в тому числі спортивні, перенавантаження, психічні травми тощо).

11. «Природні» імунодефіцити – ранній дитячий вік, геронтологічний вік, вагітність.

ВОЕННО-МЕДИЦИНСКАЯ АКАДЕМИЯ

Дата добавления: 2015-01-12 | Просмотры: 887 | Нарушение авторских прав